Останній кошовий отаман П. Калнишевський М. Олініченко

Нещодавно я відвідала виставку «Мистецтво Поділля». Серед усіх побачених картин найбільше мені сподобалося полотно «Останній кошовий отаман П.Калнишевський» пензля майстра Миколи Григоровича Олійніченка.

Ця історична постать вражає своїм твердим характером, волею і мужньою вдачею. Як відомо з історії, Петро Калнишевський був останнім кошовим отаманом Запорізької Січі, до останнього відстоював права козаків, захищав Січ від військ цариці Катерини, які знищили до каменя козацьку твердиню, спаплюжили церковні святині гірше, ніж татари. Сам Калнишевський був заарештований і після суду у 92-річному віці був відправлений на Соловки, що вже тоді стали місцем заслання всіх «ворогів народу».

За наказом царя цього старця помістили в підземелля святого монастиря. В тісній і душній камері не можна було повністю випростатися, світло проникало крізь малесеньке віконечко і те лише опівдні. Цього світла не вистачало, щоб можна було читати чи писати, через це Калнишевський невдовзі осліп. В камері, де важко було дихати і щоразу надокучали щурі, Калнишевський провів близько 12 років. Всі, хто побували у цьому страхітливому місці, дивувалися, як можна вижити в цих умовах. Навіть після того, як сліпого і немічного кошового звільнили, він не покинув острови і дожив тут свої останні роки, тут помер.

Під стінами соловецького монастиря лежить плита, на якій написано, що тут спочиває останній отаман малоруський Петро Калнишевський. Цю надгробну плиту було знайдено на початку XX ст. Сумно, що лише зараз український народ згадав про свого легендарного старця-козака, який жив у трьох століттях (народився в кінці XVI ст., помер на початку XVIII ст., проживши більше 112 років).

На картині він зображений з довгим волоссям і бородою, як древній мудрець. Цей образ, так вдало підібраний художником, викликає повагу до цього вічного патріота України, до тих, хто мужньо творив історію нашої землі. Його очі, хоч і не зрячі, дивляться вдалечінь, в небо, де літає орел. Можливо, він тужить за батьківщиною, і то його журба літає попід хмарами, рветься на рідну землю, на неньку-Україну.

Найбільш підходяща інша назва для полотна - «В'язень». В'язень, який не зрадив своєї батьківщини і навіки залишився одним з найвидатніших її синів. Мені вона сподобалася через те, що я захоплююся історією козацтва і видатними людьми тієї доби.

Орле сизий! Добре тобі, брате:

Маєш крила, маєш силу,

Є коли літати.

Тепер летиш в Україну –

Тебе виглядають...

А Україна! А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,

Як брат, заговорить;

Там в широкім полі воля;

Там синєє море

Виграває, хвалить Бога,

Тугу розганяє;

Там могили з буйним вітром

В степу розмовляють,

Розмовляють сумуючи,

Отака їх мова:

«Було колись - минулося,

Не вернеться знову.»

Полетів би, послухав би,

Заплакав би з ними...

Та ба, доля приборкала

Меле людьми чужими.

Т. Г. Шевченко

 

Бойчук Юлія, 1ПЗ-05

Рецензія на картину А.Тиводара «Архангел Михаил, попирающий диявола»

И произошла на небе война. Михаил и ангелы его воевали против дракона, и дракон, и ангелы воевали против них, но не устояли...

Откр. (12, 7-8)

«Кто, как Бог» - я б так ще назвала цю прекрасну картину Тиводара Артура. Тому що таке значення має ім'я Михаїл. А ще - так називається один з вищих ангелів Божих - Архангел Михаїл. На картині я бачу могутність, силу, незламність величного ангела. Бог одарив ангелів великим розумом і силою. Але один із вищих ангелів на ім'я Денниця загордився своєю могутністю і силою, не захотів любити Бога і виконувати його волю, а захотів сам стати Богом. Після чого став злим, темним духом - дияволом -противником всього доброго. Тоді виступив проти сатани один з вищих ангелів Божих - Архангел Михаїл, і сказав він: «Кто равен Богу? - никто, как Бог».

