ПРЕДМЕТ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУРСУ
Культура як термін, як поняття походить від лат. сultura – обробіток, освіта, розвиток. Це надзвичайно багатозначне і різнопланове поняття.
У широкому розумінні культури – це все, що створено людиною, людським суспільством, фізичною і розумовою працею на благо людини, у більш вузькому значенні – ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними умовами його життя (хоч і не завжди) і виявляється у його побуті, ідеології, освіти, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, мистецтва, літератури, в фізичному та моральному вихованні.
Поняття «культура» неоднозначне. Це стиль і рівень досконалості, що досягається в опануванні тією чи іншою галуззю знання чи діяльності, вміння (культура праці, культура мови, культура поведінки тощо), сам процес творення і розподілу матеріальних та духовних цінностей, їх використання.
ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ
Культуру поділяють на матеріальну і духовну,проте межі між ними часто умовні, штучні,рухливі.
Матеріальна культура – це сукупність засобів виробництва і матеріальних благ, що створюються людською працею на кожному етапі суспільного розвитку. Їх розподіл та споживання чи використання – це рівень розв’язання екологічних проблем і виживання людства на землі.
Духовна культура (духовність) пов’язана зі словом «дух» - філософським поняттям, що означає нематеріальне начало, на відміну від матеріального начала світо існування і його уявлення. Питання про співвідношення духу і матерії – що з них первинне, а що вторинне, похідне – основне питання філософії, яке до цього часу не має чіткого, обґрунтованого тлумачення і визначає рівень інтелектуального, морально-етичного, естетичного та емоційного розвитку суспільства, індивідуума, його душі, совісті, свідомості, почуття, інтуїції тощо. У класовому суспільстві духовна культура неминуче стає класовою, тенденційною. Як доводив Г.Стенсер, а за ним і А.Луначарський, духовна культура, її оцінка криється у здатності клітин нашого організму сприймати прекрасне, на якому ґрунтується дуалізм добра і зла.
Отже, розглядаючи поняття культури, слід мати на увазі, що існують особливості матеріальних і духовних форм суспільного виробництва. Матеріальна культура покликана задовольняти наші фізіологічні потреби, дати людям насамперед їжу, одяг, житло, полегшити їх зв'язок і спілкування, тоді як духовна культура через органи чуттів впливає на наші почуття, думки, свідомість, волю, інтуїцію, настрій, психіку тощо.
Водночас між ними існує тісний діалектичний зв'язок і взаємообумовленість.
Світова культура – це вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і залежно від умов розвитку конкретизується і розгалужується на певні рівні якісного і кількісного характеру, акумулює, відсортовує і розвиває найкращі риси національних культур.
У зв’язку з цим великі та малі нації і народності не повинні відособлюватись, стояти осторонь від розвитку світової цивілізації, планетарної культури. Сьогодні дедалі більше й активніше розвиваються процеси взаємодії різних народів і трудових колективів у господарському, політичному і духовному житті, в обміні найрізноманітнішою інформацією, ознайомленні, вивченні основ історичного розвитку культури народів планети. І все це покликало сприяти ще пліднішому розгортанню зазначених процесів, глибшому розумінню ролі та значення інтеграції і тенденцій, що намітилися останнім часом і почали виявлятися у суспільному житті народу суверенної України.
До світової культури маємо підходити як до невичерпного джерела, духовної скарбниці розвитку людства, загального надбання народів усіх континентів, рас, націй.
Національна культура тісно пов’язана з поняттям «нація», «етнос» і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та інших чинників. Українська культура бере свій початок з часів легендарного суспільного Трипілля, охоплює всю сукупність матеріальних і духовних цінностей українським народом на терені України та за її межами (діаспорою) протягом усієї його історії.
РОЗДІЛ 2
ПЕРВІСНА КУЛЬТУРА
Становлення первісного суспільства та початкові стадії зародження і розвитку культури в епоху палеоліту
Первісна культура – одна з найважливіших і найцікавіших тем у курсі. Вона започаткувала ту гаму граней матеріальної і духовної культури, які в наступні епохи лише шліфувалися і поглиблювалися цивілізацією. Вивчення витоків і першооснов розвитку цивілізації заслуговує надзвичайної уваги та серйозної роботи не лише як цікавий предмет, а й як спосіб розуміння сучасного розвитку української і зарубіжної культури.
Першою формою людського співжиття було первісне суспільство. За найновішими даними, воно виникло на Землі понад 2 млн. років тому й існувало в окремих районах до 5-4 тис. років до н.е. Вся епоха виникнення і розвитку первісного ладу поділяється на два періоди. На першому, який умовно називають «дикістю»,людина поступово виділилася з тваринного світу, почала привласнювати готові продукти природи, створювала перші знаряддя праці, добувала вогонь. Тут виникли зародки виробничих відносин, які в своєму розвитку пройшли дві стадії (епохи): привласнюю чого і відтворюючого господарства. У цей період зароджуються такі форми людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво, традиції тощо.
