Тема: Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.)

План

1. Початок десталінізації.

2. Розширення прав республік.

3. Шістдесятники.

1. 5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. Підготовку до захоплення влади почав Л. Берія. На Україну було направлено помічників Берії П. Мешика та С.Мільштейна, які очолили МВС республіки. Цю змову було викрито. На початку липня 1953 р. Берію заарештували і розстріляли. Новим міністром внутрішніх справ в Україні став Т. Строкач.

Після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956р.), на якому з доповіддю «Про культ особи Сталіна та його наслідки» виступив М.Хрущов, почалася своєрідна „відлига”, що торкнулася всіх сфер політичного життя. Вона характеризується десталінізацією.

Ім’я Сталіна все рідше згадувалося на сторінках преси. Пройшло перейменування різних об’єктів. Проводився перегляд справ і реабілітація репресованих у 1937-55 рр. З 1956 по 1963 рр. в Україні було повністю виправдано близько 250 тис. чол., переважно посмертно. Реабілітація відбувалася непослідовно, виправдовувалися деякі діячі партії (Косіор, Постишев, Чубар), які мали пряме відношення до беззаконня, а сотні тисяч рядових громадян залишалися „ворогами народу”. Взагалі десталінізація мала непослідовний і обмежений характер.

2. Українці частіше стали висуватися на керівні посади в республіці. В 1953 р. першим секретарем ЦК КПУ було призначено О. Кириченка (1953-1957 рр.). Відтоді на цю посаду призначалися тільки українці: М. Підгорний (1957-1963 рр.), П. Шелест (1963-1972 рр.), В. Щербицький (1972-1989 рр.).

Внаслідок реформи управління еко­номікою в 1957 р. під контроль України перейшло 97% заводів республіки. Частка республікан­ської промисловості зросла з 36% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

Активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Республіка у 1955 р. була членом 29 міжнародних організацій. Але всі ці заходи здійснювалися під су­ворим контролем центру.

Також велику стурбованість громадськості України викликала звуження сфери функціонування укр. мови. В обласних центрах та м. Києві укр. школи складали лише 28%. У 1958 р. прийнято закон про поглиблення зв’язку школи з життям, Батьки могли звільнити своїх дітей від вивчення української мови, а від російської та іноземної не могли.

3. Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників. Це були письменники І. Драч, Л. Костенко, В. Симоненко, В. Стус, художники Горська, П. Заливаха, літературні критики І. Світличний, І. Дзюба, Є. Сверстюк, діячі кінематографу С. Параджанов, Ю. Іллєнко та інші. Вони не зреклися своїх поглядів і пішли на конфронтацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники якого вимагали радикальних змін у суспільстві і національного відродження.

У 1959 р. на Львівщині виникла Українська робітничо-селянська спілка на чолі з Л. Лук’яненком, яка вимагала виходу України із складу СРСР згідно з Конституцією. Л. Лук’яненку винесено смертний вирок, через 73 доби його замінили на 15 років ув’язнення і 10 років заслання.

Політика М. Хрущова дала змогу його супротивникам перейти у наступ і в жовтні 1964р. усунути його від влади, замінивши на Л.І. Брежнєва.