Дайте характеристику освіти та науки радянської України

Освіта

Проведена в перші роки Радянської влади робота з розбудови системи освіти давала відчутні результати. Але на початку 1921 р. поза школи ще залишалося багато безпритульних сиріт і напівсиріт.

Не вистачало вчителів.

На Україну вводилася і розвивалася нова система народної освіти.

У республіці було створено мережу курсів та навчальних закладів з підготовки педагогічних кадрів, що сприяло швидкому збільшенню кількості вчителів та поліпшенню їх соціального складу.

З поліпшенням економічного положення в країні збільшувалися асигнування на освіту.

У процесі формування радянської школи вчителі набували все більший досвід, опановувалися новими методами навчання і виховання дітей.

З метою розробки наукових основ радянської системи навчання в Києві в 1922 р. був створений Український інститут педагогіки. Грамотність серед населення піднялася з 24 до 52,6%. Це дозволило уряду Радянської України розпочати з 1924 р. підготовку до введення обов'язкового початкового навчання дітей у віці 8-10 років. У 1928/29 навчальному році вже навчався 71% дітей шкільного віку.

Успішне виконання п'ятирічного плану, прискорення темпів народного господарства вимагали негайного підвищення культурного рівня трудящих, їх спеціальної та технічної підготовки.

За 1926 - 1932 рр.. в республіці кількість педагогічних інститутів зросла з 12 до 46, а технікумів - з 59 до 84, що дало відповідне зростання і навчання в них: з 14,8 до 47,9 тис. чоловік.

У 1932/33 навчальному році на Україні працювало 126 тис. учителів

У цей час у республіці вже працювало більше 21 тис. загальноосвітніх шкіл з кількістю учнів близько 4,5 млн. Навчанням охоплювалося 98% дітей шкільного віку, 95% дітей, що отримали початкову освіту, продовжували навчання в старших класах.

За рівнем грамотності населення України посіло перше місце в СРСР, що було видатним завоюванням українського народу, який відкрив широкий шлях до подальшого підвищення культурного рівня трудящих.

До 1940-го року кількість шкіл у містах і селах постійно збільшувалася. До кінця 1940 р. педагогічні кадри на Україні підготовлялися в шести університетах, 24 педагогічних і 45 вчительських інститутах, 83 педагогічних училищах, а також на педагогічних курсах

У підвищенні рівня роботи радянської школи важливу роль грали комсомольські і піонерські організації. Разом з комсомольськими і піонерськими організаціями велику роботу в школах проводили учнівські комітети (учкоми).

Широкий розвиток отримали позашкільні дитячі заклади. На початок 1941 р. в системі Наркомпросу УРСР діяло близько 800 палаців піонерів і школярів, дитячих клубів, технічних та екскурсійно-туристичних станцій. У школах і позашкільних установах працювало 82 тис. різних гуртків, які охоплюють більше 2 млн. дітей.

Підготовка кадрів фахівців

Кадри вищої кваліфікації готувалися у вузах, а середньої - в технікумах. Замість універсальної вищої школи, яка готувала фахівців широкого профілю, створювалися галузеві інститути.

Уніфікація вищої освіти та її реорганізація привели до збільшення кількості інститутів і.

Бурхливий розвиток вищої та середньої спеціальної школи сприяло подальшому підйому народного господарства країни, розквіту духовного життя народу. Вузи і технікуми республіки щорічно випускали значну кількість інженерів, техніків, педагогів, лікарів, агрономів, культурно-освітніх працівників, серед яких було багато комуністів і комсомольців.

Стан освіти в роки Великої Вітчизняної війни та її повоєнна відбудова

У роки Великої Вітчизняної війни було зруйновано багато приміщень шкіл, і взагалі, ситуація народної освіти як загальноосвітньої так і вищої значно погіршилася, тому що увага радянського керівництва була зосереджена на воєнному конфлікті.

У ході звільнення окупованих територій радянське керівництво приділяло велику увагу відновленню закладів народної освіти.

