Регуляція дихлння

Російський фізіолог М'.<3. Мисливський у Ї9І9 році встановив!, -що у* довгастому мозку є група клітин, зруйнування яких приводить до зупинення дихання. Так був покладений початок вивченню дихального цен­тра, який має складну структуру. Важлива роль у регуляції дихання на­лежить корі головного мозку. Дихальний центр координує ритмічну діяльність дихальних м'язів (скорочення і розслаблення), викликаючи почергово видих і вдих, та узгоджує дихання з функціональним станом організму.

Автоматія дихального центру зумовлюється нервовими імпульса­ми, які надходять із нервових закінчень легень, судин, м'язів, а також тих, які виникають у вищих відділах центральної нервової системи.

Усяке збудження дихального центра змінює нервові імпульси, які від нього надходять до дихальних м'язів, а це приводить до зміни ди­хання— збшьшення частоти і глибини його або, навпаки, послаблення і сповільнення.

Особливо велике значення в регуляції дихання мають доцентрові нервові волокна, закінчення яких лежать у легенях. При спаданні ле­гень під час видиху відбувається механічне подразнення чутливих зак­інчень блукаючого нерва, які містяться в стінках альвеол. Нервове збуд­ження, що вийикає при цьому, надходить у дихальний центр і збуджує йог& Від дихалийнх» центра надходять імпульси до дихальних м'язів, які у відповідь скорочуються і відбувається вдих. Під час вдиху легені розтягуються, а це спричиняє механічне подразнення інших закінчень блукаючого нерва в легенях. Збудження, що в них виникає, досягає ди­хального центра і Викликає гальмування його. Внаслідок цього з ди­хального центра перестають надходити імпульси до дихальних м'язір, останні розслаблюються і відбувається видих. Великий вплив на стан дихального центра справляє хімічний стан крові, зокрема її газовий склад. У стінках кровоносних судин є спеціальні нервові закінчення — хемо­рецептори, що сприймають зміну хімічного складу крові. Особливо чутливі ці рецептори до концентрації вуглекислого газужкрові Накопи­чення вуглекислого газу в крові веде до подразнення рецепторів уікро-воносяЯл судинах, які несуть кров до голови, і рефлект^нс* збуджують дихальний,#отр. Подібним чином ^ттгуШж^ хедею* у кров, наприклад, молочна кислота, вміст якої збільшується під час м'язової роботи.

Під час внутрішньоутробного розвитку плід одержує кисень і віддає вуглекислий газ через плаценту організмові матері. Проте плід здійснює дихальні рухи у вигляді незначного розширення грудної клітки. Легені при цьому не розправляються, виникає тільки невеликий негативний тиск у плевральній щілині. Такі дихальні рухи плода сприяють кращому ру­хові і поліпшенню кровопостачання плода, а також своєрідним трену­ванням функції легень. Під час пологів, після перев'язування пупкового канатика, організм дитини відділяється від організму матері. При цьо­му в крові новонародженого накопичується вуглекислий газ і знижуєть­ся вміст кисню. Зміна газового складу крові приводить до підвищення збудливості дихального центра як гуморальне так і рефлекторно через подразнення рецепторів у стінках кровоносних судин. Клітини дихаль­ного ЩЯй^а подразнюються — і у відповідь виникає перший вдих. А далі вдаж: рефлекторно викликає видих. Механічні подразнення шкіри при дотикові рук акушера до тіла дитини, нижча температура навко­лишнього середовища порівняно з внутрішньоутробною, підсихання тіла новонародженого на повітрі—все це також сприяє рефлекторному збуд­женню дихального центра і виникнення першого вдиху.

До моменту народження дитини її дихальний центр здатний забез­печувати ритмічну зміну фаз дихального циклу — вдих і видих, але це не так досконало, як у дітей старшого віку. Це пов'язано з тим, що до моменту народження функціональне формування дихального центра ще не закінчилося. Про це свідчить велика мінливість частоти, глибини, ритму дихання у дітей раннього віку. Діти перших років життя відрі шя-ються вищою стійкістю до нестачі кисню (гіпоксЩ^ ліж діти старшого Віку. Близько II років уже добре виражена можливість пристосування дихання до різних умов життєдіяльності.

Про функціональний стан дихального апарата свідчить і можливіст»дадй^»^ІІІін«іIИЯр•їІI»ВДіші (пригнічувати дихальні рухи, або робит»мшшиматну «аддашїію)^^ дихання бере участі кора головного мозку, центри, пов'язані із сприйняттям мовних подраз­ників і з відповіддю на ці подразники. Довільна регуляція пов'язана з другою сигнальною системою і виникає лише з розвитком мовлення.

Велике значення мають захисні рефлекси слизових оболонок ди­хальних шляхів. Ці рефлекси перешкоджають попаданню в дихальні шляхи шкідливих речовин або сприяють видаленню подразнюючих ре­човин, які вже попали туди. Так, при подразненні чутливих рецепторів у гортані і трахеї пилом або слизом повітря судорожне виштовхується з легень при широко розкритій голосовій щілині (кашель). При подраз­ненні слизової оболонки носа виникає чхання.