Сьогодні звичним для шкіл і середніх спеціальних навчальних закладів є діяльність практичних психологів. За новим Положенням про психологічну службу системи освіти України в загальноосвітні школи, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, школи (ПТУ) соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, професійно-технічні училища на вакантні посади практичних психологів зараховуються соціальні педагоги – фахівці відповідної категорії, об’єктом діяльності котрих є діти та молодь, що потребують допомоги.
Функціональні обов’язки педагога окреслені в листі Міністерства освіти та науки України від 2 серпня 2001 року „Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів” [48]. Відповідно до цього листа перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання:
- формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами;
- охорона та захист прав та інтересів дітей;
- вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації його розвитку та умов життєдіяльності;
- виявлення інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;
- створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;
- організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків;
- робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;
- попередження конфліктів в учнівських колективах;
- допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;
- орієнтація учня на здоровий спосіб життя;
- профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями „групи ризику”;
- посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;
- взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням;
- попередження суїцидальних спроб неповнолітніх [48, с.33-34].
До посадових обов’язків педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин виключені зі школи; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті в роботі в навчальний час і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям і батькам у отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій [3]
На початкових стадіях утвердження нової спеціальності спостерігається нечітке розмежування компетенцій педагога і практичного психолога у навчальному закладі. Тому варто розмежувати і конкретизувати повноваження кожного.
Практичний психолог і педагог навчального закладу беруть участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного повноцінного розвитку дітей і учнівської молоді, збереження їх повноцінного психічного здоров’я.
Обов’язки шкільного психолога охоплюють:
- психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомогу у виборі навчального закладу відповідно до психічного розвитку дитини;
- вивчення і діагностику індивідуальних особливостей окремих учнів, які представляють проблему для вчителя, класу, батьків у питаннях навчання, дисципліни, взаємовідносин;
- вивчення і діагностику соціально-психологічної атмосфери, соціальних проблем всередині окремих груп учнів, класу, які впливають на їх навчання і взаємовідносини;
- розробку і впровадження розвивальних, корекційних програм навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій дітей;
- сприяння вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, підготовка учнів до свідомого життя;
- психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;
- вивчення і діагностику індивідуально-педагогічних особливостей і можливостей вчителя у залежності від його педагогічного досвіду, спрямованості і дієвості роботи з окремими групами дітей;
- участь у психолого-педагогічному консиліумі при оцінці соціально-педагогічної проблеми і визначенні шляхів її подолання;
- психолого-педагогічне консультування учителів, батьків, учнів;
- участь у підвищенні психологічної компетенції посадових осіб школи, батьків та ін.
Отже, психолог за посадовим призначенням виступає в основному діагностом. А використання отриманих ним даних у конкретній роботі належить до компетенції інших спеціалістів школи (адміністрації, вчителів, батьків), насамперед – педагога.
Педагог – це спеціаліст, який на основі отриманих у результаті діагностики даних педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їх реалізації в педагогічній діяльності різних спеціалістів школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їх батьками, учителями.
Педагог загальноосвітнього навчального закладу реалізує діагностичну, прогностичну, консультативну, захисну та організаторську функції [3, с.121].
Особливість діагностичної функції педагога полягає у тому, що його увага звернена на вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.
Крім того, педагог навчального закладу здійснює прогностичну функцію (прогнозує на основі спостережень і досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи); консультативну (надає поради, рекомендації учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до нього); захисну (покликаний забезпечити дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляти їх інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо)); організаторську (забезпечує змістовне дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучає сім’ю та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі) [3, с.121].
На основі цих функцій можна визначити зміст діяльності педагога в загальноосвітніх закладах, що охоплює:
- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців;
- організацію соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги; надання соціально-психологічної допомоги та підтримки особистості в кризових ситуаціях;
- корекцію стосунків, способів соціальної дії;
- подолання особистісних, міжособистих, внутрішньосімейних конфліктів;
- посередництво між освітніми установами, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;
- сприяння участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;
- залучення до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян [3, с.121-122].
Виконання соціальним педагогом посадових функціональних обов’язків, за оцінкою дослідників, значно може покращити виконання сучасною школою покладених на неї важливих завдань, адже педагог покликаний надавати кваліфіковану допомогу усім учасникам навчально-виховного процесу - вчителям (розробити індивідуальну методику роботи з учнем для його навчання і виховання; організувати соціально-педагогічну роботу з класом; спланувати і надати допомогу в розробці методики реалізації взаємовідносин з окремими батьками; допомогти у погашенні конфлікту між учителем і учнем; учителем, учнем і його батьками; учителем і класом тощо); учням (порадами, консультаціями в роботі з самовдосконалення; як подолати (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) в класі, з учителем, з батьками); батькам (консультацією, порадою, методичною допомогою у налагодженні взаємовідносин з сином (донькою); для корегування соціально-педагогічної роботи з дитиною; у розвитку (узгодженні) відносин з учителями в інтересах удосконалення соціально-педагогічної роботи з дитиною).
