Тема 34. Лишайники, ліхенізовані гриби – liснеnes

Загальні зауваження. Лишайники — це нижчі багатоклітинні симбіотичні організми. Слань їх утворена грибами і водоростями. Гриби, що входять до слані лишайників, на­лежать до класу сумчастих і лише близько 10 видів — до базидійних, а водорості — здебільшого синьо-зелені та зе­лені. У процесі фотосинтезу водорості утворюють органічні речовини, якими живляться і гриби. Гриби добувають із середовища воду та мінеральні речовини.

За морфологічною будовою тіла лишайники поділяють­ся на три групи: накипні, або коркові, листуваті та кущові.

У мікроскопічній будові розрізняють два типи сланей: гомеомерний і гетеромерний. Зовні слань лишайників укри­та корковим шаром із щільно сплетених видозмінених гіф гриба. У гомеомерних лишайників водорості розміщені між гіфами гриба по всій товщі слані. Гетеромерні лишайники мають неоднорідну слань. У них під верхнім корковим ша­ром залягає пухкий гонідіальний шар, що складається із гіфів гриба та водоростей. Під гонідіальним шаром залягає серцевинний шар, утворений тільки пухко-розміщеними гі­фами гриба. Під серцевинним шаром залягає нижній корко­вий шар із щільно сплетених гіф, від яких відходять гіфи-ризоїди, що виконують поглинальну функцію.

Розмножуються лишайники вегетативно — частинами слані або соредіями та ізидіями. Соредії утворюються в гонідіальному шарі. Вони складаються з кількох клітин во­доростей, обплетених гіфами гриба. Через тріщини у слані соредії випадають назовні і розносяться вітром. Ізидії — це вирости на поверхні слані, які також складаються із водорос­тей і гіф гриба. За сприятливих умов соредії та ізидії про­ростають у нову слань.

 

Об’єкт. 1. Письмовий лишайник — Grарhis sсripta (L.) Асh.

2. Леканора різноманітна — Lесаnora саrріnеa, (L.) Vainio Lесаnоrа аllорhаnа

(L) Nyl

3. Стінна золотянка — Хаnthoria раrietina (L.) Th.Fr.

4. Кладіна деревнева — Cladina arbuscula (Wallr.) Hale et W.L.Culb

(= Сlаdоnіа sуlvatіса (L.) Ноffm).

5. Евернія сливова, «дубовий мох» — Еvеrnіа рrunаstri (L.) Асh.

Завдання. І. Познайомтеся з морфологічними типами лишайників:

листуватими та кущистими.

2. Вивчіть особливості будови плодових тіл лишайників.

3. Вивчіть специфічні органи розмноження лишайників.

4. Зарисуйте морфологічні та анатомічні особливості талому та апотецію.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, скальпелі, леза,

бритви, препарати, таблиці, матеріал, що роздається, реактиви, інше приладдя.

Література: [1], с. 273-276; [3], с. 122—126; [4], ч. 1, с. 194—198; [7], c.199-

203; [8], ч. 2, с. 122—127; [11], c. 344-352; [13], c. 100-102.

Макроскопічне дослідження лишайників. Відберіть ли­шайники різних морфологічних груп: накипні, листуваті та кущисті. Уважно розгляньте їх і зарисуйте загальний виг­ляд та особливості будови кожного із них. Вивчаючи пись­мовий лишайник, як приклад накипних, зверніть увагу на те, що на ураженій поверхні кори видніються тільки апотеції — відкриті плодові тіла, а міцелій заглиблений у суб­страт.

Рис. 85. Морфологічні групи лишайників: а—кірковий (графіс); б—листуватий (золотяниця); в—кущовий (кладонія)

У представників листуватих лишайників, зокрема стін­ної золотянки, на корі тополі, яблуні чи осики чітко помітно, що її талом лише частково заглиблений у тканини, а більша частина його перебуває над поверхнею субстрату. Талом золотистого кольору. На його поверхні виділяються інтенсивніше забарвлені відкриті плодові тіла — апотеції різ­ної величини.

Кущисті лишайники мають дуже розгалужений талом, більша частина якого перебуває над субстратом. Рослина набуває вигляду куща, звідки й назва цієї морфологічної групи. Особливу увагу зверніть на характер галуження талому і залишки гомфа — плетива ниток міцелію, за допо­могою якого лишайник прикріплюється до субстрату (рис. 85).

