На основі Конституції України й Конвенції ООН “Про права дитини” був прийнятий Закон України про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх, який визначив їх призначення, основні принципи та зміст функціонування. Створені органи і служби у справах неповнолітніх здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень серед неповнолітніх.
Спеціалізовані державні установи, призначені для виконання функції покарання за кримінально наказові дії, виправлення та перевиховання засуджених, називаються пенітенціарними. Їх поділяють на виховно-трудові (колонії для неповнолітніх) та виправно-трудові (для дорослих).
Для неповнолітніх правопорушників створена система навчально-виховних закладів, які бувають відкритого і закритого типу.
Заклади відкритого типу можуть бути державними, муніципальними, недержавними.
Державні навчально-виховні заклади для неповнолітніх правопорушників бувають таких типів:
- спеціальні загальноосвітні школи,
- спеціальні профтехучилища,
- спеціальні (корекційні) загальноосвітні школи та спеціальні (корекційні) профтехучилища для дітей і підлітків з відхиленнями у розвитку, з легкими формами розумового відставання, що вчинили протиправні дії;
- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників, основна функція яких – забезпечення психологічної та медичної реабілітації, включаючи корекцію їх поведінки і адаптацію у суспільстві та створення умов для отримання загальної середньої та професійної освіти, надання медичної допомоги.
Заклади відкритого типу виконують профілактичну функцію. До спеціальних середніх шкіл приймають дітей і підлітків віком 11-14 років, до спеціальних професійних училищ – 14-18 років. До них направляють дітей: зі стійкою девіантною поведінкою; які здійснили будь-яку форму психологічного насилля; які категорично відмовилися відвідувати загальноосвітню школу, мають значні труднощі у спілкуванні з батьками.
Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх утворюються у державній системі охорони здоров’я. Сюди потрапляють неповнолітні, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл іпрофесійних училищ. Основними завданнями центрів є створення умов і забезпечення лікування неповнолітніх від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та психосоціальна реабілітація і корекція.
До центрів на підставі медико-експертної комісії направляються діти віком від 11 років, які перебувають тут протягом терміну, необхідного для лікування, але не більше двох років.
Питання про перебування або відправлення до центру медико-соціальної реабілітації розглядається на підставі прохання батьків чи опікунів за згодою неповнолітнього.
Центри мають право юридичної особи: власний баланс, печатку тощо.
Заклади закритого типу створюються для неповнолітніх, які вчинили небезпечні дії, що караються за Кримінальним кодексом, і які потребують особливих умов виховання і навчання, спеціального педагогічного підходу. Заклади закритого типу можуть бути тільки державними.
Використання спеціальних навчальних закладів для профілактики правопорушень неповнолітніх – один із напрямків діяльності органів внутрішніх справ.
Основне завдання таких закладів – корекція поведінки, навчання і підготовка до суспільно корисної діяльності неповнолітніх шляхом застосування до вихованців педагогічних методів з обов’язковим охопленням загальноосвітнього і професійного навчання і залученням їх до праці. При цьому проведення виховної, культурно-масової та спортивної роботи поєднується з певним режимом утримання.
За умисні злочини (посягання на життя та здоров’я, розкрадання) і злочини, що вчиняються з необережності, призначається позбавлення волі через примусову ізоляцію засудженого на визначений термін у виховно-трудову колонію.
Виховно-трудові колонії поділяються на колонії загального та посиленого режимів.
У ВТК загального режиму приймають підлітків та юнаків, які вперше засуджені за не дуже важкі злочини. Вони утримуються окремо від засуджених за важкі злочини.
У ВТК посиленого режиму утримуються неповнолітні, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з ВТК загального режиму за злісне порушення правил порядку і дисципліни.
Засуджені, яким виповнилося 18 років, переводяться із ВТК для подальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно від скоєного злочину, кількості судимостей, від особи і поведінки засудженого.
Якщо засуджені й досягли 18-річного віку, але вони своєю поведінкою заслужили подальше навчання у професійно-технічній школі, за вмотивованою постановою і рішенням комісії у справах неповнолітніх їх можуть залишити у виховно-трудовій колонії до 20-річного віку, але не більше.
За останніх 5 років у ВТК відбули покарання майже 16 тисяч неповнолітніх, з них 78% скоїли злочин у віці 16-17 років. Кожний третій виховувався у неповній сім’ї, кожен другий – ніде не вчився і не працював; 53,3% - перебували на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх, 20% - притягувалися до кримінальної відповідальності з відстрочкою виконання вироку і скоїли повторний злочин у стані сп’яніння, 75,5% - скоїли злочини у складі груп; за кожним третім злочином неповнолітнього стоїть дорослий злочинець-рецидивіст. 84% засуджених у ВТК скоїли важкі злочини: убивство, зґвалтування, завдавання навмисних тяжких тілесних ушкоджень, розбійні напади, пограбування, крадіжки. Криміногенний склад засуджених неповнолітніх різко погіршується. Тільки за останніх 2 роки кількість неповнолітніх за скоєння важких злочинів зросла удвічі.
