Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:
- розкривати період Середньовіччя як особливу культурну епоху итв історії Європи;
- розповідати про розвиток освіти,науки та книгодрукування в Середньовічній Європі;
- пояснювати відмінності у світогляді середньовічного європейца та азіата;
- встановлювати спільне та відмінні риси романського та готичного стилів;
- давати означення понять «схоластика», «рельєф», «базиліка».
План.
- Середньовіччя як особлива культурна епоха в історії Європи.
- Розвиток шкільної освіти.
- Художня культура Середньовіччя.
Теоретичний мінімум: - природа( світогляд, античність, язичництво, християнство, католіцизм, культ, канон, патристика, агіографія, схоластика, аскетизм );
- людина ( духовність, варварство, вандалізм, освіта, виховання, мораль, школа, університет, студент, манускрипт, каліграфія );
- суспільство ( вільнодумство, єретик, антропоцентризм, теоцентризм, розум, віра, гуманізм, містицизм, алегоризм, символізм, етикет ).
Основна частина.
Термін „середні віки” з’явився в Європі в ХV столітті і набув широкого вжитку, охоплюючи своїм змістом період від античності до Новітніх часів. Це була епоха зі своєю, не схожою ні на яку іншу систему культурних цінностей, епоха, яка виникла в хаосі великого переселення народів і залишила значний слід у культурному розвитку людства.
У V ст. н.е. античний Рим був зруйнований варварськими племенами вандалів. Римська рабовласницька імперія розпалася. На терені Західної Європи почали складатися нові феодальні відносини. Це був також історичний період становлення та розвитку нової культури.
Складається культурно-історична спільність європейських народів.
Нова культура виникла як синтез спадщини античності, варварства і християнства. У середньовічному суспільстві культура набула станово-корпоративного характеру.
Встановлюється монополія католицької церкви у духовному житті суспільства.
Ідея Бога займає центральне місце. Основним принципом упорядкування світобудови стала ієрархія різних її рівнів. Верхній рівень – це світ небесний, нетлінний, вічний. Потім іде світ земний – мінливий, недосконалий, підпорядкований занепаду і зникненню. Згідно з цією уявою, час земного життя людини і всього людства постає лише відблиском безконечного „небесного світу” та вічності „майбутнього віку”, а тому є замкненим у собі і конечним.
Культура Середньовіччя охоплює такі етапи: раннього (5 – 8ст.), зрілого (9 – 13ст.) та пізнього (14 – 16ст.).
Через усе Середньовіччя проходить трагічна боротьба віри та розуму. Церква жорстоко переслідуівала вільнодумство, придушуівала народну культуру, гальмувала розвиток науки.
Офіційний християнський світогляд повинен був об’єднувати всі верстви населення.
Християнський релігійний світогляд означав зміну цінностей духовної культури.
 |
В результаті людина перетворюється на „раба божого”.Виникає так званий „дуалізм душі та тіла”.
У духовній культурі головною стає морально-релігійна проблематика. Головною метою життя людини проголошується служіння богу, спасіння душі. У цьому аспекті слід розглядати поняття „християнський гуманізм”.
Церква мала на меті підготовку власних кадрів та укріплення свого впливу на всі верстви населення. Вся культура Західної Європи перебувала під впливом католицької церкви – зверхність над світською владою у духовному, політичному, соціальному аспекті. Програми до шкіл затверджувалися католицьою церквою. Після школи здібні учні поповнювали ряди церковної ієрархії. У широкому розповсюдженні освіти церква не була зацікавлена. У школах почала вивчатися філософія. Проте всі науки за церквою не повинні були відволікати від вивчення Святого письма.
 |
Блаженний у своєму творі „Сповідь” відтворив любов до Бога, а також „страх Божий”, він боровся проти язичництва. „Бог має істинне буття” – стверджує Платон, за якого зароджується неоплатонізм. За цих філософів Середньовіччя мало моральну досконалість. Бог, світ, людина пов’язані між собою.
Латинська мова – офіційна мова католицької церкви – стала інтернаціональною формою освіти і науки, формою міжнародного спілкування. Для навчального процесу була використана антична шкільна традиція.
 |
У той же час почала формуватися схоластика як провідна течія філософської думки феодального суспільства.
Головною проблемою, якою займалася схоластика, було питання співвідношення знання та віри. Висувалася теза про зверхність віри стосовно розуму. Увага до внутрішнього світу людини вже не була надбанням лише літератури та філософії, вона проникала в сам процес богослужіння. Немало священнослужителів почали проголошувати свої проповіді мовою схвильованою, пристрасною, прагнучи не лише донести до віруючих слово Боже, а й пробудити душі.
Велике значення для розвитку освіти і писемної культури мала книга.
Розвиток книжкової освіти привів до так званого „романського ренесансу” кінця ХІ – середини ХІІІ століть, коли виник новий інтерес до античної мудрості.
У цей період в Європі виникають міста як праобрази буржуазних республік, як нові центри матеріальної та духовної культури.
З’явилися нецерковні міські школи. На базі кращих міських світських шкіл починають утворюватися університети.
Учні середньовічних університетів стали називатися студентами.
Художня культура Середньовіччя, незважаючи на офіційну ідеологію католицької церкви, була різноманітною.
У Середньовіччі склалися два типи світської художньої культури: лицарська та міська.
 |
Видатним поетом Середньовіччя був Данте Алігієрі (1265 – 1321). Вершиною його творчості є грандіозна поема „Божественна комедія” (1307 – 1321).Творчість Данте Алігієрі заклала підвалини нової європейської літератури.
Християнський храм був своєрідним центром матеріальної та духовної культури Середньовіччя. У художньому аспекті храм – синтез мистецтв.
Яскравим зразком світської архітектури стали ратуші.
У середньовічній архітектурі існувало два стилі. Спочатку сформувався романський стиль, а потім йому на зміну прийшов готичний стиль. Сучасна наука розглядає культуру середніх віків як складову частину розвитку людства. Культура цього часу позначилася на розвитку філософії, релігії, права, природничих наук.
Питання для роздуму: Як ви розумієте такі висловлювання:
- Вірте доказам розуму, а не авторитетам. (П’єр Абеляр).
- Досконалість є знання людини про свою недосконалість. (Августин Аврелій).
- Той є людиною, хто має істенне вчення віри і веде любомудре диття. (Іоан Златоуст).
- Якщо хто не хоче робити, той і не їшь. (Апостол Павло).
- Людина народжена для праці, як птах для польоту. („Книга прислів’їв” Хіст., складена письменником-монахом).
- Ему милее двадцать книг иметь,
Чем платье дорогое, лютню, снедь…
И, бедняком предпочитая жить,
Хотел учиться и других учить. (Д.Чосер «Кентерберийские рассказы»).
- Все благородство – в поведенье,
А знатное происхожденье
Не стоит ровно ничего,
Коль сердце подло и черство. (Жан де Мен).
- Рим должен быть основою святою,
Теперь же в нем царят продажность, зло,
И те грязны, кто должен чистотою
Своей сиять: всем хуже оттого. (Рютбеф).
Література: 1. Бокань В А. Культурологія: Навч. посіб. - К., 2000.
2. Бокань В.Л., Польовий Л.П. Історія культури України. -К, 1998.
3. Греченко В.А., Чорній І.В., Кушнерук В.А., Режко В.А. Історія світової та української культури. - К., 2002.
4.Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. - К., 1999.
5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К, 2002.
6. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття): Навчальний посібник. - Харків, 2002.
