Основи стандартизації виробничої діяльності вагоноремонтного підприємства

Для визначення показників якості виготовлення і ремонту технічних засобів застосовують інструментальні, розрахунково-аналітичні, досвідчені, лабораторні, соціальні й експертні методи. Більшість цих методів, як правило, застосовується не тільки для оцінки якості продукції, але і для технічного контролю.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного з його учасників запро­ваджувати дійові механізми формування якості продукції і дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього процесу – забезпечення вироб­ництва й постачання на ринок конкурентоспроможної і якісної продукції – є стан­дартизація та сертифікація.

Стандартизація якості продукції як система встановлення й застосування єдиних правил із метою впорядкування її принципів, методів і форм упрова­дження передбачає:

ü установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріа­лів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів (деталей тощо);

ü уніфікацію та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й авто­матизації виробництва;

ü визначення норм, вимог і методів у сфері проектування та виготовлення про­дукції для забезпечення належної якості;

ü формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробу­вання та контролю; уніфікацію вимірювань і позначень;

ü створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інфор­мації й методів організації виробництва.

Усі результати впровадження системи стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для вироб­ників та інших осіб, які беруть участь у створенні, виготовленні та реалізації продукції, норми якості та способи їх досягнення.

Найбільш жорсткі вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розробле­ні Міжнародною організацією стандартизації ІСО. Їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

Нині діють міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

У більшості розвинутих країн, як і в Україні, стандарти ІСО отримали статус загаль­нонаціональних; деякі національні стандарти розробляються на основі відповідних міжнародних стандартів ІСО.

Особливості міжнародних стандартів ІСО серії 9000 полягають у тому, що вони:

ü пристосовані до управління якістю на основі системного підходу;

ü орієнтовані на споживача;

ü мають регламентацію вимог за всіма стадіями життєвого циклу продукції;

ü потребують здійснення управління якістю за всіма основними функціями;

ü створюють умови для документального оформлення відповідних вимог;

ü мають рекомендаційний характер.

Державні стандарти України розробляються на: вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, де­талі кріплення тощо); продукцію міжгалузевого призначення; продукцію для населення й народного господарства; організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна терміно­логія; класифікація й кодування техніко-економічної і соціальної інформації; інформаційні технології; технічна документація, організація робіт зі стандартизації, метрології тощо); елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, банківсько-фінансова система та ін.); методи випробувань.

Галузеві стандарти розробляються на продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України або за необхідності встановлення вимог, які доповнюють чи перевищують такі за державними стандартами, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств – у разі потреби в поширенні результатів фундамен­тальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) та споживачем (замовником) продукції; регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, до яких державні або галузеві стандарти не розробляються, тих, що виготовляються на замовлення окре­мих підприємств, а також щодо якості нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

Стандарти підприємств розробляються для внутрішньозаводського застосуван­ня з ініціативи самих підприємств.

Стандарти й технічні умови — це документи динамічного характеру. Їх потрібно періодично переглядати та уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і но­вих вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектується).