Стихійні групи неповнолітніх правопорушників

Соціально-нейтральні групи спілкування формуються за місцем проживання – будинок, двір, вулиця. Чисельність дітей коливається від 3 до 6 осіб. До таких груп можуть входити й педагогічно занедбані діти, які не можуть знайти взаєморозуміння у сім’ї, школі тощо. Основна мета діяльності таких груп – задоволення потреби у спілкуванні з ровесниками. Вони грають у різні ігри, гуляють, залізають на горище, у підвал; розповідають анекдоти. Головне для цих дітей – зібратися разом. Іноді вони можуть чіплятися до перехожих, псувати автомобілі, розбивати вікна, ламати ліфти тощо. Окремі діти залишають ці групи, якщо в них починає переважати асоціальна поведінка; інші – залишаються. У таких групах немає ні дружби, ні ворожнечі, ні ненависті. Їх спільна спрямованість носить тільки соціально нейтральних характер, хоча можуть розвиватися й асоціальні прояви. Якщо ці діти будуть представлені самі собі, то вони можуть піти кримінальним шляхом. Педагогам досить важко їх переорієнтувати і спрямувати на правильний шлях. Коли такі діти потрапляють у спецшколу чи виховно-трудову колонію, вони відрізняються відсутністю чіткої позиції, боязливістю, безвольністю, безхарактерністю. Про них кажуть: слизькі, як рейси; хитрі, як лисиця тощо. Спрямованість дітей цієї групи нестійка, але за сприятливих умов вони швидко можуть налагодити міжособисті взаємовідносини і можуть створити стійку групу просоціальної чи асоціальної спрямованості.

До групи передкримінальної поведінки належать підлітки, які групуються на основі наслідування рок-музиці (рокери), важкому металу (металісти), техніці (байкери або нічні мотоциклісти-рокери), прихильники „політизованої” моди (хіпі, чорнорубашники, фанати). Їх об’єднують протиправні, аморальні засоби задоволення групових та особистісних потреб й інтересів, які спрямовуються на відокремлення від навколишніх. Головна мета таких груп – щоб їх помітили, виокремили із загальної маси через одяг, зачіску, знання і володіння технікою, музичними уподобаннями тощо. Часто їх діяльність має хуліганський характер; такі особи надають перевагу гучному „спілкуванню”, шумні; випивають, вживають наркотичні речовини, займаються їх розповсюдженням; здійснюють крадіжки особистої та державної власності. Учасники передкримінальних груп ще не чітко усвідомлюють наслідки окремих дій і вчинків, які часто здійснюють у стані емоційного групового піднесення, наслідування певним ідеалам, кумирам тощо.

Нестійку кримінальну або асоціальну групу неповнолітніх правопорушників складають групи хуліганів, злодіїв, рекетирів, ґвалтівників, бродяг, наркоманів, токсикоманів. Їх учасники – 2-7 осіб - об’єднуються для спільного скоєння злочину, після чого розходяться, а при потребі знову збираються. Майже всі з них вживають спиртне чи наркотичні речовини; характеризуються нецензурним мовленням, у спілкуванні надають перевагу „блатним” словам, жаргонам, вульгаризмам; відрізняються слабкою силою волі. Такі особи демонстративно висловлюють власне невдоволення формалізмом у навколишньому житті, заорганізованості заходів, які здійснюються; озлоблені; часто виражають розчарування в особистому й суспільному житті; хизуються своєю незалежністю, волею, навіть життєвими негараздами, безвихідним становищем тощо.

Поведінка учасників стійких кримінальних груп – крадіжки, збройні напади, насилля, вбивства тощо – інкримінується як кримінальна й переслідується карним законодавством. Ці групи об’єднують 4-6-10 осіб 14-15-річного віку (серед них можуть бути й особи до 20-ти років). Вони добре організовані, мають чітку структуру; діють за своїми неписаними законами, нормами й цінностями, які адекватні дорослим криміногенним групам. Міжособисті відносини в групі – ворожі й агресивні; будь-який непослух чи невиконання розпорядження лідера жорстоко карається – побиття, навіть вбивство. Підлітки, які входять у кримінальні групи, прагнуть досягнути атрибутів „крутого” життя – гроші, розкіш, автомобілі, зброя; у кожного з них є подруга чи друг. Вони хизуються своїми негативними вчинками; часто вдаються до протиправної поведінки не тільки з матеріальних міркувань, але й для „підтримки” певного іміджу, авторитету тощо. Учасникам підліткових кримінальних угрупувань зазвичай притаманні різні види адиктивної поведінки [58].