Щодо часу появи найдавніших людей на території сучасної України, то спочатку історична наука стверджувала, що це сталося в період раннього палеоліту – 300 -200 тис. років тому. Підтвердженням цього є матеріали палеолітичної стоянки, яка існувала 200 тис. років тому поблизу с. Лука-Врублівець (Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, на Дністрі). Проте нещодавно українські археологи в одній із експедицій на Закарпатті знайшли кам'яні знаряддя праці, виготовленні людиною, які датуються значно раніше – мільйон років тому. Це на сьогодні найстаріша пам'ятка в Європі палеолітичного періоду. На зміну найдавнішій людині – архантропу (пітекантропу), відомій під назвою «людина прямо ходяча», яка з'явилась близько 2 млн. років тому, прийшла людина типу палеоантропа (неандертальця), що сталося 150-100 тис. років тому. Близько 40 тис. років тому палеоантроп поступився місцем людині сучасного фізичного типу – «людині розумній», яку назвали кроманьйонцем.
Відповідні зміни відбулися і в організації первісного ладу. Першою формою суспільно-економічних відносин було «первісне людське стадо» - умовна назва первісного людського колективу, що безпосередньо прийшов на зміну зоологічному об'єднанню найближчих тваринних предків людини. Період існування первісного людського стада – це час становлення людини сучасного антропологічного типу, який збігається з епохою формування людського суспільства. Найдавніші люди займалися в основному збиральництвом і мисливством, застосовуючи перші знаряддя праці – гострі сколи з гальки, відщепи, ручні рубила з кременю, гостроконечники та ін..
Велику роль у житті архантропів відігравав вогонь
Основою виробничих відносин первісного ладу була суспільна власність на засоби виробництва, яка існувала в нерозвиненому вигляді. Фактично вона була общинною, груповою власністю.
У добу палеоліту вдосконалюються знаряддя праці і вся господарська діяльність людини. Н а зміну загостреному каменю тат дрючку приходять дерев'яний спис і списометалка – попередник лука, що підвищило ефективність полювання. Поширюється знаряддя праці з кістки, в тому числі голки, що свідчить про появу шитого одягу з шкіри звірів. Значного розповсюдження набуло будівництво житла – землянок. Поява житла і шитого одягу дала змогу людині розширити території свого розселення на Землі. Стоянки людей пізнього палеоліту відкриті археологами практично на всій території України. Причому такі з них, як Мізинська на Десні, Кирилівська, Межирічська, Гінцівська, як зазначає О.Знойко, не мали аналогів в Європі. Всі палеолітичні поховання, здійснені в місцях проживання людей, у межах жител і поселень виступають як своєрідне жертвоприношення, що повинно було забезпечити спокійне життя їхнім родичам на тому світі, а не як поховальний обряд, що виник пізніше.
Духовне піднесення палеолітичної людини позначилося на її мистецтві. З цієї точки зору цікавим є твердження М.Чмихова про те, що найдавнішим предметом із елементами графіки є частина ребра бика, знайденого в Ф РАНЦІЇ. На ньому зображені довгі глибокі паралельні лінії, пересічені короткими паралельними лініями, що утворюють в місцях перетину начебто кути, зигзаги з прямокутними зубцями. В Україні перші зразки мистецтва з'явилися приблизно в цю саму епоху. Із стоянок Молодова І (Чернівецька обл..) і Пронятин (Тернопільська обл..) походять кістки тварин, прикрашені прокресленими лініями. На мамонтовій лопатці з Молодового І в центрі зображено тварину, а по боках – різні прямі і криві лінії. Предмети з пізньопалеолітичного мистецтва відомі на території Євразії і Малої Азії. Чимало їх виявлено й в Україні. Так, розпис червоною вохрою зберігся на лопатці та двох щелепах мамонта (Мізин) і на черепі мамонта (Межиріч), прокреслені композиції – на мамонтових бивнях (Межиріч, Кирилівська стоянка в Києві, Гінці), різні риски та ямки, розташовані в певному порядку на виробах із кістки, рогу, каменю. На Мізинській стоянці знайдено кістяні пластинки з орнаментом (меандр, кути, «ялинки»), а також два браслети: один зроблено у вигляді широкої пластинки, вирізаної з мамонтового бивня та орнаментованої зигзагом і меандром, інший – із п’яти дужок-пластинок, укритих рядами різьблених похилених ліній, що утворюють шеврони.
На згаданих палеолітичних стоянках в Україні виявлено також кістяні статуетки жінки, тварин, прикрашені геометричним орнаментом. Жіночі статуетки пов'язують із культом прародительки, інші – з мисливською магією.
Первісне мистецтво було тісно пов’язане з магічними обрядами, що справлялися у культових приміщеннях або святилищах – рукотворних або природних, до яких, на думку відомих археологів В.Даниленка і М.Чмихова, відносять Кам'яну Могилу поблизу Мелітополя. Гроти Кам'яної Могили, починаючи з пізнього палеоліту, використовувалися як приміщення для релігійних обрядів.
Закономірно постає запитання: як ці гроти були оформлені для проведення релігійних обрядів? Один з дослідників пам'яток Кам'яної Могили М.Чмихов підкреслює, що всі гроти розмальовані зображеннями тварин великих розмірів – турів, мамонтів. Ці настінні малюнки пофарбовані і займають великі площі. Більшість зображень тварин оточена рядами вертикальних насічок, округлими ямками, крапками, що імітують рани від списів. Отже, виходячи із сюжетів цих зображень, можна стверджувати, що вони пов’язані з мисливською магією.
Аналогічний сюжет має композиція зображених тварин у Печері Чаклуна, яка входить до пам'яток Кам'яної Могили. Відмінність лише в тому, що серед зображень мамонтів, биків, печерних левів, носорогів трапляються образи людей (переважно жінок), часто в масках з рогами і шкурах. І тут сюжет малюнку свідчить про виконання зображеними образами якогось магічного обряду.
