- Метод ілюстрування
- Метод демонстрування
- Метод спостережень
- Досліди
Ілюстрування – наочний метод навчання, який передбачає показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символічному зображенні.
Ілюстрування характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше виразнити думку педагога. З Основна їхня властивість – нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога.
Види ілюстрування:
- Натуральна наочність – корисні копалини, шкільні речі, елементи рослин, види ґрунтів.
- Предметні та сюжетні малюнки
- картини
- Іграшки
- Макети – муляжі
- Таблиці, схеми, креслення
- Географічні карти, глобус
- Індивідуальні картки
Метод демонстрування – метод навчання, який полягає у показі предметів і процесів у їх динаміці, русі. Демонстрування використовують тоді, коли процес чи явище потрібно продемонструвати з різних сторін.
До демонстрування належить:
- Технічні засоби навчання
- Комп’ютерне зображення
- Інсценування
- Розв’язування прикладу, задачі на дошці
- Виразне читання
- Діючі моделі
- Виробничі процеси
- Навчальна телепередача
Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Комп'ютери надають можливість моделювати будь-який процес або ситуацію, вибирати найбільш оптимальні варіанти розв'язання навчальної проблеми і, відповідно, значно розширюють можливості наочних методів. В демонструванні – менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому воно сприймається ефективніше, ніж ілюстрування.
Спостереження – це тривале, цілеспрямоване сприймання об’єктів чи явищ з фіксацією змін, які в них відбуваються. Спостереження виконують дві функції: демонтраційно-ілюстративну, дослідницьку.
Спостереження – це єдність сприймання і мислення.
Бувають: короткочасними, тривалими, фронтальними, індивідуальними.
Сутність та види методів науково – педагогічних досліджень. Етапи педагогічного дослідження.
Метод науково-педагогічного дослідження — це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об 'єктивної закономірності виховання і навчання.
Етапи дослідження.
1.Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.
2.Ґрунтовне, всебічне вивчення вже встановлених наукою фактів, положень, висновків.
3.Вивчення шкільної практики.
4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.
5.Проведення експериментальної роботи.
6.Вивчення передового досвіду.
7.Співставлення експериментальних даних з масовою практикою.
8.Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.
9.Оформлення результатів дослідження, їх впровадження в життя.
Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження є пряме і опосередковане, відкрите й закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати план спостереження, визначити його термін, фіксувати результати.
Метод бесіди. Бесіда є джерелом і способом пізнання педагогічного явища шляхом безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для ефективного проведення бесіди бажано мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу обстановку для відвертої бесіди; врахування індивідуальних особливостей співбесідника; проявити педагогічний такт; вміти запротоколювати бесіду. Результат бесіди варто порівняти з даними спостереження.
Метод інтерв'ю особливо корисний у тих випадках, коли дослідник наперед може бути впевнений в об'єктивності відповідей учнів. Це пояснюється тим, що інтерв'ю не передбачає постановки уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Наслідки інтерв'ю залежить від продуманості питальника для інтерв'ю.
Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про типовість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні.
Метод експерименту. Педагогічний експеримент — це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах.
В залежності від мети, яку передбачає експеримент, розрізняють: а) констатуючий експерименти, під час якого вивчаються наявні педагогічні явища; б) уточнюючий експеримент, коли перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми; в) творчий, перетворюючий, формуючий експеримент, у ході якого конструюються нові педагогічні явища.
За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний педагогічний експеримент.
Метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт. Вивчення шкільної документації і учнівських робіт із заданою метою за спеціально розробленою програмою складає суть цього педагогічного дослідження. Сюди входить також робота з архівними матеріалами.
Метод рейтингу — оцінки тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). Вимоги до експертів: а) компетентність; б) креативність — здатність вирішувати творчі завдання; в) позитивне ставлення до експертизи; г) відсутність схильності до конформізму; ґ) наукова об'єктивність; д) аналітичність і широта мислення; е) конструктивність мислення; є) якість колективіста; ж) самокритичність.
Метод узагальнених незалежних характеристик передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержаних іншими методами (учителями, батьками, товаришами учнів), співставлення цих відомостей зі своїми матеріалами про особистість вихованця.