У 1943 році було відновлено роботу шкіл у районах республіки, очищених від фашистських окупантів. Багатьма школами керували промислові підприємства, шахти тощо.

Недостатньо було педагогічних кадрів. Для вирішення цієї проблеми було демобілізовано з фронту вчителів та прискорився випуск педагогічних кадрів з педвузів. У 1944/45 р. було прийнято ряд питань з поліпшення матеріально-побутових умов працівників народної освіти.

У роки четвертої п'ятирічки партійними і радянськими органами була проведена велика робота щодо відродження народної освіти.

У важкі воєнні роки студентство як і все радянське населення переживало серйозні матеріально-побутові труднощі: не вистачало приміщень для занять, гуртожитків, їдалень, учбових посібників, підручників, лабораторного обладнання. Для їх подолання партійні і радянські організації виділили кошти і спеціальні майстерні, які виготовляли меблі, обладнання.

З кожним роком збільшувалися державні асигнування на вищу освіту. Якщо в 1946 р. вони складали близько 4,2 млрд. карбованців, то в 1947 р. - більше 6 млрд, а в 1950 р. більше 7 млрд. У 1947 р. Рада Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У прийняли рішення про покращення матеріально-технічної бази Київського державного університету.

У 1950/51 р. в республіці функціонувало 160 вузів. Кількість студентів перевищила навіть довоєнний період і складала 201,5 тис. осіб. Працювали також 584 середніх спеціальних навчальних закладів, у яких навчалося 227,8 тис. осіб.

Розвиток народної освіти після повалення тоталітаризму. Її реформування в часи побудови нової політики та на шляху до розпаду СРСР

Часткова десталінізація життя зумовила формування нових реалій суспільно-політичної й духовної атмосфери. Для української культури відкрилися ширші перспективи розвитку. Продовжувалася русифікація України.

У 60--80-ті роки розвиток культурного життя в Україні теж мав суперечливий характер. Щорічно відкривалися нові школи, зростала кількість учителів, водночас внаслідок зниження приросту населення зменшувалася кількість дітей шкільного віку.

Дедалі менше ставало шкіл з українською мовою навчання. У деяких великих містах, особливо Донецького регіону, вони зовсім зникли.

Загалом, у період с середини 50-х років і до незалежності України, рівень шкільної освіти був значно нижчий порівняно з попередніми роками.

У середині 50-х років інтенсивно йшла підготовка кадрів для середньої школи. Розширилася мережа заочної освіти, було збільшено можливості підготовки кадрів на відповідних факультетах університетів.

Невпинно зростала кількість спеціалістів. У 1960 р. в господарстві республіки працювало понад 500 тис. фахівців з вищою освітою -- у 2,5 рази більше, ніж у 1940 р.

Загальна кількість профтехучилищ проти 50-х років зросла майже в 1,5 рази, а сільських -- більше ніж удвічі. У системі профтехосвіти в середньому за рік готувалося 270--290 тис. спеціалістів масових робітничих професій.

У 1972 р. передбачали забезпечення середньою освітою кожного громадянина України. Така норма була закріплена і в Конституції УРСР 1978 р.

З упровадженням обов'язкової середньої освіти поширювалися вечірня та за очна форми навчання. У профтехучилищах відкривалися спеціальні групи для набуття учнями середньої освіти.

Характерною ознакою залишалася русифікація освіти, яка стала масовою після 1978 р

Зникли українські школи в Криму, де третину населення становили українці. Усього за 1960--1980 рр. число україномовних шкіл у республіці зменшилося на 8,7 тис.

Протягом 1965--1985 рр. зросла кількість фахівців із вищою освітою -- з 0,9 млн. до 2,7 млн.

Кожен тре тій житель України навчався в якому-небудь навчальному закладі.

 

 

49. Проаналізуйте пріоритетні напрямки розвитку освіти, науки та технічно-промислової політика сучасної України.

Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Держава виходить з того, що освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.

