Стародавній Схід – це сукупність країни, які були розташовані на схід та південний схід від античного світу. Вони обіймали територію прямокутника, який можна розділити на дві частини – західну (Єгипет та Передня Азія) та східну (Індія та Китай). Звичайно, все це дуже умовно. Провести чіткий кордон між Стародавнім Сходом та античним світом неможливо.
Найдавніша цивілізація виникла в південній частині Месопотамії – Дворіччі. В цій дуже складній за умовами проживання місцевості перші жителі з'являються в період неоліту.
Процес розпаду первісного ладу, переходу від роду до патріархальної родини та сільської общини та від племені до держави тривав приблизно з середини V тис. до середини ІІІ тис. до н.е. За археологічною періодизацією – це енеоліт (мідно-кам'яний вік)
Отже, у ІІІ – І тис. до н.е. тут виникли спочатку стародавні шумеро-аккадські держави, а потім Вавилон, Мітаннні, Ассирія.
Культура Дворіччя – результат творчої діяльності ряду народів – шумерів, аккадців, ассирійців, амореїв.
Одним з найважливіших досягнень шумерського народу було винайдення писемності (середина ІV тис. до н.е.)
Основним матеріалом для письма слугувала м'яка глина. До нас дійшли сотні тисяч книгописних текстів, в основному на глиняних пластинках, іноді на металевих предметах.
Шумерський клинопис був запозичений вавилонянами, а потім поширився по всій Передній Азії. Клинопис застосовувався в Аккаді, Ассирії, у хетських країнах, в Урарту, Фінікії, Стародавній Персії. Звичайно кожен народ пристосовував клинопис до особливостей своєї мови.
Писемність у Дворіччі була привілеєм незначної меншості. Школи були при храмах та палацах. У школах давали загальну, а також спеціальну освіту. У загальну освіту входило вивчення писемності і мови, елементів арифметики, геометрії та астрономії. Майбутніх жерців вчили астрономії. Спеціальна освіта передбачала вивчення богослов'я, права, медицини, музики. Методика викладання була досить примітивною. Вона зводилася до запитань вчителя, відповідей учня, перекладів з однієї мови на іншу, вивчення напам'ять. Під час розкопок знайдено навчальні посібники, письмові роботи школярів.
Літературна та наукова творчість народів Дворіччя мала відбиток релігійно-міфологічного мислення.
Шумеро-вавилонська література бере свої витоки з усної народної творчості. Значне місце у ній посідає епос, що бере свій початок з шумерської доби. Сюжети епічних поем шумерів були пронизані релігійним світоглядом, тісно пов’язані з міфами, в яких розповідається про «золоту добу» сивої давнини, створення богів, світу, людини. Для істориків особливий інтерес становлять ті етнічні поеми, в яких відбито реальні історичні події та факти.
Численні літературні твори, що виникли у шумерську епоху, були в дещо зміненій формі перекладені на аркадську та ассирійську мову і у такому вигляді збереглися до більш пізніх часів. Найбільш видатним твором вавилонської літератури була «Поема про Гільгамеша».
Ще в шумерську добу з'являються перші зразки релігійної драми. Основний цикл релігійної драми був пов'язаний з культом вмираючого та воскресаю чого бога природи.
Найбільші досягнення в цей період народи Дворіччя мали в царині математики. Починаючи з шумерської доби, народи Дворіччя використовували системи числення, в основі яких були числа 5,6,10 та похідні від них 30 та 60. Пізніше з'явилася більш раціональна десяткова система – також компромісна, в якій основними числами були 60, 360. До речі, від цієї системи бере свій початок поділ години на 60 хв, кола – на 360 градусів. Шумерійці застосовували піднесення до степеня, добування квадратних і кубічних коренів, вміли обчислювати об'єм. Звичайно, математика мала суто практичний характер.
У шумерську добу виникли перші календарні системи, що свідчить про знання шумерами астрономії.
Рівень знань з історії та міфології був незначним. Складали річні списки найважливіших подій, причини яких вбачали у волі богів.
Для архітектури були характерні монументальність, застосування цегли-сирцю, асиметричність внутрішнього планування. Храми зводили на великих штучних насипах, що захищали їх від повені. Стіни прикрашали вертикальними виступами, нішами, мозаїчними фризами. Дерев'яні колони, на які спиралися примітивні склепіння, іноді вкривали міддю.
Скульптура, живопис були досить примітивними. Проте в цей час був зроблений величезний крок уперед у розвитку мистецтва. Зображення людського тіла поступово набуло реалістичної форми.
В епоху родового ладу і виникнення патріархальної родини культ природи був пов'язаний також з культом предків. Обожнених предків вважали покровителями роду та родини. Культ предків був пов'язаний з вірою у загробне життя.
Шумеро-вавилонська культура значною мірою вплинула на культурний розвиток близькосхідних та європейських народів. Шумеро-вавилонський клинопис був запозичений ассирійцями, хеттами, мітаннійцями, уратами, племенами Сирії, Фінікії. Культурна спадщина давніх народів Дворіччя була використана в часи створення античної цивілізації.
