1.Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С. 129-131.
2.Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 320-322.
3.Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 167-180.
5.Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.-С. 144-152.
6.Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.— К.: УСМП, 2001.— С. 111-113.
7.Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение,1978.—С. 229-235.
Тема 5.
Анатомія, вікова фізіологія
Та гігієна органів травлення
Лекція 11.
БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТРАВЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ
План
1.Біологічне значення травлення.
2.Система органів травлення. Травлення в ротовій порожнині.
3.Регуляція слиновиділення.
4.Ковтання і просування їжі стравоходом.
Основні поняття: травлення, органи травлення: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка кишка, товста кишка; слинні зало-(ІІ, печінка, підшлункова залоза, ферменти, слиновиділення, ковтання.
1. Біологічне значення травлення
Організм людини у процесі життєдіяльності витрачає різні речовини та значну кількість енергії. На покриття цих витрат із довкілля повинні надходити речовини, що відновлюють структурні та енергетичні потреби організму. Цими поживними речовинами є білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни.
Повноцінна їжа сучасної людини є джерелом відновлення необхідних елементів, що входять у склад її організму (див. табл. 11,12). Як свідчать дані таблиць, деякі елементи містяться в організмі людини тільки у незначній кількості, інші—у більшій кількості: м'язи, кістки, кров, лімфа та інші тканини містять багато оксигену, карбону, гідрогену й нітрогену.
Хімічні елементи, які містяться в організмі (з "Прикладної біохімії" Морзе)
Вода, мінеральні речовини, деякі органічні речовини можуть всмоктуватися в кров у незмінному вигляді. Разом з тим організм людини не може безпосередньо засвоювати білки, вуглеводи, жири та інші речовини без попередньої їхньої обробки. Цю найважливішу функцію в організмі здійснює травна система.
Травлення — це складний біохімічний процес, в якому беруть участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким гідролізуються полімерні нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.
Основними поживними речовинами, які надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі, головним чином, пластичну (будівельну) функцію, вуглеводи і жири є переважно енергетичними речовинами. Велику роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.
Харчові продукти раціону людини поділяються на тваринні і рослинні. Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) і енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них відносяться: м'ясо і м'ясні продукти, риба і рибні продукти, молоко і молочні продукти, яйця і продукти із них. Жири тварин надходять в організм, головним чином, у вигляді вершків, вершкового масла, свинячого сала, жирного м'яса птахів, риби. Рослинні продукти представлені зерновими, бобовими рослинами (крупа, борошно, хліб), а також овочами, фруктами, ягодами, які € джерелом біологічно активних речовин —вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту тощо). Крім того,щпродук- ти містять клітковину, пектинові речовини^ іЙїІЙІУЇлев^ЩИ»;. органічні щуіоги,
і Організмі Іищрнн Ш ^^щщ^ци^^ще ІйШШШ каналі Г>ілки розщеплюються на амінокислоти, жири — на гліцерин і жирні кис- ЛОТИ, вуглеводи — на моносахариди. Основна роль у розщепленні дожі тіш х речовин належить ферментам, під впливом яких нерозчинні і не адітиі всмоктуватись складні речовини ІЦ^Щворроться в розчиищЦ пегкомовоювані прості речовидз*Ф^е#Ш^ парний клас білків, що ПРИСКОРЮЮТЬ бІОХІМІЧЯІ рващіім@§ШІШі||^РОрі)4^сри виробляються легкозасвоювані прості речовшш. Ферменти —певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції (біокаталізатори). Вони виробляються секреторними клітинами травних залоз, які містяться в слизових оболонках рота* шлунка, кишечнику тощо, а також підшлунковою залозою. У травний тракт ферменти надходять у складі слини, шлункового, підшлункового та кишкового соків. Кількість і склад ферментів відповідає особливостям спожитої їжі. Наприклад, якщо в ній багато білків — зростає кількість ферментів, що розщеплюють їх до амінокислот. Ферменти діють тільки на місці свого утворення: ферменти слини — у ротовій порожнині* ферменти залоз шлунка—в його порожнині, ферменти підшлункової залози—у порожнині тонкої (дванадцятипалої) кишки.
При розкладанні поживних речовин вивільнюється багато енергії АТФ, потрібної для життєдіяльності організму. В різні періоди житт» людині потрібна різна кількість енергії. Наприклад, організм дитини, який росте і розвивається, потребує її набагато більше, ніж організм дорослої людини.
Неперетравлені рештки харчових мас видаляються із травного каналу у вигляді калу. З ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.
2. Система органів травлення* Травлення в ротовій порожнині
Травна система —: це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення ші та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.
