Лекція 9.3 Матеріально-технічне забезпечення вагоноремонтного виробництва. Організація складського господарства. Будова та оснащення складів. Енергетичне господарство

План лекції: 1) Система матеріально-технічного забезпечення вагоноремонтного виробництва. 2) Форми постачання матеріально-технічних ресурсів. 3) Організація складського господарства. 4) Енергетичне господарство.

Рекомендована література: [ 3, 5-7, 14-15, 17-21, 25, 27 ]

Організація матеріально-технічного обслуговування і забезпечення виробництва є головною умовою неперервного перебігу виробничих процесів на підприємствах по ремонту рухомого складу залізничного транспорту. Процес матеріально-технічного обслуговування спрямований на постачання на скла­ди підприємства або відразу на робочі місця потрібних, згідно з виробничою про­грамою, матеріально-технічних ресурсів, забезпечення їх ефективного використання, обліку, зберігання, транспортування.

Система матеріально-технічного забезпечення охоплює сукупність підрозді­лів підприємства, які займаються постачанням усіх необхідних для виробництва матеріальних і технічних ресурсів, їх збереженням, доставкою на робочі місця при мінімальних затратах на їх придбання, переміщення й зберігання.

До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, ком­плектуючі вироби, покупне технологічне устаткування та технологічне оснащення (пристосування, інструмент), нові транспортні засоби, вантажно-розвантажуваль­не обладнання, комп'ютери і мікропроцесорна техніка, інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода й т.д. Тобто все, що постачається на підприємство в матеріальній формі та у вигляді енергії, належить до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

 

 

Основними цілями матеріально-технічного забезпечення виробництва є:

ü вчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ре­сурсів в потрібній кількості та якості;

ü поліпшення використання ресурсів – підвищення продуктивності праці, фондовіддачі; скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції; зменшення терміну обсягу оборотних коштів;

ü повне використання вто­ринних ресурсів; підвищення ефективності інновацій та інвестицій тощо;

ü аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що надходить від постачальників-конкурентів, підготовка пропозицій та організація здійснення заходів для підвищення конкурентоспромож­ності матеріальних ресурсів, що постачаються, чи для заміни поста­чальника відповідного виду ресурсів;

ü використання окремих методів і принципів системи управління проектами та якістю при створенні й упровадженні нової продукції, технологій і організації виробничих процесів на підприємстві.

Для досягнення вказаних цілей система матеріально-технічного забезпе­чення підприємства повинна:

ü Проводити маркетингові дослідження ринку постачальників за конкретними ви­дами ресурсів та здійснювати відбір постачальників.

ü Нормувати затрати і потреби за конкретними видами ресурсів.

ü Розробляти та впроваджувати організаційно-технічні заходи щодо зниження
норм і нормативів затрат ресурсів.

ü Здійснювати пошук каналів і форм матеріально-технічного забезпечення й обслуговування виробництва.

ü Брати безпосередню участь у розробленні матеріальних балансів.

ü Брати участь у плануванні матеріально-технічного забезпечення й організації
обслуговування виробництва ресурсами.

ü Організовувати постачання, зберігання, контроль якості та підготовку ресурсів
до використання у виробничих процесах на підприємстві.

ü Організовувати забезпечення (й обслуговування) ресурсами робочих місць.

ü Вести облік і контроль використання ресурсів.

ü Організовувати збирання та переробку відходів виробництва.

ü Проводити неперервний поточний аналіз ефективності використання ресурсів
за видами, підрозділами та іншими показниками.

ü Здійснювати організацію й управління діяльністю складського господарства,
його функціонуванням і розвитком.

ü Брати участь у розробленні та впровадженні заходів для стимулювання підвищення якості й ефективності використання ресурсів.

Організаційно-керуюча підсистема системи матеріально-технічного забезпечення та обслуговування виробництва через конкретну діяльність відповідних відділів, служб, бюро і груп сприяє виконанню таких основних функцій:

Із маркетингу – за видами ресурсів (обладнання, технологічне устатку­вання, сировина, матеріали, комплектуючі вироби), або за функціями марке­тингу (інформаційне забезпечення; вивчення іміджу постачальників; їх конкурентоспроможності і конкурентних можливостей їх товару; вивчення цін
та їх динаміки).

З нормування й планування забезпечення виробництва ресурсами – розроблення методів оптимізації використання ресурсів в умовах даного підприємства; розроблення нормативів затрат окремих видів ресурсів по об'єктах і суб'єктах діяльності підприємства; аналіз ефективності використання ресурсів у підрозділах та на підприємстві в цілому; розроблення матеріальних балансів, планів забезпечення підприємства і кожного виробничого підрозділу матеріаль­но-технічними ресурсами.

З управління запасами й організації використання матеріально-технічних ресурсів — розрахунок обігового, страхового, витратного запасів за видами ресурсів, утворення їх оптимального рівня, організація поповнення запасів, об­ліку і контролю наявності та використання; організація технічного забезпечення управління запасами; організація впровадження й контролю виконання заходів для підвищення ефективності використання ресурсів.

Для визначення потреби або затрат матеріально-технічних ресурсів та для інших розрахунків і нормативів використовуються індивідуальні, зведені та специфічні повиробні норми затрат.