Стратегічні напрями розвитку освіти:

· оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти;

· модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації на цілі сталого розвитку;

· створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти;

· створення ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;

· забезпечення доступності та неперервності освіти упродовж життя;

· формування здоров’язберігаючого середовища, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;

· розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;

· інформатизація освіти, удосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення освіти і науки;

· розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті;

· забезпечення національного моніторингу системи освіти;

· підвищення соціального статусу педагогів;

· створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти;

· інтегрування національної системи освіти у європейський і світовий освітній простір.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальни-ми темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук.

Для сучасної науки характерний такий цикл: фундаментальні — прикладні — розробки — впровадження. Враховуючи світові тен-денції у розвитку науки в Україні,

найбільш пріоритетними на-прямами державної підтримки мають стати:

у сфері наукового розвитку:

* розробки вітчизня-них наукових колективів, що мають світове визнання;

*прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ри-нок;

* вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвит-ку;

* розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтова-ної ринкової економіки;

* наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я люди-ни та екологічної безпеки;

* система інформаційного та матеріально-технічного забез-печення наукової діяльності;

у сфері технологічного розвитку:

* дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

* розроблення засобів збереження і захисту здоров'я люди-ни, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування;

* розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;

* розроблення сучасних технологій і техніки для електрое-нергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агро-промислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

у сфері виробництва:

* формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно- парків, інкубаторів тощо);

* створення конкурентоспроможних переробних вироб-ництв;

* технологічне і технічне оновлення базових галузей еконо-міки держави;

* впровадження високорентабельних інноваційно-інвести-ційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвид-шу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі вироб-ництва і тенденціях його розвитку.

Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попи-ту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Стратегія промислової політики полягає у забезпеченні випереджаючих темпів зростання наукоємної продукції, в тому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій. В той же час існує необхідність зберегти темпи зростання в металургійній та хімічній як експортне орієнтованих галузей.

Ця стратегія спрямована на усунення недосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагу займають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія).

З цією метою Міністерство промислової політики послідовно проводить структурну перебудову промисловості шляхом нарощування обсягів виробництва у пріоритетних напрямах:

* літакобудуванні,

* суднобудуванні,

* ракетно-космічній галузі,

* інформаційних та телекомунікаційних системах,

* сільськогосподарському машинобудуванні,

* легкій та деревообробній промисловості.

 

Підвищення ролі держави у проведенні активної структурної політики повинно здійснюватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, притаманних ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови і реформування економіки в цілому, посилення гарантій прав власності та відповідальності за її ефективне використання.

Основними цілями державної промислової політики на перспективу є:

- постійне розширення номенклатури виготовлення конкурентоспроможної продукції та задоволення платоспроможного попиту на товари та послуги, що виробляються вітчизняним промисловим комплексом;

- розвиток науково-технічного та інноваційного потенціалів підприємств промислового комплексу регіону;

- реструктуризація, перепрофілювання або виведення з господарчої діяльності неефективних виробництв;

- розвиток конкурентного середовища на ринку промислової продукції.

50. Охарактеризуйте внесок КПІ у розвиток української науки.

Ідея створення технічного навчального закладу виникла у цукрозаводчиків південно-західного краю. 25 листопада 1896 року на приватній нараді в будинку Л.І. Бродського було заснувано в Києві Політехнічний інститут. 31 серпня 1898 року відбулося відкриття Київського політехнічного інституту.

Було визначено чотири відділення: механічне (109 студентів), інженерне (101 студент), сільськогосподарське (87 студентів), хімічне (63 студенти).

Влітку 1918 року було створено п'ятий - електротехнічний факультет.

НТУУ "КПИ" имеет богатую и славную историю. Его известность создавали вдохновенным, самоотверженным трудом выдающиеся ученые и педагоги, которые превратили КПИ в уникальное учебное и научное учреждение, и его выпускники, которые сделали выдающийся вклад в развитие науки и техники в ХХ веке - отечественной и мировой.

 

. Кравчук Михаил Филиппович ( 1892-1942) - всемирно известный украинский математик, академик АН УССР, член иностранных математических обществ. Работал в КПИ с 1921 по 1938 год, заведующий кафедрой высшей математики в 1930-1937 гг.

