Тема: Соціально-економічна криза

План

1. Косигінська реформа 1965-1970 рр.

2. Застій у промисловості.

3. Криза колгоспної системи.

4. Рівень життя населення.

 

1. У 1965-70 рр. в СРСР впроваджується економічна реформа, розроблена під керівництвом глави Уряду СРСР О.М. Косигіна. Її наслідки в Україні:

1) Підсумки 8-ї п’ятирічки (1966-70) були найкращими за останні 35 років.

2) На деякий час підприємства одержали відносну самостійність, праців-ники стали відчувати зв’язок між своїм вкладом у виробництво і зарплатою.

3) За п’ятирічку промисловість України освоїла виробництво 440 зразків нової техніки. За цей час з виробництва було знято 1115 застарілої техніки.

4) Виникли нові міста: Вільногірськ, Нововолинськ, Світловодськ, Енергодар, Червоноград та інші.

5)Створено єдину енергосистему республіки, завершено електри-фікацію сіл України.

Село забезпечувалося новими машинами. Збільшувалася застосування мінеральних добрів. Впроваджувалися більш врожайні сорти зернових і технічних культур. Однак, щорічно, Україна не добирала до плану 4 млн. т зерна. А виробництво цукру знизилося на 10%. Це було пов’язано з великими втратами врожаю.

2. З початку 1970-х років економічна ситуація в Україні різко змінилася. Промисловість працювала неритмічно. Якість продукції була надзвичайно низькою. Радянські товари на зовнішньому ринку були неконкуренто-спроможними.

Вкрай недостатньою була механізація робіт. Близько 40% промислових робітників працювали вручну. В будівництві таких було 60%. Дефіцит робочої сили компенсується широким залученням у виробництво ув’язнених.

Рівень забрудненості повітря і води в Україні в багато разів перевищував допустимі норми. Штучні моря поглинули близько 1 млн. га земель. Протягом короткого часу без належного обґрунтування було споруджено 8 АЕС. В 1960-80 рр. Україна лишалася одним з найбільших виробників зброї.

 

3. У 1970-80 рр. колгоспна система яскраво продемонструвала свою неефективність. У роки Х п’ятирічки (1976-80 рр.) приріст продукції становив щорічно 1,5%, а в ХІ п’ятирічці (1981-85 рр.) упав до 0,47%.

У 1982 р. була висунута Продовольча програма, яка мала за 8 років забезпечити населення країни основними видами продовольства. Але ця програма не була виконана. Присадибні ділянки, займаючи 5-6% угідь республіки, давали 1/3 всього м’яса, 1/4 молока і 40% картоплі.

ð В 1970-80 рр. народне господарство Укр. знаходилося у глибокій кризі.

 

4. Уповільнюються темпи зростання реальних доходів тру­дящих, хоча рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав. У 1966-1967 рр. була уведена гарантована оплата праці колгоспників. Зменшується сільське населення: у 1960-80 рр. з села виїхало 4,6 млн. чол., переважно молоді, а кількість колгоспників зменшилася на 1/3. Наприкінці 1970-х років почалася депопуляція. Складною залишалася житлова проблема. Все більше товарів повсякденного вжитку ставало дефіцитними. Зростає розрив між життям еліти та основної маси населення.

Тема: Життєвий рівень населення

План

1. Життя трудових мас.

2. Буття номенклатурних верхів.

В 1970- 80-х рр. уповільнюються темпи зростання реальних доходів тру­дящих. Це відбувалося в умовах, коли рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав. У 1958 р. середньомісячна грошова зарплата робітників і службовців України становила 76,7 крб., а в 1980 — 155 крб. Середньомісячна оплата праці в колгоспах України становила в 1965 р. 49,8 крб., а в 1979 р. збільшилася до 108 крб. Однак це досить відчутне зростан­ня грошових доходів не вирішувало проблеми, бо супроводжувалося падінням купівельної спроможності карбованця внаслідок зростання цін на товари, різні послуги.

Все більше і більше товарів повсякденного вжитку попа­дало в розряд дефіцитних. Довгі черги за цими товарами були найхарактернішою рисою побуту радянських людей у 1970—80-х рр.

В італійському, фінському та німецькому одязі чи взутті все життя ходила лише незначна меншість. Для більшості було доступне лише низькоякісне, вітчизняне, а мільйони сільських жителів, окрім кирзових радянських чобіт і фуфайки, мало що бачили.

Складною залишалася житлова проблема, хоча у її розв'язання вкладалися мільярди карбованців. У 1965-1980 рр. в Україні було побудовано 5,6 млн. квартир, 25,2 млн. чоловік одержали житло. В республіці з'явилися нові міста: Вільногорськ, Нововолинськ, Світловодськ, Енергодар, Червоноград та інші.

Уже наприкінці 1970-х років у деяких місцевостях України рівень смертності перевищував народжуваність. Почалася так звана депопуляція. Започаткована вона була на Чернігівщині і поступово поширилася на всю Україну. Це вкрай нетипове, виключне для мирного часу, явище свідчило про надзвичайно глибоку кризу в суспільстві, наростання неблагополуччя у всіх його сферах.

Рада Міністрів і ЦК компартії мали спеціальні великі господарства, де без застосування мінеральних добрив і гербіцидів вирощувалася городина і фрукти. Ці екологічно чисті продукти реалізовувалися в їдальнях і буфетах вищих партійно-державних установ. Переробкою сільськогосподарської продукції для номенклатурних верхів займалися спеціальні закриті цехи.

Апаратникам Ради Міністрів, іншим керівникам за рахунок так званого резервного фонду видавалися на харчування спеціальні талони і вони мали можливість придбати м'ясо, молоко, картоплю, овочі тощо в спеціальних закритих магазинах за зниженими цінами.

Квартири найвищих керівників обслуговувалися штатними покоївками, що утримувалися державними інстанціями. Домробітниці, покоївки та інша домашня прислуга навіть були об'єднані в спеціальну профспілкову організацію, їх служба зараховувалася в трудовий стаж.

Керівники різних рівнів і члени їх сімей обслуговувалися у недоступних для основної маси населення медичних закладах, обладнаних найсучаснішим устаткуванням, забезпечених необхідними медикаментами, укомплектованих найбільш кваліфікованими спеціалістами.

Керівництво Комуністичної партії, котре постійно нагадувало про свої наміри побудувати справедливе суспільство, насправді створило суспільство соціальної нерівності.