Телебачення як вид мистецтва

Телебачення (від гр.. “бачення вдаль”, “далеко”) – наука про передачу зображення на відстань.Проблема зображення дійсності рухомою, динамічною хвилювала людину ще з давніх часів. У наскальних зображеннях первісної людини є послідовність певних дій (у серіях рисунків), що відображав початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом художники постійно прагнуть передати динаміку розгортання подій. Передусім така тенденція стає помітною в епоху Ренесансу. Зокрема, серії картин “Мадонна із квіткою”, “Мадонна в гроті”, “Мадонна в зелені”, “Сікстинська Мадонна” Леонардо да Вінчі та Рафаеля.Зрозуміло, що визначні мистецькі твори існували лише в одному або декількох екземплярах, отже доступ до них був обмежений. Тому й виникла необхідність передачі культурної інформації усім верствам населення.Отже, ідея рухомого зображення виникла не на безплідному грунті, а була підготовлена усім попереднім розвитком культури.В історії розвитку кіномистецтва чільне місце належить Жоржу Мельєсу, котрий одним із перших у Франції побудував кіностудію (1896) і став родоначальником ігрових фільмів. За своє 77-річне життя Ж.Мельєс створив близько 4 000 фільмів.В середині ХХ ст., кіно стає наймасовішим серед мистецтв.Перші кроки кінематографа в Україні пов’язані з іменами механіка-конструктора І.А.Тимченка та фізика М.А.Любимова, які ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметівЗ розвитком кіно і телебачення все більше людей залучаються до спілкування, обміну інформацією, ознайомленням з багатою культурною спадщиною інших народів. Кіно і телебачення все більше й більше набуває рис потужного засобу інформації.Основним видом кіномистецтва є ігрове кіно, в якому акторськими засобами відтворюються реальні або вигадувані події, на основі спеціально написаного сценарію або опрацьованого твору літератури. Загальноприйнято позначати ігрове кіно поняттям художній фільм.Одним із видів кіномистецтва є мультиплікаційне кіно, рекламні фільми, експериментальні, комедійні стрічки. З кінця ХІХ ст. привертають увагу казкові сюжети, пізніше кіно фантастика, “фільми жахів”. Популярними у ХХ ст. стають детективи, історичні фільми, “бойовики”.Перспективи розвитку мистецтва кіно і телебачення проявляються вже сьогодні. (Шлях до кіновідеокомп’ютерної галактики, це означає новий стан людської культури).

Розкрити сутність і специфіку поняття "художній образ".

Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу - головний критерій приналежності до різних видів мистецтва. Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуттів. Вони є копіями, відбитками дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою. На основі образів пам'яті художник створює нову реальність - художній образ, який в свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів. Художній образ - це таке порівняння, співставлення різних елементів реального або придуманого світу, в результаті якого з'являється новий образ.

Художній образ наділений своєю логікою, він розвивається за своїми внутрішніми законами. Життєвий матеріал, що лежить в основі твору, веде за собою, і художник іноді приходить зовсім не до того результату, якого прагнув. По великому рахунку, художній образ будується парадоксально, часто непередбачувано, незбагненне. Що спільного у долі талановитої дівчини і житті чайки? А саме цей художній образ використовує А. Чехов у своїй безсмертній драмі. В образі через зіткнення далеких одне від одного явищ розкриваються незвідані сторони і відношення реальності.