Техніка фізичних вправ пов’язана з багатьма відчуттями, основними з яких є м’язово-рухові, вестибулярні, зорові, слухові, дотикові. Виключне значення для вірного виконання фізичних вправ мають ті сигнали (кінестатичні), які надходять з рухової сенсорної системи, що розташована в різних ланках рухового апарату. І.М.Сєченов назвав їх м’язовими відчуттями.
М’язово-рухові відчуття відіграють велику роль у вірній координації рухів. Порушення м’язово-рухової чутливості спричинює порушення точності рухів.
Міра розвитку м’язової чутливості у різних людей є неоднаковою. Вона може розвиватися в ході тренувань і згасати в результаті фізичної бездіяльності. М’язова чутливість залежить від спадкових факторів, наприклад, особливостей нервової системи, рухової сенсорної системи. Тому є підстави для твердження про існування рухової обдарованості.
Ріст тренованості, особливо у видах спорту, що пов’язані з постійною оцінкою просторово-часових параметрів рухів (акробатика, стрибки у воду, гімнастика), супроводжується підвищенням пропріорецептивної чутливості, виробленню тонкого диференціювання сигналів від пропріорецепторів. Найвищим рівнем розвитку кінестатичної чутливості у спортсменів є «відчуття м’яча, води, лижні та ін.».
Завдяки пропріорецепції можливою є не лише корекція, уточнення рухів щодо створеної в корі головного мозку рухової програми, але й регуляція діяльності внутрішніх органів. Сигнали, які йдуть від рухової сенсорної системи сприяють виходу на належний рівень активності серцево-судинної системи, дихальної системи і т.д. Отже, від міри розвитку рухової сенсорної системи залежатиме точність у керуванні рухами (технічна досконалість) і адекватність у забезпеченні м’язової роботи всім необхідним з боку внутрішніх органів (вегетативна досконалість). Тому при відборі і контролі за спортсменами доцільно враховувати і чинник кінестетичної чутливості.
Визначення точності вимірювання зусиль. Досліджуваний спочатку стискає динамометр з максимальною силою. Потім з урахуванням останньої досліджуваному пропонують натиснути з певним зусиллям, наприклад 20кг, 30кг, 50кг. На кожній амплітуді виконується 5 відмірювань (очі закриті) і фіксується величина фактичних амплітуд (в кілограмах). Різниця між заданими величинами і фактичними свідчить про точність відмірювання (чим менша різниця, тим більша точність). Не доведення до заданої амплітуди позначаються знаком «-», переведення – знаком «+». Розраховується середня з 5 спроб на кожній амплітуді точність вимірювання (знак похибки при цьому не враховується). Різниця не більше 20% свідчить про нормальний стан кінестатичної чутливості.