Научные работы в разных областях математики (высшей алгебры и математического анализа, теории дифференциальных и интегральных уравнений, теории вероятности и математической статистики и т.д.) вошли в сокровищницу мировой науки.

Бардин Иван Павлович (1883-1960) - ученый- выпускник КПИ 1910 года.

С 1929 годе руководил строительством огромного Кузнецкого металлургического комбината.

С 1943 по 1960 г. он заведовал кафедрой экономики и организации черной металлургии в Московском институте стали и сплавов. С 1944 г. и до последних дней жизни был директором созданного по его инициативе Центрального НИИ черной металлургии АН СССР.

В послевоенные - восстановление и реконструкция разрушенных войной металлургических предприятий. По инициативе и при участии было построено Череповецкий металлургический завод.

Винтер Александр Васильевич (1878-1958) - ученый-энергетик, строитель первых электростанций СССР, -Учился в КПИ в 1899-1900 годах,

Был одним из создателей плана электрификации России (ГОЭЛРО) и строил Шатурскую государственную районную электростанцию. В 1927 г. был назначен главным инженером, начальником строительства Днепровской гидроэлектростанции (Днепростроя).

1932 г. назначили начальником Главэнерго и заместителем наркома тяжелой промышленности. Занимался проблемами энергетики Сибири, Ангарский каскад гидроэлектростанций.

Вул Бенцион Моисеевич (1903-1985) -, академик АН СССР, выпускник КПИ 1928 года.

Вул установил природу краевого эффекта при пробое твердых диэлектриков и особенности пробоя сжатых газов в резко неоднородных полях; развил основы теории фильтрации аэрозолей. Открыл в 1944 г. новый сегнетоэлектрик - титанат бария, что положило началом новому этапу исследований в области сегнетоэлектрики. Под руководством Б.М. Вула созданы первые в СССР лабораторные образцы полупроводниковых приборов. Впервые предложил использовать р-n-переходы как нелинейные конденсаторы. В 1962 г. совместно с другими создал первый в СССР полупроводниковый лазер.

Кильчевский Николай Александрович (1909-1979) - ученый в области теоретической механики, академик АН УССР - работал в КПИ заведующим кафедрой теоретической механики в 1944-1961 гг.

Основные работы посвящены общей механике, теории оболочек, статическим и динамическим контактным задачам теории упругости, теории удара, применением интегральных уравнений. Им обобщены постановка и методы решения статических и динамических трехмерных контактных упругих и упруго-пластических задач. Разработал новый подход к аналитического описания процессов, сопровождающих динамическую контактную взаимодействие твердых тел.

Кирпичев Виктор Львович (1845-1913) - ученый-механик, педагог, организатор высшего технического образования, первый директор КПИ (1898-1902 гг.)

Исследования по сопротивлению материалов, строительной и технической механики, прочности машин и конструкций.

Открыл закон подобия в механике. Большая заслуга В. Л. Кирпичева заключается в создании при Киевском политехническом институте первой Киевской научной школы механики в области динамической и статической прочности машиностроительного направления, которая играла значительную роль в развитии отечественной науки и техники.

Королев Сергей Павлович (1906-1966) - главный конструктор первых отечественных ракетоносителей, искусственных спутников Земли, пилотируемых космических кораблей, основоположник практической космонавтики, академик АН СССР.

Вместе с Ф.А. Цандером организовал Группу изучения реактивного движения - (ГИРД). 1933 под успешно проводятся испытания первой жидкостной ракеты конструкции М.К. Тихонравова.

В мае 1946 года Сергей Королев назначается Главным конструктором баллистических ракет. В 1954 г. выступил с инициативой создания искусственного спутника Земли, запуск которого был осуществлен 4 октября 1957, положившего начало космической эры человечества. 12 апреля 1961 первый полет в космос совершил гражданин СССР Юрий Гагарин - на корабле "Восток", созданном под руководством С.П. Королева.

Люльев Лев Вениаминович (1908-1985) - Главный конструктор зенитного и ракетного оружия - выпускник КПИ 1931 года.

