II. Традиційно виділяють 3 види освіти: загальна, політехнічна, професійна

Загальна – сукупність знань з основ наук про природу, суспільство, культуру, людину, а також сукупність відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині. Ці знання є основою світогляду людини.

Загальну освіту здобувають ЗОНВЗ (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах).

В межах загальної освіти виділяють такі цикли навчальних дисциплін:

1.Суспільно – гуманітарний.

2. Фізико – математичний.

3. Хіміко – біологічний.

4. Виробничо – технічний.

5. Мистецький.

Політехнічна освіта – це знання про загальні основи виробництва:

- предмет праці;

- засоби праці;

- технології праці;

- виробничі відносини, що формуються між людьми процесі праці.

В ЗОНВЗ учні оволодівають політехнічними знаннями під час вивчення основ наук (фізика, хімія, біологія, географія), на заняттях з трудового і виробничого навчання, практичні заняття в шкільних майстернях, виробничі екскурсії (див. табл..).

Професійна освіта – це освіта, спрямована на оволодіння ЗУН, що необхідні для виконання завдань професійної діяльності.

Професійну освіту людина здобуває у спеціальних навчальних закладах: ПТУ, коледжі, технікуми, інститути, університети, академії, консерваторії і т. д.

Усі види освіти перебувають між собою у тісному зв язку. Загальна освіта є науковою основою політехнічних та професійних знань. Від рівня та якості загальної освіти залежать успіхи молоді в оволодінні професією, яку вони набувають в середніх та вищих навчальних закладах. У процесі політехнічної освіти учні засвоюють основи сучасного виробництва та дістають певне професійну підготовку. У професійному навчанні політехнічні знання поповнюються і дістають загальний розвиток.

1. Підручник: сутність, функції та структура. Вимоги до відбору змісту підручника.

Підручник – це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з певного предмета відповідно до вимог навчальної програми..

Головне призначення підручника – допомогти учням самостійно закріпити і поглибити знання, здобуті на уроці.

Вимоги до підручника:

- науковість змісту навчального матеріалу;

- точність, простоту, доступність викладу;

- чіткість у формулюванні визначень, правил, законів;

- логічність, послідовність, систематичність;

- естетичне художнє оформлення.

Функції підручника:

Навчальна, інформативна, розвиваюча, виховуючи, керуюча, коригуючи, управлінська, методична, перспективна.

Структура підручника:

Підручник складається з двох компонентів: текстового і позатекстового.

Текстовий – основні тексти, які відповідають навчальній програмі.

Окрім основних, підручник містить додаткові тексти, мета яких —розширити, поглибити знання учнів з важливих компонентів змістунавчального матеріалу (документи, історичні довідки, цікавинки та ін.).

 

До позатекстового належать:

а) апарат організації засвоєння: запитання і завдання; інструктивні

матеріали (пам'ятки, зразки розв'язання задач, прикладів); таблиці;

підписи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи;

б) ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення, схеми, таблиці, картинки тощо);

в) апарат, орієнтування (вступ, зміст, бібліографія, форзац, умовні позначки)

 

11. Документи, в яких відображається зміст освіти. Державний стандарт початкової загальної освіти, навчальний план загальноосвітньої школи, навчальна програма.

Нормативні документи, в яких відображено зміст освіти:

Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти.

Державний стандарт загальної середньої освіти (див. стандарт) –це звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.

2.Освітні стандарти галузей знань:

3. Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа).

На основі Базового навчального плану Мін. Освіти і науки розробляє та затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, які трансформують зміст шкільної освіти у площину навчальних предметів і курсів.

Базовий навчальний план –це документ, затверджений Міністерством освіти і науки, в якому визначається структура загальної середньої освіти, визначаються освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання, встановлюється гранично допустиме навантаження учнів для кожного класу, встановлюється кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету.

На основі Базового навчального плану Мін. Освіти і науки розробляє та затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, які трансформують зміст шкільної освіти у площину навчальних предметів і курсів.

Навчальні плани для масових шкіл, ліцеїв, гімназій передбачають два компоненти:інваріантний, варіативний.

Державний (інваріантний) компонент визначає перелік навчальних дисциплін, що є

обов язковими для вивчення в усіх типах ЗОшкіл і потрібний для всебічного і гармонійного розвитку школярів. Він включає:

- мовно – літературну освіту;

- математичну освіту;

- суспільствознавчу;

- природничі науки;

- естетичні науки;

- оздоровчо – трудові предмети, т.б. предмети загальної освіти.

 

Освітні дисципліни відповідають структурі діяльності людини, містить знання про людину, природу, суспільство, культуру, науку, виробництво і є змістовою основою для формування в учнів цілісного уявлення про світ на рівні загальноосвітньої підготовки,достатньої для вибору професії та продовження освіти.

Шкільний (варіативний) компонент – це варіативна частина, перелік навчальних дисциплін, які вводяться для поглибленого вивчення предмету, для розвитку творчих здібностей учнів, для диференціації в навчанні, індивідуалізації, профільності навчання, задоволення освітніх потреб груп і окремих учнів. Затверджується він радою школи. Це: вибірково-обов язкові предмети;

- додаткові предмети;

- курси за вибором учнів;

- фа культактиви;

- консультації.

Навчальна програма – це документ, в якому визначається зміст навчального матеріалу з певного предмета, розділи, теми, кількість годин, відведених на вивчення за роками навчання.

Структура навчальної програми:

1. Пояснювальна записка.
2. Розділи, теми, підтеми.
3. Кількість годин, відведеного на вивчення теми, розділу.
4. Критерії і норми оцінювання.
5. Список авторів.

Відповідно до навчальних програм розробляються підручники.