Громадянство України і статус іноземців

V^V^ ЛVVV^^^^VV«V^VЛVV^^V^ЛV^Л|VV11VV\Л>VЛ^

виконання Закону України «Про громадянство України» із змінами і до­повненнями, внесеними Указом Президента України від 27 червня 2006 р. № 588/2006; Положення про Комісію при Президентові України з питань фомадянства, затверджене Указом Президента Ук­раїни від 27 березня 2001 р. № 215/2001 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 р. № 588/2006)).

Громадянство безпосередньо пов'язане з державним суверенітетом і є формою його втілення, закріплення та реалізації. Жодна держава не може існувати без власного фомадянства.

Згідно з принципом державного суверенітету, який означає влас­тивість держави самостійно і незалежно від інших держав здійснюва­ти притаманні їй функції на всій своїй території і за її межами, кожна держава має право самостійно визначити, хто є її фомадянином, а хто ні. Цей принцип був закріплений уст. 1 Гаазької конвенції про деякі пи­ тання громадянства, що стосуються колізій законів про громадянство 1930 р. і знайшов підтвердження у ст. З Європейської конвенції про громадянство: «Кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її фомадянами».

Встановлюючи коло своїх громадян, держава створює тим самим необхідні передумови для відмежування громадян від іноземців та осіб без фомадянства, а також для вирішення всіх інших питань громадянства. При цьому держава визначає умови, наявність яких необхідна для того, щоб особа була визнана фомадянином¹.

Згідно зі ст. З Закону України «Про фомадянство України» належ­ ність до громадянства України визначається за такими категоріями осіб:

— усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на те­
риторії України;

— особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального похо­дження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про фомадянст­во України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

— особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті фомадянина колишнього

¹ Кутафин О. Е. Российское гражданство. — М., 2004. — С. 224.

78

СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено на­пис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на цей момент не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до грома­дянства України;

— особи, які набули фомадянство України відповідно до законів
України та міжнародних договорів України.

При цьому документами, що підтверджують громадянство Ук­ раїни, є:

— паспорт фомадянина України;

— свідоцтво про належність до фомадянства України;

— паспорт фомадянина України для виїзду за кордон;

— тимчасове посвідчення фомадянина України;

— проїзний документ дитини;

— дипломатичний паспорт;

— службовий паспорт;

— посвідчення особи моряка;

— посвідчення члена екіпажу;

— посвідчення особи на повернення в Україну.

12.2. Принципи громадянства України

Етимологічно слово «принцип» походить від латинського ргіпсірі- ит, що означає основа, першооснова¹. Саме принципи є тією осно­вою, яка зв'язує воєдино різноманітні складові громадянства, найбільш повно відображає його сутність як цілісного правового інституту.

Принципи громадянства, як і будь-які інші принципи, утворюють певну систему. Питання системи принципів фомадянства України в конституційно-правовій науці вельми дискусійне. Існують певні розбіжності щодо кількісного складу принципів фомадянства та критеріїв їх класифікації. Найбільш традиційною є класифікація принципів громадянства на загальні та спеціальні (специфічні)².

¹ Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К., 1974. — С. 547.

² Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — С. 229-230; Мелащен-
ко В. Принципи громадянства України // Право України. — 1992. — № 7. —
С. 12-14.

79

Розділ 12

Громадянство України і статус іноземців

 

До загальних принципів вітчизняні вчені відносять основопо­ложні принципи громадянства України, які підтверджують основні принципи нашого права. Вони втілені в Конституції України, Декла­ рації прав національностей України, законах України «Про громадян­ство України» та «Про національні меншини України».

Загальними принципами громадянства України прийнято вважати такі:

—повновладдя народу;

—демократизм;

—інтернаціоналізм;

—втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави;

—поєднання інтересів суспільства, держави й особи;

—повага до норм міжнародного права тощо.

Спеціальні принципи громадянства визначають закріплені в законо­давстві вихідні засади взаємовідносин між державою та особою, що складають цілісну систему, яка є основою громадянства України.

До них, як правило, відносять:

—єдиність громадянства України;

—рівне громадянство як основа правового статусу особи;

—загальний порядок прийому до громадянства України;

—поєднання «принципу ґрунту» і «принципу крові»;

—невизнання автоматичної втрати громадянства;

—недопустимість позбавлення громадянства;

—єдність громадянства членів сім'ї;

—невизнання подвійного громадянства;

—дозвільний порядок виходу з громадянства;

—принцип невидачі громадян України іноземній державі;

—свобода й добровільність вибору громадянства;

—збереження громадянства України для осіб, які проживають за кордоном.

Будучи відображеними у законодавстві, принципи громадянства за нормативно-правовими актами, в яких вони закріплені, можна поділяти на: конституційні принципи; принципи, що встановлені Законом України «Про громадянство України».

Враховуючи важливість принципу єдиного громадянства, Консти­туція України віднесла його до загальних засад конституційного ладу (ст. 4). Принципи громадянства містяться також у ст. 25 Основного Закону.

Ними є:

 

— недопустимість позбавлення громадянства України;

— визнання права громадян України на зміну громадянства;

— невидача громадян України іноземній державі;

— захист та піклування про громадян України, які перебувають за її межами.

Відповідно до Конституції України в ст. 2 Закону України «Про громадянство України» встановлено, що українське законодавство про громадянство Грунтується на принципах:

— єдиного громадянства;

— запобігання виникненню випадків безгромадянства;

— неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

— визнання права громадянина України на зміну громадянства;

— неможливості автоматичного набуття громадянства України
іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з
громадянином України або набуття громадянства України його
дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства
України одним з подружжя у результаті припинення шлюбу або при­
пинення громадянства України другим з подружжя;

—рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

—збереження громадянства України незалежно від місця прожи­вання громадянина України.

Принцип єдиного громадянства означає, що в Україні виключена можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України, в тому числі Автономної Республіки Крим. Саме єдине громадянство є необхідною умовою існування суверенної унітарної держави.

Україна належить до держав, які негативно ставляться до множин­ного громадянства. В Європейській конвенції про громадянство 1997 р. поняття «множинне громадянство» визначено як наявність у однієї і тієї ж особи одночасно громадянства двох чи більше держав. У законодавстві України, її міжнародних двосторонніх договорах замість терміна «множинне громадянство» використовується термін «подвійне громадянство». В міжнародному праві подвійне громадянст­во має назву «біпатризм».

Принцип єдиного громадянства, як зазначено у науково-практич­ному коментарі Закону України «Про громадянство України», не означає невизнання множинного громадянства, але він означає

 

80

81

Розділ 12