Мікроскопічне дослідження лишайників. На готовому препараті спочатку під малим, а потім під великим збіль­шенням мікроскопа вивчіть поздовжній розріз апотецію стін­ної золотянки. Зверху легко розрізнити чітко відособлений тецій, або гіменіальний шар. У ньому видно уже знайомі сумки з вісьмома аскоспорами і парафізи у вигляді нитчастих утворень. Над тецієм виділяється захисний коричневий шар кулястих клітинок — епітецій. Його утворюють дещо розширені верхівки парафіз тецію. Знизу тецій підстилає досить потужний шар — гіпотецій, утворений численними безбарвними гіфами, щільно переплетеними між собою. По краю виділяється амфітецій, що містить зелені або синьо-зелені водорості. У серединній частині містяться пухко переплетені гіфи, між якими зрідка розподіляються одно­клітинні водорості. Шар, який включає водорості, назива­ється гонідіальним, або альгальним. Шар талому, позбав­лений водоростей, утворює серцевину. Зверху талом укритий верхнім, а знизу — нижнім кірковим шаром (рис. 86).

Рис. 86. Анатомічна будова талома, апотеція та розмноження лишайників: а - гетеромерний талом; б - гомеомерний талом; в - соредій; г - апотецій у розрізі; 1 - верхній кірковий шар; 2 - гонідіальний шар; 3 - серцевинний шарі; 4 – нижній кірковий шар; 5 - аски; 6 - аскоспори; 7 - парафізи; 8 - край та лому; 9 - тецій (гіменіальний шар); 10 - гіпотецій; 11 - альгальна зона; 12 - гіфальна зона

Окремо розглянемо препарат гомеомерного типу будови талому. У ньому виділяються верхній і нижній кіркові ша­ри, утворені щільним плетивом гіф. Між ними знаходиться альгальний шар, в якому між гіфами гриба рівномірно по всьому талому розподіляються одноклітинні водорості.

У гетеромерному типі талому добре помітно також верхній і нижній кірковий шари із щільно переплетених гіф гриба. Між кірковими шарами виділяються ще два шари. Придивіться до них: ви помітите, що до морфологічно верх­нього кіркового шару примикає такий, в якому містяться клітини водоростей, тобто альгальний шар, а нижче видно серцевинний шар, позбавлений водоростей, сірий, безбарв­ний, (див. рис. 86).

Окремо роздивіться соредії та ізидії, за допомогою яких лишайники розмножуються. Для цього візьміть дубовий лишайник або евернію. По її краях помітно білий наліт дрібнюсіньких грудочок.

Помістіть їх у попередньо нанесену на предметне скло краплину води. Потім накрийте покривним скельцем. Пре­парат злегка постукайте препарувальною голкою. Розгляньте його під малим і великим збільшенням мікроскопа. Ви добре помітите, що одна або кілька клітин водоростей щільно обплетені безколірними гіфами гриба. Це соредії. Усі вони разом утворюють цілі скупчення — сорелії. Зарисуйте і покажіть на рисунку відзначені вище складові частини.

На відміну від соредій, ізидїї являють собою паличкопо­дібні або різної форми та величини вирости по краях талому. Вони легко обриваються від талому і при потраплянні у сприятливі умови дають початок новому лишайникові, но­вій особині, їх особливістю є те, що водорості завжди вкри­ті зовнішнім кірковим шаром.

Висновок. Лишайники, або грибоводорості — це нижчі багатоклітинні симбіотичні організми, слань яких склада­ється із фототрофної водорості і гетеротрофного гриба. За морфологічною будовою слані лишайники бувають накипні, листуваті та кущові, а за анатомічною — гомеомерні та гетеромерні. Розмноження у лишайників переважно вегета­тивне.

 

Тести для самоконтролю

1. З чого складається слань лишайників?

2. Чому лишайники належать до нижчих організмів?

3. На які класи поділяється група лишайників?

4. Які є морфологічні типи сланей лишайників?

5. Які є анатомічні типи сланей лишайників?

6. З яких компонентів складається слань гетеромерного лишайника?

7. Які компоненти становлять слань гомеомерного лишайника?

8. Які є способи розмноження лишайників?