Тема: Нацистський «новий порядок». Рух Опору та його течії

План

1. Нацистський «новий порядок».

2. Рух Опору та його течії.

1. Гітлерівський план «Ост» передбачав колонізацію України, перетворення її на аграрно-сировинний придаток рейху.

Україна була розчленована на частини:

1. «Трансністрія»: Буковина, Одеська, Ізмаїльська області, частина Винничини та Миколаївщини. Ці землі віддані Румунії.

2. Галичина разом з Польщею увійшли до складу генерал-губернаторства «Польща».

3. 63,6% українських земель увійшли до рейхскомісаріату «Україна».

4. Прифронтова зона (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас).

Окупанти здійснювали програму економічного пограбування України. До Німеччини вивезено більше 1,4 млн. вагонів продовольства, устаткування, сировину, чорноземи, культурні цінності. На примусові роботи - 2,4 млн. чол. Обкладали населення податками. Примусові роботи на підприємствах тривали 12-14 годин. Для експлуатації села німці зберегли колгоспи.

На території України діяло 180 таборів смерті, вбито 3,9 млн. мирного населення. 1,4 млн. євреїв (Голокост), знищено 256 сіл.

2. Антифашистський рух Опору в Україні представляли 2 течії, між якими точилася боротьба:

І - радянське комуністичне підпілля і партизанський рух

Діяли 23 підпільних обкоми партії, 9 підпільних обкомів комсомолу, 3500 підпільних груп (103 тис. чол.). Радянські партизани нараховували 60 з’єднань (Ковпака, Сабурова, Наумова, Федорова), 2 тисячі загонів, 220 тис. чол. Їх діяльність проходила в основному на Лівобережжі. У червні 1942 р. створений Український штаб партизанського руху (Т. Строкач). Здійснювали тривалі рейди в німецькому тилу, диверсії, напади на штаби німців, поліцаїв. З 1943 р. розгорнули «рейкову війну». Німці кинули проти них майже 120-тисячні сили.

ІІ - український самостійницький рух. Прагнув до створення самостійної Укр. держави. Ще у 1929р. у Відні була створена Організація українських націоналістів (ОУН). Її головою став Є. Коновалець, в минулому – командир корпусу січових стрільців. Після вбивства Коновальця в 1938р. на чолі ОУН став А. Мельник.

У 1940 р. стався розкол ОУНна 2 течії: ОУН-М, мельниківці (за співробітництво з німцями для б-би з більшовиками) та ОУН-Б, бандерівці (б-ба за незалежність в основному власними силами). До початку війни ОУН співробітничала з німцями, сподіваючись на допомогу у відродженні неза-лежності. Її військові підрозділи на початку війни разом з гітлерівцями вели боротьбу проти Червоної армії. Але Гітлер не планував, щоб Україна стала самостійною. Коли 30 червня 1941 р. у Львові була проголошено Акт від-новлення Української держави, ініціатори його прийняття — С. Бандера і Я. Стецько — у вересні 1941 р. були заарештовані і відправлені до концент-раційного табору Заксенгаузен. Ще близько 300 членів ОУН, 40 керівників розстріляні. Діяльність ОУН заборонена.

ОУН переходить до антинацистської боротьби. Повстанський рух та оунівське підпілля поширилися на різні регіони, хоча, в основному, діяли у Західній Україні.

14 жовтня 1942 р. – створена Українська Повстанська Армія (командуючий Р.Шухевич — Тарас Чупринка). Боролася проти німців, польських збройних формувань Армії Крайової і польського населення, радянських партизан, а згодом – Червоної армії (напад на командуючого І УФ М.Ватутіна). В 1944 р. УПА зросла до 100 тис.