Тема: Громадсько-політичне життя 1920-30рр

1. Утвердження тоталітарного режиму.

2. Масові репресії.

1. Головним змістом суспільно-політичного життя в Україні в 1930-ті рр. було утвердження сталінського тоталітарного режиму. Цей процес супроводжувався створенням культу вождя, „мудрого й улюбленого батька народів”. Будувалися численні монументи, писалися картини, де фігурував вождь в оточені „щасливих” робітників і колгоспників. У лютому 1933р. в Москві відбувся І Всесоюзний з’їзд колгоспників – ударників під сталінським гаслом „Зробити всіх колгоспників заможними”. Саме в цей час в України лютував небачений за масштабами голод, а селяни одержували мізерну натуральну плату. Вершиною сталінського цинізму стали слова: „Жити стало краще, жити стало веселіше”, проголошені в умовах масових репресій.

Надзвичайний VІІІ з’їзд Рад 5 грудня 1936р. ухвалив нову Конституцію СРСР. У ній проголошувалося, що в СРСР побудовано соціалістичне суспільство, а Комуністична партія є керівним ядром усіх суспільних і державних організацій.

30 січня 1937р. була прийнята Конституція УРСР. Проголошуючи демократичні свободи, нову виборчу систему, Основні закони України та СРСР ніяк не забезпечували їхнє втілення в життя.

2. У 1930-х рр. в Україні розгортаються масові політичні репресії, які торкнулися мільйони людей і досягли апогею у 1937-38 рр. Їх напрями:

1) Наприкінці 20-х – першій половині 30-х років репресії були спрямовані проти «буржуазних спеціалістів», “шкідників” на виробництві. Найбільш гучними процесами цього періоду були “шахтинська справа” (1928 р.), процес “Трудової селянської партії” (1929 р.), “Промпартії” (1930 р,).

2) Боротьба з «українським буржуазним націоналізмом». Першим ударом по українській інтелігенції став процес Союзу Визволення України у 1930р., на якому були засуджені кілька провідних діячів Української Академії Наук. Протягом 1930-х рр. УАН фактично була розгромлена.

1929р. почали переслідувати академіка М. Грушевського. У березні 1931р. його вислали з Києва до Москви, а потім заарештували як керівника міфічного „Українського національного центру”, проте невдовзі звільнили. Грушевський помер 25 листопада 1934р. у м. Кисловодську під час операції.

Кульмінаційними в розгромі українського культурного життя були 1933-1934р. У 1933 р. влада заарештувала поета, прозаїка і драматурга М. Ялового. Покінчив життя самогубством М. Хвильовий. За обвинуваченням у причетності до „Української військової організації” було заарештовано О. Вишню та ще147 чол. Протягом 1934-1938рр. за грати потрапило більше половини членів Спілки письменників України.

4) Припинив існування експериментальний театр „Березіль”, а його творець Л. Курбас загинув у таборі. З прокату були вилучені фільми О. Довженка. Понад 300 кобзарів, скликаних на з’їзд у Харків, були арештовані і розстріляні.

5) Планомірно знищувалася українська культура, ліквідовувалися українські школи і навчальні заклади національних меншин. У 1933р. згорнута українізація.

6) Репресовано керівництво Компартії та комсомолу України, командування Київського (І.Якір) та Харківського (І. Дубовий) військового округів, багато військових кадрів. Це стало однією з причин поразок на початку війни.

7) Друга п’ятирічка оголошена п’ятирічкою ліквідації релігії. Жертвами репресій стали сотні діячів церкви. Закриваються церкви. У 1930 р. ліквідовано УАПЦ.