І стала на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти сатани. Це чітко зображено на картині, як архангел Михаїл попирає диявола. А ще чітко кидається в очі комп'ютерний чіп. Одразу ж виникає питання: «А до чого тут він?» На мою думку, це одна з сіток диявола, яка затягує людину, засмоктує повністю. Один комп'ютер може замінити тепер усе: телебачення, книги, газети, музеї... А як же наша душа? Як же театри, спілкування з людьми, як же природа? Ми почуємо свіжий запах природи, невідходячи від комп'ютера? -Звичайно ж ні.

Так, що зробимо висновок, що диявол діє в сучасному світі по іншому, ніж тисячі років тому. Він завжди пристосовується до рівня духовного й інтелектуального розвитку людини, до нових історичних умов. Але Архангел Михаїл, як і тисячі років тому, так і тепер попирає диявола і захищає нас від його сіток.

Да будет воля, будет разум

Господь нам в умы силен.

И обратясь к нему, мы сразу

Узнаем, как всесилен он!

А.Корженівська

Бойчук Юля, 1ПЗ-05

Рецензія на роботу “Святий Миколай”

«Аз есьмь Пастырь добрый и душу Свою полагаю за овцы»

Ев. від Иоанна

Святі люди, які зображені на іконах не могли б стати такими самі по собі, якби головною метою їхнього життя не була мета: виконати закон Божий. Слідуючи вченню Христовому вони творили справи милосердні для своїх ближніх. Ісус Христос призивав, щоб кожний пастир його церкви ревносно виконував би заповіді Божі, був прикладом для своїх пасомих в вірі, в житті, в поступках.

Таким був великий угодник Божий святитель Миколай Чудотворець. Він на крилах літав скрізь і усюди робив добро. Жив він в IV столітті в місті Мирі Лікийському. Часу від тоді пройшло дуже багато, але пам'ять про нього не згладилася і по сьогоднішній день. Весь Православний люд прославляє цього великого угодника Божого! Всі: і малі, і старі моляться йому, мореплавці і подорожуючі, всі, хто в небезпеці звертаються до покровительства Миколая. І вірять, що святитель не залишить їх в біді. І, дійсно, - святитель, свого часу був таким. З юності святитель Миколай засвоїв особливу істину -любити християнську віру, любити церкву, йти за правду і за істину.

На іконі бачимо святителя одягненого в архієрейський одяг, так, як він був архієпископом Мир Лікийськім. Він мужньо стояв проти нечестивого вчення Арія і разом з святими отцями Собору затвердив догмати православної віри. Святитель Миколай осоромив єретика Арія на Соборі не тільки словом, але і справою, ударивши в обличчя. Отці Собору за його зухвале діяння ухвалили позбавити його архієрейського сану. Але сам Господь наш Ісус Христос і преблагословенна Його Матір, поглядаючи зверху на подвиг святителя Миколая, схвалили його сміливий вчинок і похвалили його. Багатьом святим отцям Собору було ведіння. Вони бачили, що з одного боку святителю сам Христос Господь подає Євангеліє, а з іншою - Пречиста Діва Богородиця з омофором, і подають святителю знаки його сану, яких він був позбавлений. Зрозумівши з цього, що ревність святителя була бажана Богу, отці Собору перестали дорікати святителю і віддали йому честь, як великому угоднику Божію. Це ми бачимо на іконі.

На честь св. Миколая споруджували численні храми і монастирі, люди називають його ім'ям своїх дітей при Хрещенні. Дуже рідко знаходиться такий будинок, в якому немає образа святителя Миколая Чудотворця.

Своїми медоточивими вустами він виклав всьому народу здорове вчення, присік в самому корені неправдиві думки і мудрування і, викривши запеклих, бездушних і закоренілих в злості єретиків, прогнав їх з Христова стада.

Святитель Миколай Чудотворець показав нам приклад, що милосердя, милостиня, добрі справи ніколи не пропадуть!

И вечно мил он будет нашему народу,

Что чувства добрые святыней пробуждал,

В жестокий люд принес духовную свободу,

И милость падшим людям призывал.

Веленью Божию, о совесть, будь послушна,

Обиды не страшись, не требуя венца,

Хвалу и клевету приемли равнодушно

И не спеши оспаривать глупца.

Не для житейского волненья,

Не для корысти, не для битв, -

Мы рождены для пробужденья...

Для звуков сладостных молитв...

А. С. Пушкин

Ляшук Інга, 1ІС-05