Травний канал людини (8-Ю м) складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої 1 товстої кишок (рис. 56). До органів травленій належать слинні млоїм* тчінка і підшлункові залом,
Перетравлення ЇЖІ починається в ротовій порожнині, тій розрізняють два відділи: переддвер'я рота, яке обмеженім §фрсду і боків губами і щоками, ззаду яснами і зубами і власне ретину порожнину, утворену твердим і м'яким піднебінням (рис, 57), Опір, обмежований
передніми піднебінними дугами називається зівом, який сполучає ротову порожнину з глоткою.
У ротовій порожнині є чотири мигдалики, які утворюють навколо зіва лімфоїдне кільце. У мигдаликах розвиваються лімфоцити.
У ротовій порожнині містяться язик і зуби.
Язик—рухомий м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, є органом смаку. Язик бере участь у перемішуванні їжі в порожнині рота, проштовхуванні харчової: кашки до глотки та стравоходу, акті ковтання та у формуванні мовлення.
Зуби — утворення, що складаються переважно з твердих тканин, розтащовані'У ротЬвій порожнині й призначені для відкушування, утримання та подрібнення їжі, а також беруть участь у формуванні звуків мови.
За формою і функціями розрізняють різці, ікла, малі і великі кутні зуби.
У дорослої людини 32 зуби (по 16 у кожній щелепі): 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх (рис. 58).
Кожний зуб має коронку, що виступає з ясен, яка переходить у шийку, і корінь, занурений у зубну лунку ясен. Великі кутні зуби на нижній щелепі мають по 2, а на верхній—по 3 корені. Рештазубів-г- однокорінні.
Зовнішня поверхня зубів — коронка — вкрита емаллю (ріс. 59). Емаль є найтвердішою речовиною організму людини '(на 97% складасть-
Під емаллю міститься основна речовина зуба — дентин (містить 72% мінеральних солей, 28% органічних речовин і води), яка заповнює також шийку та корінь зуба і за міцністю подібна до кісткової тканини. У корені дентин вкритий цементом, який є видозміненою кістковою тканиною, яка містить багато кальцію фосфату. Усередині зуба є порожнина, заповнена ніжною сполучною тканиною — пульпою, в якій розміщені кровоносні судини і нерви. Тут відбувається інтенсивний обмін речовин зуба, і з пульпою пов'язані відновні процеси у разі якихось пошкоджень дентину.
Зуби закладаються і розвиваються в товщі ще-
При хімічній дії на емаль відбувається дем-інералізація, розчинення мінеральних солей емалі 'кислотами, які утворюються в,основному в ре» зультаті розпаду залишків їжі. Демінералізація відбувається також і в тканині'зуба, розташованої під емаллю, — в дентині. Найбільш згубно діє на емаль молочна кислота —основний продукт бродіння вуглеводів.
Подрібнена механічно їжа в порожнині рота змішується із слиною.
В слизовій оболонці рота є багато дрібних залоз, що виділяють слину. В порожнину рота відкриваються три пари великих слинних залоз (рис. 60):
° привушна — найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи нижче від вушної залози. Вивідна прото
ка п знаходиться під шкірою щік і відкривається у переддвер'я рота на внутрішній поверхні щік, проти другого верхнього великого кутнього зуба;
° підщелепна, розміщена у підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота-під передньою частиною язика;
° під 'язикова —г--. найменша залоза, лежить під язиком, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою підщелепної залози.
Слина, що;виділяється слинними залозами, — прозора рідина, в нщ
лепи. Ще в утробному періоді розвитку закладаються початки постійних зубів, які потім змінюють молочні. У дитини на 6-8 місяці починають прорізатися тимчасові, або молочні зуби. Протягом другого року життя, а інколи і на початку третього року закінчується прорізування всіх 20 молочних зубів.
У 6-7 років у дітей починають випадати молочні зуби і замість них поступово виростають постійні зуби. Прорізування постійних зубів закінчується до 14-15 років. Виняток становлять зуби мудрості, поява яких часом затримується до 25-30 років.
міститься 98-99% води, решта—неорганічні (солі калію, кальцію тощо) і органічні (ферменти — птіалін і мальтази, а також білкові речовини — муцин і лізоцим) речовини. Фермент птіалін розщеплює складні вуглеводи до мальтози; мальтоза розщеплює дисахариди до глюкози. Повного ферментативного розщеплення складних вуглеводів у ротовій порожнині не відбувається через коротким час перебування в ній харчової грудки. Білок слини муцин робить слину клейкою, завдяки чому їжа легше проковтується. Білкова речовина — лізоцим має бактерицидну дію (знезаражує мікроорганізми і швидко загоює пошкоджену слизову оболонку). Слина має лужну реакцію (рН = 7,4-8,0). Висока лужність слини сприяє нейтралізації кислот, що утворюються в процесі бродіння вуглеводів.
У дітей слинні залози сформовані вже в день народження; але виділення слини у перші місяці життя незначне, вже з 4-6-місячного віку слиновиділення у дітей значно посилюється.
У дітей 11-12 років виділяється під час їжі за добу 200 мл слини. У проміжки між прийманням їжі — 400 - 600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.
