Тема 33. Відділ базидіомікота – basidiomycota клас базидійні гриби (базидіоміцети) — ваsіdiомyсетеs

 

Загальні зауваження. Базидійні гриби належать до ви­щих грибів. Міцелій у них багатоклітинний. У циклі роз­витку переважає дикаріонний міцелій. У результаті злит­тя вмісту гетероталічних міцеліїв виникає зигота, яка дає початок утворенню базидії. Ядро зиготи ділиться двічі. Як наслідок, виникають чотири ядра, які переміщуються у ви­рости на базидії (стеригми). Так, у типовому вигляді фор­муються чотири базидіоспори. Останні екзогенного по­ходження. Залежно від типу базидії клас базидійних грибів поділяється на три підкласи: голобазидійні, фрагмобазидійні (теліоспороміцети) і гетеробазидіоміцети.

 

Об’єкти: Підклас голобазидійні (голобазидіоміцети) —

 Holobasidiomycetes. Порядок афілофорові — Арhyllophorales.

Представники: лисич­ка жовта — Саntharellus сibarius Fr., трутовик

справжній — Fomes fomentarius (L.) Gill.

Порядок дощовикові — Lycoperdales. Представник - дощовик шипу­ватий

— Lycoperdon perlatum Pers.

Підклас теліоспороміцети — Теlіоsporomycetidae. Порядок іржас­ті —

Uredinales.

Представник - пукцінія злакова — Рuccinia graminis Pers.

Порядок сажкові — Ustilaginales.

Представник - устиляго вівса (сажка вівса) — Ustilago avenae (Реrs.) Jens.

Завдання. 1. Розгляньте і вивчіть цикл розвитку холобазидійних грибів.

2. Розгляньте і вивчіть цикл розвитку іржастих грибів.

3. Розгляньте і вивчіть цикл розвитку сажкових грибів.

4. Зарисуйте окремі етапи циклів розвитку досліджених грибів і позначте їх

складові частини.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, за­сушені

плодові тіла трутовика і дощовика, заспиртовані плодові тіла лисички,

гербарні листки пшениці та барбарису, уражені лінійною ір­жею, волоті

вівса, ураженого сажкою, хламідоспори устиляго вівса.

Література: [1], с. 259—270; [3], с. 25—31; [6], с. 124—222; [7], с. 189-190;

[8], ч. 2, с. 60—75; [9], с. 213—222; [11], c.321-339; [13], c. 95-99.

Макроскопічне дослідження трутовика справжнього. Із коробочки з матеріалом, що роздається, виберіть плодове тіло трутовика справжнього і уважно розгляньте його зов­нішній вигляд і у розрізі. В альбомі зарисуйте і покажіть такі складові частини: шкірястий перидій, який відзначається високою щільністю і міцністю. На поздовжньому розрізі або надірваних чи зруйнованих ділянках під перидієм добре помітна безформна плектенхіма. Це несправж­ня тканина, що виникає як щільне плетиво гіф гриба, які не з’єднані між собою загальним обміном речовин. Більша частина плодового тіла представлена трубчастим гіменофором (рис. 82), трубочки якого добре видно навіть неоз­броєним оком або за допомогою лупи. На перидії, а також на трубчастому гіменофорі ви легко знайдете заглиблення, які розділяють річні прирости. Саме по них можна визна­чити вік плодового тіла трутовика.

Макроскопічне дослідження плодового тіла лисички жов­тої. Візьміть плодове тіло лисички і уважно вивчіть особли­вості його будови. В альбомі зарисуйте загальний вигляд лисички жовтої, покажіть гладеньку м’ясисту ніжку, на нижній частині якої знайдете залишки міцелію у вигляді бі­лої повстистості, перемішаної з частками ґрунту. Верхня частини ніжки з’єднується з розширеною шапинкою. Донизу по шапинці пара­лельно чи віялоподібно розташовані пластинковий гіменофор (див. рис. 82).

