Одним з найактуальніших і соціально значущих завдань, що стоять перед нашим суспільством сьогодні, є пошук шляхів зниження росту злочинів серед неповнолітніх і підвищення ефективності їх профілактики. Необхідність негайного вирішення цього завдання зумовлена не лише тим, що у країні зберігається достатньо важка кримінальна ситуація, але перш за все тим, що у сферу організованої злочинності втягується все більше неповнолітніх, кримінальними угруповуваннями, створеними підлітками, скоюються небезпечні злочини, і кількість їх невпинно зростає.
Багато з сучасних вад, недоліків у вихованні є наслідком того, що немає належної системи у сфері індивідуальної роботи, організації виховно-профілактичного процесу з конкретними правопорушниками. При цьому важливо подолати обмежене розуміння самого індивідуального підходу, який нерідко зводиться до врахування часткових особливостей юнаків і дівчат, які мають відхилення у поведінці. “Індивідуальний підхід, - писав А.Макаренко, - не означає тяганину з відокремленою капризною особистістю. Під прапором індивідуального підходу не варто протягувати міщанське індивідуалістичне виховання. Безпорадний той педагог, який противиться недолікам учня, сліпо слідує його вередуванню, підігрує і сюсюкає замість того, щоб виховувати і переробляти його характер… Індивідуальний підхід у тому й полягає, щоб стосовно до його індивідуальних здібностей і схильностей повідомити учневі якість особистості, яка визначається суспільним характером виховання”.
У практиці індивідуального підходу, на думку А.Макаренка, зустрічаються найчастіше 2 помилки: перша полягає у прагненні “стригти всіх під один гребінець”, втиснути людину в стандартний шаблон; друга – пасивне слідкування за кожним індивідом, безнадійна спроба впоратися відразу з усіма за допомогою розділеної тяганини з кожною людиною зокрема.
До індивідуальної профілактики правопорушень входить виправно-корекційний вплив - цілеспрямований процес управління перевихованням особистості. Суть цього процесу полягає у тому, щоб правопорушники під впливом вихователів, суспільства та колективів виробляють у себе правильні погляди й переконання, оволодівають навичками й звичками соціально-позитивної поведінки, розвивають свої почуття і волю, змінюють у такий спосіб інтереси, потяги та схильності. З іншого боку, індивідуальна профілактика спрямована на усунення негативних впливів навколишнього середовища на конкретну особистість.
Об’єктами індивідуально-профілактичного впливу є такі категорії неповнолітніх:
- ті, хто повернувся з виховних колоній після відбуття покарання, поведінка яких, все ж, викликає хвилювання;
- засуджених неповнолітніх, по відношенню до яких виконання вироку про позбавлення волі відстрочено;
- скоїли злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням заходів громадського чи адміністративного впливу чи внаслідок амністії, а також ті, що здійснили суспільно небезпечні дії до досягнення віку, з якого починається кримінальна відповідальність;
- повернулися зі спеціальних навчально-виховних закладів;
- скоїли правопорушення, які тягнуть за собою заходи громадського чи адміністративного впливу чи застосування заходів виховного характеру;
- вживають спиртні напої та наркотичні речовини;
- раніше не судимі, але притягалися не менше 2-разів за рік до адміністративної відповідальності;
- злісно ухиляється від навчання;
- систематично займається азартними іграми, а також ведуть антисуспільний спосіб життя [63].