Індивідуальні норми (на одиницю продукції, виріб тощо) складаються з корисних затрат, які утворюються при зберіганні й транспортуванні матеріалів. В індивіду­альних нормах враховуються особливості даного виробу, конкретні умови його виробництва тощо.

Зведені повиробні норми утворюють основу планування потреби підприємства в матеріальних ресурсах. На їх базі розробляються специфічні повиробні норми, які використовуються для уточнення потреб у матеріалах за конкретними видами, розмірами й ін., а також для складання замовлень на їх придбання.

Порядок визначення норм затрат та методи їх використання розгля­даються в спеціальних розділах інших дисциплін, таких як планування і прогно­зування діяльності підприємств; управління матеріально-технічними запасами й затратами тощо.

Особливості визначення потреб вагоноремонтного підприємства в матеріальних ресурсах:

ü Основою для розрахунків є діючі норми затрат матеріалів, виробниче завдання
(програма), стан запасів матеріалів на складі, внутрішні потреби виробництва (ремонт тощо) та деякі інші дані.

ü Знаючи норму затрат матеріалів, виробничу програму, внутрішні потреби, розраховують загальну потребу в матеріалах з урахуванням затрат на виконання виробничої програми, зміну залишків незавершеного виробництва, наявність відходів, які можуть використовуватися.

ü Для організації й управління системою матеріально-технічного забезпечення необхідно знати рівень і норму (норматив) запасу матеріалів. Норму (норматив) запасу матеріалів визначають у днях, у фізичних або у вартісних показниках.

При визначенні норм запасу матеріалів у днях рекомендується враховувати:

üчас перебування матеріалів у дорозі або після їх оплати (так званий транспортний запас);

üчас приймання, розвантаження і складування;

üчас проведення лабораторного аналізу;

üчас перебування матеріалів у формі складського запасу, необхідному для задоволення поточної потреби в матеріалах (так званий поточний запас). Поточний запаспризначений для постачання виробництва матеріалами в період між дво­ма черговими поставками. Його максимальна величина (у фізичних одиницях) визначається множенням середньодобових затрат матеріалу на плановий пері­од поставки чергової партії;

üчас перебування матеріалів у формі страхового запасу, який утворюється для забезпечення неперервного постачання підприємству (або його підрозділам)
матеріалів у випадку непередбачених обставин.

Розмір страхового запасу (у фізичних одиницях) дорівнює мінімальному поточно­му запасові й розраховується множенням середньодобових затрат матеріалу на ймовірний час затримки у постачанні цього матеріалу (тобто на час, який необхід­ний для організації постачання матеріалу в прискореному ритмі).

Сума складових по пунктах утворює потрібну норму запасу будь-якого матеріалу. Знаючи цю норму, визначають норматив (тобто запас у грошовому обчисленні) по кожному виду матеріалів шляхом множення вартості середньодобових затрат матеріалу на норму його запасу в днях.

На підприємствах по ремонту рухомого складу використовують дві форми постачання матеріалів – транзитну і складську.

Транзитна форма постачання матеріалів (матеріально-технічних ресурсів) передбачає постачання від постачальника безпосередньо на місце споживання матеріалу, минаючи всі проміжні пункти його складування. За цією схемою транспортуються електроенергія, газ, окремі види палива, вода тощо.

Складська форма передбачає обов'язкове постачання матеріально-технічнихресурсів через систему складів – проміжних пунктів складування, зберігання, попередньої підготовки до виробництва. Така форма потребує утворення складського господарства.

Головні напрями вдосконалення системи матеріально-технічного забезпе­чення та обслуговування виробництва:

ü використання принципів і методів управління запасами й затратами на основі методів оптимізації рівня запасів та затрат ресурсів;

ü оптимізація формування і використання ресурсів на основі скорочення строків періодичності постачання, зменшення партій постачання ресурсів та мате­ріалів, забезпечення надійності функціонування системи здійснення поста­вок ресурсів згідно з розробленим й узгодженим календарним графіком і планом з одночасним посиленням управління затратами та обслуговування цехів, дільниць, робочих місць — споживачів ресурсів на основі контролю та обліку їх споживання;

ü удосконалення конструкції чи структури продукції, технології її виготовлення у напрямі зменшення матеріало- й енергоємності;

ü використання матеріалів із наперед заданими властивостями;

ü стимулювання поліпшення використання ресурсів та ін.

Складське господарство вагоноремонтного підприємства виконує такі функції:

ü приймає, зберігає, обліковує і контролює переміщення матеріально-техніч­них ресурсів, що постачаються на підприємство, а також готової продукції, що вироблена підприємством або придбана для подальшої реалізації;

ü готує ресурси до їх використання у виробництві – визначає якість, основні властивості, проводить попереднє оброблення і доведення сировини до використання в основному виробництві та в різних підрозділах підприємства;

ü здійснює сервісну підготовку готової продукції для її реалізації споживачам;

ü займається всім інформаційно-технічним забезпеченням, передачею інфор­мації між усіма об'єктами й суб'єктами матеріально-технічного забезпечення та обслуговування цехів, складами, відповідними службами і відділами апа­рату управління й ін.

Усі функції складського господарства повинні виконуватись якісно, в установлені строки та з мінімальними затратами.