Разработл 45- и 85-миллиметровые зенитные пушки. Эти пушки были одним из главных видов оружия, обеспечивших победу в Великой Отечественной войне. Создал 130-миллиметровые стратосферные пушки КС-30, образца 1948 года. Создал зенитную ракету 3М8 с самоходной пусковой установкой 2П24 для зенитно-ракетного комплекса "Круг", который с 1964 года в течение двух десятилетий был базовым для противовоздушной обороны сухопутных войск СССР.

Разработало ряд ракет для морских комплексов. В середине 1980-х годов были созданы люльевские системы С-200 и С-300. Система С-300 стала принципиально новым видом зенитно-ракетного оружия, которая используется и поныне.

Люлька Архип Михайлович (1908-1984) - конструктор авиадвигателей, - выпускник КПИ 1931 года.

А.М. Люлька первым выступил инициатором создания турбореактивных двигателей.

Разработал проект турбореактивного двигателя (ТРД), первый в мире - предложил схему двухконтурного турбореактивного двигателя, которая является основной схемой современных ТРД.

В 1947 г. появились первые советские реактивные самолеты, оснащенные ТРД, разработанными КБ Архипа Люльки.

Самолеты с двигателями АЛ установили более 50 мировых рекордов. Модифицированный АЛ-31, разработка которого началась в 1973 г., и по сей день остается лучшим двигателем для високоманевровых самолетов-истребителей.

Микулин Александр Александрович (1895-1985) - конструктор авиадвигателей- учился в КПИ в 1913-1914 гг, с 1914 г. продолжил учебу в Московском высшем техническом училище.

Под руководством А.А. Микулина создан авиационный двигатель М-34, который устанавливался на бомбардировщиках конструкции А.Н. Туполева. Этим двигателем были оснащены самолеты АНТ-25, на которых В.П. Чкалов, М.М. Громов в 1937 г. выполнили сверхдальние перелеты через Северный полюс.

Разработал двигатель АМ-38 мощностью 1600 л.с., был установлен на созданном под руководством С.В. Ильюшина штурмовике Ил-2, прославившийся в годы ВОв (его называли летающим танком).

Разработал реактивный двигатель АМ-3 для стратегического бомбардировщика Ту-16,. На базе этого самолета и двигателя позже был создан первый в мире пассажирский реактивный лайнер Ту-104.

Патон Евгений Оскарович (1870-1953) - мостостроитель, основатель отечественной школы сварки металлов, - работал в КПИ в 1904-1929 и 1935-1939 годах

Разработал методы расчета рациональных конструктивных схем металлических мостов, исследовал условия их работы, предлагал способы восстановления разрушенных мостов. Провел исследования в области расчета прочности сварных конструкций, механизации сварочных процессов, научных основ электрической сварки плавлением, руководил разработкой способа автоматической сварки под флюсом.

Писаренко Георгий Степанович (1910-2001) - ученый-механик, учился и работал в КПИ с 1937 по 1984 год.

Основатель научной школы механических колебаний, прочности материалов и элементов конструкций в экстремальных условиях эксплуатации. В 1966 г. по его инициативе создан Институт проблем прочности АН УССР, бессменным директором которого он был более двадцати лет. Под руководством ученого здесь нашли решения актуальных проблемах, отражающих запросы атомной энергетики, газотурбостроения, авиационной, ракетно-космической техники и других важнейших отраслей машиностроения. Много сил и энергии отдал Георгий Степанович научно-организационной работе в системе НАН Украины. Был главным ученым секретарем, вице-президентом, членом, затем - советником президиума НАН Украины.

Писаржевский Лев Владимирович (1874-1938) - ученый в области физической химии, заведующий кафедры в КПИ в 1908-1912 гг

Л. В. Писаржевский создал основы электронной теории окислительно-восстановительных реакций, предложил теорию гальванического элемента, которая объяснила происхождение электродных потенциалов, создал электронную теорию катализа. В учебнике "Введение в химию" (1926) впервые весь материал был изложен с позиции электронной теории строения атомов и молекул.

