Тема: Культура найдавніших земних цивілізацій. Стародавній Єгипет

Післявивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- визначати особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій;

- розкрити сутність давньосхідних культур;

- називати етапи формування цивілізацій в Єгипті;

- характеризувати вплив релігії на мистецтво, архітектуру тощо Єгипту;

- описувати значні досягнення єгиптян у науці та літературі.

План.

Характеристика етапів формування єгипетської цивілізації.
Особливості культури Давнього Єгипта.

Теоретичний мінімум: - природа (релігія, міф, культ, політеїзм, монотеїзм, математика, астрономія),

- людина (сфінкс, піраміда, піктографія, ієрогліфи, папірус, храм, архітектура,гробниці,канон);

- суспільство (сакральність, цивілізація, рабство,фараон, реформи, муміфікація, жерці).

Основна частина.

Найдавніші земні цивілізації зародилися в Центральній Азії та Північній Африці. Це так звані річкові цивілізації, які виникли біля великих річок: Нілу, у Єгипті, Тигру і Євфрату (Шумер, Аккад), Хуанхе (Китай), Інд (Індія).

На зміну міфології, близько 7-6 ст. до н.е. утворюються системи світових релігій: в Індії - Буддизм, у Китаї - філософські школи, в Ірані -вчення Заратустри; у Палестині з'являються пророки.

Світоглядна система Єгипту мала глибоку історію. її міфологія почала формуватися у 6-4 тис. до н.е. Кожний ном мав свій культ богів, який був пов'язаний її природним середовищем, найшановнішими були: Ізида - богиня мати, Нут -богиня неба, бог землі - Геб, бог Нілу - Хапі. Потойбічний світ належав Осірісу, він же вершив суд над небіжчиками. Довго залишалися прояви тотемізму. Обожнювалися тварини. Богиня Хатор ототожнювалася з образом небесної корови, бог Себек - крокодила, Гор - сокола, Анубіс - шакала, Тот - павіана.

Вічне життя пов'язувалося із збереженням тіла (бальзамування), що стало не лише своєрідним ритуалом, а й уособленням світобачення та мислення. Необмежена влада фараона переносилась на необмеженість влади верховного божества Ра.

Єгипетська цивілізація поділяється на такі періоди: Давнє царство (3200-2400 p.p. до н.е.) - епоха спорудження великих пірамід. Фараон уособлює Сонце на землі і є верховним жерцем. До цього періоду належить найдавніша піраміда Джосера (автор - вчений Імхотеп) та комплек пірамід Хеопса, Хефрена та Мікеріна в Гізі.

Середнє царство (21 ст. - початок 19 ст. до н.е.) - це розпад держави з утворенням дох центрів у Дельфах і Фівах. У цей час популярними стають скульптурне зображення (писець Каї, поховальні фігурки - ушесті), які набирають портретних рис.

Нове царство (16-12 ст. до н.е.) започатковується з 18 династії. Особливо багато уваги приділяє будівництву) цариця Хатшепсут. Найбільшої могутності Єгипет здобуває за Аменхотепа 4-го. Він узяв собі нове ім. я -Ехнатон (син Сонця).Цей період завдяки зміненій релігії (культ одного бога Атона) позначився найбільшою людяністю в мистецтві Єгипту (скульптурні портрети цариці Нефертіті).

Пізнє царство (11 ст. - 332р. до н.е.)- останній період розквіту Єгипту. У 525 р. до н.е. державу захопили перси; у 332 р. - греки. Починається доба еллінізму, коли спадщина єгипетської культури зливається з античною.

Питання для роздуму: - **У своєрідному зразку давньоєгипетської автобіографічної літератури «Розповідь Сінухета» помітне постійне звертання до інформації такого плану: «Я був супутником, що завжди йшов за своїм господарем, слугою царського гарему в государині,обласканий милістю дружини царя Сенусерта Нефру високоповажної». Що ми дізнаємося про пріоритети життя давнього єгиптянина?

- ***Знайдіть відповідності між візуальним каноном зображення людини і тим поетичним,яке знаходимо в давньоєгипетських «текстах пірамід»: «Ти (померлий) входиш і виходиш з радісним серцем, проникаєш у місця піднесені …судини твого тіла наповнюються, твоя душа просвітлена й імя твоє живе у вічності. Ти такий завжди, поза загибеллю». У чому смисл давньоєгипетського антропологічного канону?

Література: 1. Бокань В А. Культурологія: Навч. посіб. - К., 2000.

2. Бокань В.Л., Польовий Л.П. Історія культури України. -К, 1998.

3. Греченко В.А., Чорній І.В., Кушнерук В.А., Режко В.А. Історія світової та української культури. - К., 2002.

4.Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. - К., 1999.

5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К, 2002.

6. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття): Навчальний посібник. - Харків, 2002.