Макроскопічне дослідження дощовика шипуватого. З ма­теріалу, що роздається, виберіть добре розвинуте плодове тіло дощовика шипуватого й уважно вивчіть його зовнішній вигляд і зарисуйте в альбом. Плодове тіло, як бачите, має грушоподібну форму.   Від   морфологічно   нижньої   звуженої   частини   відходять

Рис. 82. Холобазидійні гриби: а — лисичка; б — трутовик справжній; в — дощовик (порхавка); г — частина гіменофора: 1 — гіменіальний шар; 2 — парафізи; 3—базидії; 4 — базидіоспори; 5 — пластинка гіменофора

шнуровидні сплетіння гіф гриба, що на­гадують ризоїди. Залишки
міцелію покриті грудочками ґрунту, плодове тіло - шершавим шкірястим перидієм. Якщо його голочкою надірвати, то видно ніздрювату зеленувату або коричнювату масу — глєбу. Вона розділена численними камерами різної величини та конфігурації. По­верхню  камер  вистилає  гіменіальний  шар,  утворений  бази­діями  з

базидіоспорами. Камери відділені одна від одної перегородками, які

Рис.83. Пукцінія злакова, або лінійна іржа злаків: а - листки барбарису, уражені іржею; б — розріз листка барбарису, ураженого іржею: 1—ецидії на нижньому боці листка; 2 — пікніди — на верхньому; в — Іржасто-бурі лінії з уредоспорами; г — купка уредоспор; 9 — чорні лінії з телей-тоспорами на пшениці; е—купка телейтоспор; е—проростання телейтоспори у базидії з базидіоспорами

називають трамами, що сформувалися як щільне сплетіння гіф гриба. У зрілому плодовому тілі виникає маса базидіоспор і нитчастих гігроскопічних утво­рень капіліцію, які розпушують базидіоспори, допомага­ючи їх розсіюванню. Нитки капіліцію можна побачити, як і базидіоспори, лише при великому збільшенні мікро­скопа.

Макроскопічне і мікроскопічне дослідження циклу роз­витку окремих, стадій пукцінії злакової. Для вивчення окре­мих стадій циклу розвитку гриба використайте матеріал різ­них об’єктів. Спочатку візьміть листок барбарису, як про­міжного господаря. На нижньому боці листка відшукайте білясті або жовтуваті утворення горбкуватого характеру. Саме ці утворення й розглянемо у відбитому світлі при малому збільшенні мікроскопа. Для цього листок покладіть на предметний столик так, щоб ці жовтуваті діляночки ураження потрапили під об’єктив малого збільшення. Роз­гляньте їх. Нерідко по краях видно коричнюваті краї або плями. На фоні цієї ураженої тканини чітко виділяються білі глечикоподібні утворення з оторочками по краях. Це і є ецидії. У відкритих ецидіях можна побачити ецидіоспори. Вони становлять найбільшу небезпеку для злакових рослин. При великому збільшенні мікроскопа вони мають вигляд дрібнюсіньких пилиночок. Ецидіоспо­ри потрапляють на злакову культуру.

На верхньому боці листка барбарису над ецидіями фор­муються пікніди, які утворюють численні спермації (рис. 83). Візьміть зелену соломину пшениці, уражену літніми спора­ми або уредоспорами. Ви легко їх розрізните за наявністю іржастих плям подушкоподібної форми, рівномірно розмі­щених між жилками чи реберцями на стеблі. Ці іржасті по­душечки являють собою скупчення великої кількості уредоспор. За допомогою препарувальної голочки нашкребіть їх у краплину води на раніше приготовлене предметне скло і накрийте його покривним скельцем. Приготовлений таким чином препарат уредоспор спочатку розгляньте при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. В останньому випадку побачите сріблясті одноклітинні овальні уредоспори з тонкостінною оболонкою і двома ядрами. Інколи можна побачити, що тіло уредоспори виростає на коротенькій ніж­ці. Ніжки слабкі і власне спора легко відділяється від неї і переноситься на здорову рослину, яку може вражати і викликати масове ураження хлібів (див.рис. 83).