Плотников Владимир Александрович (1873-1947) - ученый-электрохимик, работал в КПИ с 1899 по 1941 год

Положил начало исследованиям электрохимии неводных сред, которые развились впоследствии в 20-30-х годах XX века в оригинальный научное направление, получивший название "Киевской электрохимической школы", которая приобрела мировое признание. В.А. Плотникову и его сотрудникам удалось впервые в мире получить путем электролиза металлический алюминий при комнатной температуре. В предвоенные годы школа В.А. Плотникова сделала наиболее весомый вклад в изучение природы электролитных растворов

Сикорский Игорь Иванович (1889-1972) - авиаконструктор, учился в КПИ в 1907-1911 годах.

В 1908 г. студент КПИ Игорь Сикорский разработал и построил свой первый вертолет, который, однако, не поднялся в воздух. Тогда он начал строить самолеты. Совместно с товарищами по институту Федором Былинкин и Василием Иорданом построил самолеты БиС-1 и БиС-2, а затем уже самостоятельно - С-3, С-4, С-5, С-6. 12 декабря 1912 самолет С-6 побил мировой рекорд скорости - 111 км/ч.

В 1912 г. сооружаются многомоторные аэропланы "Гранд" и "Руский витязь", а впоследствии - четырехмоторный "Илья Муромец", который стал лучшим самолетом Первой мировой войны.

После Октябрьской революции 1917 года, в марте 1918 г., И.И. Сикорский выехал за границу.

Тимошенко Степан Прокофьевич (1878-1972) - ученый-механик, один из основателей Академии наук Украины, Работал в КПИ в 1907-1911

Основные направления научной работы - фундаментальные исследования проблем механики твердого тела: прочности, устойчивости и колебания механических систем. Его фундаментальные разработки по сопротивлению материалов, прикладной теории упругости и теории колебаний опережали свое время и нашли полное практическое использование в создании современной авиационно-космической техники, инженерных сооружений и кораблестроении. Его научные труды актуальны и сегодня, его учебники переведены на многие языки, они используются для подготовки инженеров-механиков во всем мире

Трефилов Виктор Иванович (1930-2002) - ученый-металлофизик, выпускник КПИ 1952 года.

Ему принадлежит заслуга создания физических основ теории прочности и пластичности искусственных и природных материалов самого разнообразного назначения. Он является автором теории деформационного упрочнения и разрушения поликристаллических металлических материалов и основателем научной школы, получившей международное признание. Исследования стали базой для разработки комплекса технологий электротермической обработки стали, который обеспечил рекордно высокое сочетание прочности с пластичностью, создание технологии производства особо прочной стальной брони. Под его руководством разработаны технологии производства так называемой вязкой керамики и алмазоподобных материалов, процесс взрывного спекания алмазоподобных керамик.

Челомей Владимир Николаевич (1914-1984) - ученый-конструктор космических аппаратов, - учился в КПИ в 1932-1933 гг.

Основные научные работы посвящены конструкциям и динамике машин, теории колебаний, динамической устойчивости упругих систем, теории сервомеханизмов. Создавались крылатые ракеты для Военно-Морского флота, межконтинентальные баллистические ракеты, космические системы

Его КБ создало спутники "Полет-1, -2" (1963, 1964 гг.), серию тяжелых исследовательских автоматических станций "Протон" (1964-1968 гг) и пилотируемые орбитальные станции серии " Салют "-" Салют-2, -3, -5 ". В 1965 г. создана мощная ракета-носитель "Протон" (УР-500К), которая вывела на орбиту семь станций "Салют", станцию "Мир", межпланетные станции "Луна", "Венера", "Марс", "Вега", "Фобос", спутники связи и телевидения, космические аппараты глобальной навигационной системы "Глонасс", спутники серии "Космос" и другие.

Чиженко Иван Миронович (1916-2004) - ученый в области электротехники, проректор КПИ в 1959-1969 гг, - выпускник КПИ 1940.

Создал научную школу в области вентильно-преобразовательной техники.