Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

національностей, які проживають на території України та за її межа­ми. Отже, представляти увесь Український народ — виключна преро­гатива Верховної Ради України¹. Тому очевидно, що частина перша ст. 75 Конституції України потребує доповнення її положенням про представницький характер українського парламенту.

Колегіальність — на цій важливій ознаці парламенту наголошува­ли, зокрема, російські вчені Г. Барабашов, Д. Златопольський, А. Мах-ненко та українські — Л. Кривенко, В. Журавський, В. Погорілко, В. Шаповал та інші. Так, Л. Кривенко зазначає, що представницький характер парламенту забезпечується тим, що він — не одноособовий орган державної влади і не колегіальний орган виконавчої влади. Пар­ламент складається з сотень депутатів, які представляють основні вер­стви населення і мають виражати його волю та інтереси². Цю думку поділяють і В. Журавський, М. Теплюк, В. Шаповал, О. Фрицький та ін.³ Наприклад, В. Шаповал зазначає, що парламент є представниць­ким органом не тільки тому, що він є виборним, а й тому, що є ко­легіальним. Його представницька природа зумовлена природою депу­татського мандата у колегіальному вимірі⁴. Тобто завдяки тому, що всі народні депутати є представниками Українського народу, Верховна Рада України набуває колегіальності й представницької природи.

Колегіальність зумовлює певний кількісний склад парламенту Ук­раїни, який визначений на конституційному рівні. Загалом кількісний склад парламентів та їх палат нерідко відображає істо-

¹ Деякі автори наголошують на представницькому характері і мандата Президента
України, аргументуючи це його виборністю. Див., напр., Бойченко М. І. Парламента­
ризм як принцип інтеграції суспільства // Парламентаризм в Україні: теорія і прак­
тика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К., 2001. —
С. 144-145; Цвік М. В. Взаємодія законодавчої, виконавчої гілок влади та референду­
му в системі народовладдя // Вісник Академії правових наук України. — 1995. —
№ 3. — С. 31; Шаповал В. М. Парламент як орган народного представництва //
Віче. — 1999. — № 5. — С. 9. Але ж традиційно представницькими установами вва­
жалися не тільки виборні, а й колегіальні органи. Саме колегіальність, яка має вира­
ження у складі та способі обговорення та прийняття рішень, дає змогу парламентам
набути сучасних демократичних держав властивостей органів народного представ­
ництва.

² Кривенко Л. Необхідно модернізувати конституційне визначення Верховної Ради
України//Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4(35). — С. 43-45.

³ Напр.: Теплюк М. О. Парламент України: деякі питання вдосконалення консти­
туційного статусу // Парламентська реформа: теорія та практика. — 2001. — Вип.
№ 6. — С. 254; Шаповал В. М. Парламент як орган народного представництва //
Віче. — 1999. — № 5. — С. 4 та ін.

⁴ Шаповал В. М. Парламент як орган народного представництва // Віче. — 1999. —
№5. —С. 4.

ричні традиції формування та функціонування представницьких ус­танов. Зокрема, чисельність Верховної Ради України у 450 народних депутатів України вперше було визначено в ст. 98 (в редакції від 27 жовтня 1989 р.) Конституції (Основного Закону) Української РСР 1978 р. із змінами і доповненнями. Згодом такий самий склад парла­менту було зафіксовано в ст. 2 Закону України від 7 жовтня 1993 р. «Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України» і ст. 6 Конституційного договору між Президентом України та Вер­ховної Радою України від 8 червня 1995 р.¹

Конституційно-правова регламентація колегіальності Верховної Ради України полягає не тільки у закріпленні кількісного складу, а й у визначенні умов, за наявності яких вона є повноважною. Так, відповідно до частини другої ст. 82 Конституції України Верховна Ра­да України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Наприклад, ст. 15 Регламенту Верховної Ради України містить положення, згідно з яким Верховна Рада Ук­раїни нового скликання збирається після офіційного оголошення про її обрання не менш як двох третин народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради (тобто не менше 300 народ­них депутатів). Це означає, що розпочати виконання своїх функцій Верховна Рада України має право лише у колегіальному складі.

Колегіальність Верховної Ради України зумовлена також процеду­рою розгляду питань і прийняття рішень парламентом. Відповідно до частини першої ст. 91 Конституції Верховна Ради України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Регламент Вер­ховної Ради України також містить ряд положень, присвячених пи­танням підготовки, організації, обговорення та розгляду питань та прийняття відповідних рішень. Наприклад, ст. 47 глави 8 «Прийняття рішень Верховної Ради» визначає, що Верховна Рада приймає рішен­ня виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради².

¹ Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Ба-
танов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та
ін. — X.; К., 2003. — С. 366-367.

² Постанова Верховної Ради України «Про Регламент Верховної Ради України» від
19.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 23, № 24-25. —
Ст. 202.

292

293

Розділ 17