На зрілій жовтій соломині пшениці знайдете уже не ір­жасті, а чорні подушечки, утворені зимовими спорами, або телейтоспорами. Ці телейтокупки розміщені рядочками між реберцями соломини чи жилками листка. За допомогою пре­парувальної голочки із соломини пшениці нашкребіть телейтоспори у краплину води на раніше приготовленому пред­метному склі. Спори у воді накрийте покривним скельцем.

 

Рис. 84. Сажкові гриби: а — сажка вівса; б—сажка проса; в — сажка пшениці; г — тверда сажка пшениці; 1 — хламідоспори; 2 — спора твердої сажки та її проростання; 3 — зернів­ка зі спорами; д — пухирчаста сажка кукурудзи; 4 — проростання спор

Ретельно вивчіть самостійно виготовлений препарат телейтоспор пукцінії злакової. Спочатку роздивіться і вивчіть його при малому, а потім при великому збільшенні мікро­скопа. Без особливих ускладнень ви знайдете коричнюваті телейтоспори. Вони мають товсту коричневу оболонку, коротеньку ніжку і складаються з двох клітин, у кожній з яких міститься по одному ядру (див.рис. 83).

Макроскопічне і мікроскопічне дослідження устиляго вівса. Візьміть волоть вівса, уражену сажкою. Розгляньте уважно волоть і на рисунку в альбомі покажіть загальний вигляд волоті та особливості хворої рослини. Неважко по­мітити деформації загального габітусу гілочок і колосків. Гілочки колоска та квітки покриті чисельними чорними спо­рами, від чого волоть немов вимазана сажею. Звідси й наз­ва сажкових грибів.

Виготовлення препарату спор. Для цього візьміть волоть вівса, уражену устиляго, і за допомогою препарувальної голочки відокремте грудочку цієї чорної маси, перенесіть її у краплину води на раніше підготовлене предметне скло. Препарат закріпіть і ретельно вивчіть.

Спочатку його роздивіться і вивчіть при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. Ви побачите масу дрібних спор. Розгляньте їх будову. Помітно товсту чорну або темно-коричневу оболонку, зернисту масу протопласта і два ядра. Такі спори у сажки одержали назву хламідоспори.

Зарисуйте загальний вигляд ураженої волоті вівса і хламідоспори, властиві для устиляго (рис. 84).

Висновок. Міцелій базидійних грибів багатоклітинний. У циклі розвитку чергуються гаплоїдна, дикаріотична і диплоїдна стадії. Більшу частину життя становить дикаріо­тична фаза. Статевий процес - соматогамія, продукт — базидія з базидіоспорами. За будовою базидії і характером її розвитку клас базидійних грибів поділяється на підкласи: голобазидійні, гетеробазидійні і теліоспороміцети. Останні з порядків іржастих і сажкових є збудниками хвороб сільськогосподарських культур і тим самим завда­ють відчутної шкоди сільськогосподарському виробництву.

Тести для самоконтролю

1. Який міцелій є домінуючим у базидійних грибів?

2. Назвіть основні стадії у циклі розвитку базидійних грибів.

3. Який тип статевого процесу властивий базидійним грибам?

4. 3 яких етапів складається статевий процес у базидійних грибів?

5. Що є продуктом статевого процесу в базидійних грибів?

6. Назвіть типи базидій в окремих підкласів грибів.

7. На які підкласи поділяються базидійні гриби?

8. Де утворюються базидіоспори у лисички жовтої?

9. Наведіть приклади грибів, у яких можна визначити вік плодового тіла.

10. Назвіть типи спор у пукції злакової та їх відмінні риси.

11. Охарактеризуйте цикл розвитку устиляго вівса.

12. Поясніть явище плеоморфізму і його біологічне значення.