Властивості жовчі

№ пробірки	Вміст пробірки	Результати досліджень	Висновки
	вода + молота сірка
	вода + жовч + молота сірка
	олія + вода
	олія + жовч
	фільтр, змочений водою + олія
	фільтр, змочений жовчю + олія

Для самостійного опрацювання:

1. Заповніть таблицю 27. Вкажіть ферменти, що беруть участь в процесах перетворення речовин відповідно до кожної сполуки.

2. Особливості травлення птахів

3. Заповніть таблицю 28.

 

Таблиця 27

Фізіологічні властивості травних соків

 

Травний сік	Ферменти, що містяться у травному соку	Сполуки, до яких розщеплюються поживні речовини	Додаткові речовини травних соків та їх роль
Слина		Крохмаль до мальтози Мальтозу до глюкози	Бікарбонати створюють лужне середовище Муцин сприяє формуванню травного кому. Лізоцим має бактерицидну дію
Шлунко-вий сік		Білки до поліпептидів і амінокислот Казеїноген до казеїну Високоемульговані жири (в першу чергу жири молока) до гліцерину і жирних кислот	Соляна кислота створює кисле середовище, перетворює неактивний пепсиноген до пепсину, запобігає процесам бродіння, сприяє набуханню білків та їх розщепленню. Слиз захищає стінки шлунку від хімічних і механічних пошкоджень, запобігає процесам самоперетравлення стінок шлунку.
Сік під- шлункової залози		Білки до пептидів і амінокислот	Бікарбонати створюють лужне середовище, створюють розчини солей жирних кислот Секретин (гормоноподібна речовина) надходить з кров’ю до секреторних клітин підшлункової залози і збуджує їх діяльність
Пептони, альбумози до амінокислот
Білки сполучної тканини до амінокислот
Пептиди до амінокислот
Нуклеїнові кислоти до нуклеотидів і фосфорної кислоти
Жири до гліцерину і жирних кислот
Крохмаль і глікоген до декстринів і мальтози
Мальтозу до глюкози
Лактозу до глюкози і галактози
Кишковий сік		Трипсиноген до трипсину	Карбонат натрію створює лужне середовище, нейтралізує кислий вміст шлунку, зупиняє руйнувальну дію пепсину. Ендогенний білок підтримує амінокислотний гомеостаз кишкового хімусу. Слиз адсорбує ферменти кишкового соку, запобігає проникненню мікробів і великих полімерних молекул у просвіт мікроворсинок
Пептиди до амінокислот
Складні ефіри фосфорної кислоти до фосфатів
Мальтозу до глюкози
Лактозу до галактози і глюкози
Тростниковий цукор до глюкози
Крохмаль до мальтози
Жири до гліцерину і жирних кислот
Фосфоліпіди до жирних кислот, гліцерину і фосфатів

 

Таблиця 28

Довжина відділів кишечнику, кількість травних соків, що створюються

 

Тварина	Кількість підшлун-кового соку за добу, л	Кількість жовчі за добу, л	Довжина тонкого відділу кишечни- ку, м	Кількість кишко- вого соку за добу, л	Довжина товстого відділу кишечни- ку, м	Кількість соку товстого відділу кишечнику за добу, л
Корова
Кінь
Свиня
Вівця
Кріль
Собака
Курка

Контрольні питання

 

1. Які залози виділяють секрети в порожнину 12-палої кишки?

2. Вкажіть склад підшлункового соку.

3. Вкажіть властивості підшлункового соку.

4. Які ферменти входять до складу підшлункового соку?

5. В якому вигляді виділяються і чим активуються трипсин і хімотрипсин?

6. Які речовини розщеплюються ферментами підшлункового соку?

7. Які існують види жовчі?

8. Вкажіть складові та фізико-хімічні властивості жовчі.

9. Які функції виконує жовч?

10. Вкажіть склад і фізико-хімічні властивості кишкового соку.

11. Які існують особливі ферменти кишкового соку?

12. З яких фаз складається процес травлення у тонкому відділі кишечнику?

13. Які види рухів кишечнику розрізняють?

14. Яким чином відбувається нервове регулювання секреції кишкового соку?

15. Які речовини беруть участь у гуморальній регуляції секреції кишкового соку?

16. Які речовини всмоктуються в товстому відділі кишечнику?

 

17. Вкажіть склад і властивості травного соку товстого відділу кишечнику.

18. Де і як відбувається формування калу?

19. Яку роль грає товстий відділ кишечнику в процесах травлення у коней та свиней?

20. Вкажіть особливості всмоктування в різних відділах травного тракту.

 

 

ДЛЯ НОТАТОК

________________________________________________________________

 

 

РОЗДІЛ 6

 

Обмін речовин та енергії

 

Обмін речовин та енергії – це два взаємопов’язаних процеси, які відбуваються одночасно. Розрізняють дві сторони обміну речовин: асиміляцію і дисиміляцію. Асиміляція – це процес створення живої матерії, засвоєння речовин. Дисиміляція – це процес руйнування живої матерії, розчеплення органічних сполук. При вивченні складних процесів обміну речовин його поділяють на загальний, проміжний, основний, білковий, вуглеводний, жировий, мінеральний і водний.

Загальний обмін – це обмін речовин і енергії між організмом та навколишнім середовищем.

Проміжний обмін – сукупність хімічних змін речовин в клітинах, тканинах та органах.

Основний обмін – це обмін речовин у тварин, які знаходяться в стані покою, натщесерце, у сприятливих температурних умовах.

Досліди основного обміну дозволяють зрівняти інтенсивність обміну речовин у різних тварин і отримати дані про витрати речовин і енергії на процеси підтримання життя.

При вивченні обміну речовин використовують наступні методи.

Метод балансу – на основі даних про хімічний склад кормів, калу, сечі встановлюють кількість поживних речовин, що перетравлюється і кількість речовин, що відклалися в тілі тварини.

Метод ангіостомії – накладення канюль на глибоко розташовані кровоносні судини. На основі даних про склад і вміст певних речовин в крові, що притікає до органу і відтікає від нього, можливо встановити обмін яких речовин і з якою інтенсивністю відбувається в органі. Для цієї ж мети застосовують метод катетеризації.

Використовують також метод ізольованих органів, який полягає в тому, що через орган пропускають розчини з визначеним складом і за складом рідини, що відтікає, оцінюють обмін речовин. При вивченні обмінних функцій травних органів використовують також метод зовнішніх шлункових анастомозів. В теперішній час широко почали використовувати метод мічених атомів. Речовину, обмін якої потрібно вивчити, опромінюють. У результаті чого окремі елементи в неї змінюються на ізотопи. Всі ці речовини (навіть якщо вони знаходяться в малих кількостях) легко знайти в органах і тканинах тварин завдяки їх радіоактивному випромінюванню. Внаслідок високої чутливості цей метод отримав широке розповсюдження в фізіології і біохімії.

Обмін речовин в організмі регулюється в основному нервовою системою і гуморальними факторами. Велику роль в упорядкуванні обміну речовин відіграє гіпоталамо – гіпофізарна система. На обмін речовин впливають залози внутрішньої секреції: на жировий і білковий обмін – гормони щитовидної залози, гіпофізу, статевих залоз; на вуглеводний обмін – гормони наднирників і підшлункової залози.