Спричинити запалення дихальної системи можуть віруси і бактерії, що постійно там перебувають, не виявляючи до певного часу хвороботворних властивостей. Вони стають агресивними внаслідок зниження опірності організму через погане харчування, гіподинамію, куріння, переохолодження організму, різні хронічні інфекції.
Кожну інфекційну хворобу спричиняє певний збудник. Найрозпов-сюдженіший спосіб передачі більшості інфекційних хвороб — це крапельна інфекція. Проникнувши в організм, мікроорганізми розмножуються і виділяють особливі отруйні речовини — токсини, які потрапляють у кров і розносяться по всьому організму, порушуючи нормальний хід важливих для життя й здоров'я процесів (табл. 9).
Необхідно дотримувати стандартних гігієнічних прийомів для захисту від крапельної інфекції: дихати треба через ніс; правильне користування носовими хусточками; прибирання приміщення вологим способом; провітрювання приміщення; при зносинах з хворими на грип слід надягати марлеву пов'язку.
Профілактика інфекційних захворювань полягає у дотримуванні способів здорового способу життя, загартовуванні організму, заняттях фізкультурою та спортом, повноцінному харчуванні, частому перебуванні на свіжому повітрі, униканні шкідливих звичок.;
Хвороби дихальної системи та запобігання їм
Тяжкою хронічною хворобою органів дихання є бронхіальна астма (від грец. азіта — ядуха), що виявляється нападами ядухи. Залежно від причин, які призводять до цієї хвороби, виокремлюють дві форми бронхіальної астми: алергічну та інфекційно-алергічну. Алергія (від грец. аііоз — інший, ег§оп — дія) — стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів. Алергічна форма бронхіальної астми виникає як алергічний процес, який перебігає без участі мікроорганізмів, тобто неінфекційним шляхом. Алергенами можуть бути лупа, шерсть або пір'я домашніх тварин, сухий корм для акваріумних риб, пил різного походження, пилок багатьох рослин, тополиний пух, препарати побутової хімії, ліки, косметичні засоби, деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові, суниці, полуниці, курячі яйця, молоко). Інфекційно-алергічна бронхіальна астма виникає як алергічна реакція на інфекційні чинники. У ролі алергенів виступають різні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, зокрема токсини і спори цвілевих грибів, мікроскопічні грибки. За цієї форми хвороби виникає автоалергічнареакція, коли зруйновані мікроорганізмами власні тканини організм сприймає як чужорідні. Найчастіше вона виникає в організмі людини, що має хронічні вогнища запалення: хронічні бронхіт, каріозні зуби, хронічне запалення мигдаликів (тонзиліт), додаткових порожнин носа (гайморит), жовчного міхура (холецистит). Причиною ташї форми астми, особливо в дітей, можуть бути глисти.
В обох випадках бронхіальна астма -^-алогічний, тоб^ОІмунний процес. Особливістю його є те, що антиген з антитілом взаємодіють у слизовій оболонці більшості бронхів. Речовини, що при цьому утворюються, спричинюють спазм бронхів, набряк їхньої слизової оболонки і виділення в'язкого секрету, який заповнює просвіт дихальних шляхів. Через ці порушення звужується просвіт дихальних шляхів. У легені потрапляє дуже мало кисню. В організмі накопичується вуглекислий газ, через що хворі відчувають тяжку ядуху, яка завдає 'ш сильних страждань.
Згадані вище речовини стимулюють парасимпатичну нервову систему (її збудження призводить до спазму бронхів), тому напади бронхіальної астми виникають найчастіше у нічні години, коли зростає тонус парасимпатичної нервової системи.
Якщо з'ясувати причину бронхіальної астми, її часто вдається вилікувати. У лікуванні бронхіальної астми застосовують спеціальні лікарські препарати, санаторно-курортні методи (у соляних шахтах), лікувальну фізкультуру. Загартовування організму є важливим чинником профілактики цього захворювання. Долікарська допомога людині, у якої стався напад бронхіальної астми, полягає в тому, щоб відкрити вікно або кватирку для посилення вентиляції в приміщенні, зняти із хворого тиснучий одяг, поставити гірчичники на литки або зробити ванну для ніг. Обов'язково слід викликати швидку допомогу.
При захворюваннях і пошкодженнях (при розтині грудної клітки) у щілину плеври легень може потрапляти повітря (у нормі повітря в щілині плеври немає), скупчуватись в ній рідина (ексудат), які розсувають листки плеври й утворюють порожнину плеври. Якщо в порожнину проникає інфекція, розвиваються запальні процеси (наприклад, плеврит -запалення плеври). Наявність у щілині плеври повітря зумовлює стискання легені і розвиток пневмотораксу (від грец. рпеита — дихання, (Ногах — грудна клітка), крові — розвиток гемотораксу (від грец. Паіта — кров), гною — піотораксу (від грец.руоз — гнійний). Це супроводжується важкими ускладненнями, які часто призводять до смерті.
