Для визначення показників якості виготовлення і ремонту технічних засобів застосовують інструментальні, розрахунково-аналітичні, досвідчені, лабораторні, соціальні й експертні методи. Більшість цих методів, як правило, застосовується не тільки для оцінки якості продукції, але і для технічного контролю.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного з його учасників запроваджувати дійові механізми формування якості продукції і дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього процесу – забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної і якісної продукції – є стандартизація та сертифікація.
Стандартизація якості продукції як система встановлення й застосування єдиних правил із метою впорядкування її принципів, методів і форм упровадження передбачає:
ü установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів (деталей тощо);
ü уніфікацію та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;
ü визначення норм, вимог і методів у сфері проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості;
ü формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікацію вимірювань і позначень;
ü створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації й методів організації виробництва.
Усі результати впровадження системи стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для виробників та інших осіб, які беруть участь у створенні, виготовленні та реалізації продукції, норми якості та способи їх досягнення.
Найбільш жорсткі вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації ІСО. Їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.
Нині діють міжнародні стандарти ІСО серії 9000.
У більшості розвинутих країн, як і в Україні, стандарти ІСО отримали статус загальнонаціональних; деякі національні стандарти розробляються на основі відповідних міжнародних стандартів ІСО.
Особливості міжнародних стандартів ІСО серії 9000 полягають у тому, що вони:
ü пристосовані до управління якістю на основі системного підходу;
ü орієнтовані на споживача;
ü мають регламентацію вимог за всіма стадіями життєвого циклу продукції;
ü потребують здійснення управління якістю за всіма основними функціями;
ü створюють умови для документального оформлення відповідних вимог;
ü мають рекомендаційний характер.
Державні стандарти України розробляються на: вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення й народного господарства; організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна термінологія; класифікація й кодування техніко-економічної і соціальної інформації; інформаційні технології; технічна документація, організація робіт зі стандартизації, метрології тощо); елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, банківсько-фінансова система та ін.); методи випробувань.
Галузеві стандарти розробляються на продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України або за необхідності встановлення вимог, які доповнюють чи перевищують такі за державними стандартами, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств – у разі потреби в поширенні результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.
Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) та споживачем (замовником) продукції; регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, до яких державні або галузеві стандарти не розробляються, тих, що виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також щодо якості нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.
Стандарти підприємств розробляються для внутрішньозаводського застосування з ініціативи самих підприємств.
Стандарти й технічні умови — це документи динамічного характеру. Їх потрібно періодично переглядати та уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектується).
