Давньоєгипетська цивілізація виникла в північно-східній Африці, в долині Нілу, на сході Аравійського нагір’я та на частині Лівійського плоскогір’я. Єгиптом цю країну назвали греки, самі ж єгиптяни називали її «Чорна земля».
Давні єгиптяни були відносно єдиним народом. Розмовляли однією мовою, що належала до семіто-хамітської групи. Спілкувалися єгиптяни з сусідніми народами: нубійцями – на півдні, лівійцями – на заході; азіатськими народами – на північному сході. Освоєння єгиптянами долини Нілу починається з неоліту і продовжується в енеоліті. Розпад родового ладу та виникнення перших держав відбуваються за класичною схемою.
Створення єдиної держави за традицією датується 3000 р. до н.е., коли цар Верхнього Єгипту Мене підкорив Нижній Єгипет і заснував першу династію об’єднаної країни.
Ранній розвиток землеробства в долині Нілу сприяв зростанню матеріальної культури та техніки. Тут було створено складні іригаційні системи, набула довершеності техніка обробки каменю, виготовлення ювелірних прикрас, накопичувалися наукові знання, з'явилася писемність. Культура давніх єгиптян збагачувалась під впливом сусідів. Зокрема, в період Нового царства в азіатських народів були запозичені колісниця, серпоподібний меч, елементи фортифікації тощо.
Найдавніша писемність єгиптян самобутньо виникла з найпростіших малюнків і візерунків первісної доби. Картинна система писемності була дуже незручною, хоча і наочною. Тільки в 1822 р. французький учений Ж.Шампольйон знайшов ключ до читання єгипетських ієрогліфів. У цьому йому допоміг двомовний напис на Розеттському камені, що був знайдений під час походу Наполеона до Єгипту у 1799 р.
В епоху Стародавнього царства було створено алфавіт, який слугував для позначення 24 основних звуків. Проте повного переходу до нової системи письма не відбулося.
До наших часів збереглася багата літературна спадщина давніх єгиптян. Коріння художньої літератури сягають глибокої давнини – Стародавнього царства. Здебільшого імена авторів невідомі. Традиція оточувала ореолом святості імена мудреців, яким приписувалось авторство тієї чи іншої казки, повісті або повчання. Іноді знаємо імена писців. Найвищого розвитку єгипетська література досягає в період Середнього царства.
В єгипетській літературі відбилися мотиви народної творчості. Повісті часто мали казкове забарвлення. Збереглося чимало народних пісень, любовних та природних віршів. Дуже популярними були міф про Озіріса, інші міфи космічного та сонячного циклів.
З'являється новий літературний жанр – описи мандрівок, попередник пригодницького роману.
Зв'язок літератури з релігією був дуже міцний. Вплив релігійно магічного світогляду на життя народу посилювався тим, що твори релігійної літератури набували художньої форми. Особливо активно розвивалася релігійна поезія: гімни, магічні заклинання, жертовні формули тощо. Була поширена і драматична поезія.
Мистецтво давніх єгиптян також було тісно пов’язане з релігійною міфологією. Характерними його рисами були: велична монументальна форми, суворий та чіткий, майже геометричний конструктивізм і типова фронтальність. Слід відзначити і реалістичні тенденції, які особливо виявилися у портретних зображеннях.
Високого розвитку та технічної досконалості досягла архітектура, що характеризувалася величною монументальністю. Грандіозні будови мали висловлювати ідею могутності царської влади, яку охороняла релігія. Це мастаби та піраміди.
Для скульптури Стародавнього
Єгипту властиві умовність та чітка, майже геометризована, статичність. Особливо це стосується зображень фараонів, вельмож. Одночасно скульптури, що зображували простих смертних, часто тяжіли до реалізму.
Єгипетське мистецтво мало значний вплив на розвиток фінікійського та греко-римського мистецтва.
Поширення культу тварин в усі періоди єгипетської історії. Єгиптяни обожнювали майже кожного представника фауни. Це були крокодили, кішки, різні птахи, комахи і особливо жуки-скарабеї. Іноді з численних представників будь-якого виду тварин обирали одного і проголошували богом.
Своєрідністю єгипетської релігії було виняткове значення, яке надавалося заупокійному культу. На відміну від Шумеру та Вавилону, потойбічний світ був безрадісним і похмурим, єгиптяни вважали, що земні житла – це готелі, які не треба будувати міцними. Краще подбати про гробниці та муміфікацію.
Єгиптяни вірили, що збереження трупів забезпечує існування душі. Дуже велике значення відводилося знанню магічних заклинань. Їх писали зеленою фарбою на стінах усипалень. Згодом, в епоху Нового царства, молитви та заклинання писали на сувоях папірусу – «Книга мертвих».
Великого значення набув також культ Сонця –Ра. Поступово, у зв’язку з централізацією країни, він перетворюється у державний культ верховного бога.
На основні форми єгипетської релігії значно вплинув розвиток культу фараона. Як і в інших деспотичних державах, релігія використовувалась для зміцнення влади царя та авторитету державної влади. Постійно проповідувалось вчення, що цар – це божество, що він наділений владою безпосередньо богами. Тому давні боги природи поступово перетворювались у державних богів – покровителів держави.
Особливого розвитку набула математика, яка була тісно пов’язана з практичним життям. Великим досягненням було застосування системи обчислення. Деякі найпростіші знання мали єгиптяни і в галузі алгебри – вміли, зокрема, розв’язувати рівняння з одним невідомим. Великого практичного значення набула геометрія. Єгипетські математики вміли обчислювати площу прямокутника, трикутника, трапеції і навіть кола.
Значних успіхів досягла астрономія. Було створено своєрідні карти зоряного неба, якими користувалися і у греко-римську добу. Календарний рік поділявся на 12 місяців по30 діб кожний. До кожного року додавалося 5 святкових днів. Таким чином, єгипетський календар відставав від тропічного на чверть доби. Ця помилка протягом 1460років дорівнював 365 дням, тобто одному року.
Розвивалися медицина та ветеринарія. До нас дійшли рецепти ліків того періоду, лікування за допомогою яких часто поєднувалося з магічними заклинаннями та обрядами. З'явилися перші знання з анатомії, в галузі діагностики. Було зроблено деякі теоретичні узагальнення, зокрема про закон кровообігу. У хірургії особливих успіхів досягли окулісти, яких у 20 ст. до н.е. навіть запрошували до двору перських царів. Взагалі досягнення єгипетської медицини широко використовувались авторами медичних трактатів античного світу.
Культура Стародавнього Єгипту і досі лишається одним з найяскравіших явищ у культурному надбанні людства. Вона мала величезний вплив не тільки на культурний розвій давніх народів, зокрема греків, але й вплинула на творчість багатьох митців значно пізніших часів, до ХІХ ст.. включно.
