Функції вчителя у суспільстві та соціально – педагогічні якості сучасного педагога. Закон «Про загальну середню освіту» про вимоги до сучасного вчителя

 

Сучасні вимоги до педагога висвітлені в Законі «Про загальну середню освіту»(ст.24):

"Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах середньої освіти".

Риси сучасного вчителя:

• Любов до дітей.
• Любов до професії.
• Знання свого предмету та суміжних дисциплін, широка ерудиція.
• Чуйність, гуманність, доброзичливість до іншої людини.
• Справедливість, недопустимість «любимчиків»
• Об’єктивне оцінювання знань
• Позитивна емоційна налаштованість, вміння залишати за дверима поганий настрій, власні проблеми
• Розсудливість, спокій, чемність, делікатність
• Віра в людину, оптимізм, «вміти проектувати хороше»
• Витримка, стриманість, терпеливість
• Всебічний розвиток
• Принциповість і вимогливість
• Творчий склад мислення
• Організаторські здібності, вміння працювати з дитячим колективом та колективом батьків
• Мовна культура вчителя. Мова - найважливіший засіб спілкування вчителя з учнями. Головний інструмент педагогічної праці
• Особистий приклад вчителя, авторитет

Функції педагога:

• Навчальна – передача знань та формування вмінь працювати самостійно
• Виховна – формування моральних рис особистості дитини та виховання культури поведінки.
• Розвиваюча – полягає у створенні оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу дитини, розвиток мислення, мови, пам'яті.
• Організаторська – полягає в необхідності організації дитячого колективу на різні види діяльності

Педагог, учитель, вихователь – це довірена особа суспільства. Педагог – це джерело радісного, пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Педагог зобов'язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури. Він повинен прагнути до втілення в собі людського ідеалу.

 

Сутність, мета та завдання виховання, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Особливості та закономірності процесу виховання. Принципи виховання.

Виховання – це передача від покоління до покоління суспільно-історичного досвіду, накопиченого людством з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці.

Виховання – це цілеспрямований, систематичний, планомірний вплив вихователя на вихованця (окрему особу чи колектив) з метою формування таких рис та якостей, які б задовольняли суспільство.

Загальна мета виховання – це формування всебічно і гармонійно розвинутої високоосвіченої творчої, культурної особливості нашого суспільства, здатної до участі в якісних перетвореннях, що відбувається в суспільстві.

Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

 

Під гармонійністю розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення.

 

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання обов’язків громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

 

Завдання виховання:

· Формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу

· Виховання поваги до конституції, державної символіки, законодавства України

· Виховання поваги до батьків, жінки-матері

· Виховання високої мовної культури

· Прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців

· Виховання духовної культури особистості

· Виховання принципів загальнолюдської моралі

· Формування творчої працелюбної особистості

· Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді

· Розвиток індивідуальних здібностей, талантів, мовлення

· Формування у дітей вміння міжособистісного спілкування