Громадянство України і статус іноземців

 

безпечення прав громадян України, які перебувають за кордоном, користуватися в повному обсязі правами, наданими законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниця яких є Ук­раїна і держава перебування громадянина¹.

12.3. Набуття громадянства України

Набуття громадянства України — це одержання громадянства відповідно до визначених Законом України «Про громадянство України» підстав. Згідно зі ст. 6 цього закону громадянство України надувається за таких підстав:

— за народженням;

— за територіальним походженням;

— у результаті прийняття до громадянства;

— шляхом поновлення у громадянстві;

— у результаті усиновлення;

— шляхом встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаш­тування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитя­чий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на вихо­вання в сім'ю патронатного вихователя;

— встановленням над особою, визнаною судом недієздатною,
опіки;

—у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

—у результаті визнання батьківства чи материнства або встанов­лення факту батьківства чи материнства;

—за іншими підставами, передбаченими міжнародними договора­ми України.

Набуття громадянства України за народженням (філіація). Філіація (франц./г/шґюи, лат. fiiiatio — спадкоємність, emfilius — син) є основ­ ним і найбільш поширеним способом набуття громадянства. При цьому набуття громадянства за народженням відбувається на основі прин­ципів «права крові» або «права грунту».

В «Юридичній енциклопедії» «право ґрунту» (лат. jus soli) визна­чається як принцип набуття громадянства в результаті народження.

Він означає, що особа набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Цей прин­цип передбачений у законодавстві про громадянство США і більшості латиноамериканських держав. При цьому він нерідко поєднується з принципом «права крові», особливо, коли це стосується дітей грома­дян відповідних держав, які народилися за кордоном¹.

«Право крові» (пал. jus sanguinis) — принцип набуття громадянства в результаті народження. Іноді його називають принципом набуття громадянства за походженням. Він означає, що особа набуває грома­дянство батьків незалежно від місця держави її народження. Більшість держав, у тому числі Україна, дотримується саме цього принципу. Але в ряді випадків ці держави враховують і принцип «пра­ва грунту»².

У Законі України «Про громадянство України» (ст. 7) закріплено «принцип крові» — особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Крім «принципу крові», в основу набуття громадянства України за народженням покладено також принцип «права грунту». Стаття 7 Закону України «Про громадянство України» передбачає вичерпний перелік випадків, коли застосовуються елементи «принципу грунту». До них належать такі:

— особа, яка народилася на території України від осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

— особа, яка народилася за межами України від осіб без громадян­ства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набу­ла за народженням громадянства жодного з батьків або набула за

 

Тодика Ю. М. Громадянство України: конституційно-правовий аспект. — С. 50. 88

¹ Шемшученко Ю. С. Право ґрунту // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К., 2003. — Т. 5: П-С. — С. 9.

² Шемшученко Ю. С. Право крові // Юридична енциклопедія. — Т. 5: П-С. — С. 14.

89

Розділ 12

Громадянство України і статус іноземців

 

народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України;

—особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;

—новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

У кожному з перелічених випадків не має значення, перебували батьки особи в шлюбі на момент її народження чи ні.

Особа, яка має право на набуття фомадянства за народженням, є фомадянином України з моменту народження.

Положення ст. 7 Закону України «Про фомадянство України» спрямовані на запобігання випадкам безфомадянства, що можуть виникнути за народженням, і відповідають змістові п. З ст. 24 Міжна­родного пакту про фомадянські і політичні права, п. 1 ст. 1 Конвенції про скорочення випадків безгромадянства, ст. 6 Європейської кон­венції про фомадянство.

Набуття громадянства України за територіальним походженням. Умови набуття фомадянства України за територіальним походжен­ням встановлені ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Згідно з цією статтею фомадянином України реєсфується:

— особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні
(повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи
онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 р. на те­
риторії, яка стала територією України відповідно до Закону України
«Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її
батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сесфа
народилися або постійно проживали на інших територіях, що входи­
ли на момент їх народження або під час їх постійного проживання до
складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народ­
ної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Ра­
дянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської
Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без фомадянства або
іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне фомадян­
ство, та подала заяву про набуття фомадянства України, а також її
неповнолітні діти.

При цьому іноземці, які є громадянами (підданими) кількох дер­жав, подають зобов'язання припинити фомадянство всіх цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне фомадянство по­дають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного фомадянства;

—дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно прожи­вали на територіях, зазначених вище і є особою без фомадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне фо­мадянство), за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

—дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 р. і не набула за народженням фомадянство України та є особою без фомадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне фомадянство, за клопотанням одного з її закон­них представників.

Іноземці, які набувають фомадянства України за територіальним походженням та подали зобов'язання припинити іноземне громадян­ство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим орга­ном відповідної держави, до уповноваженого органу України протя­гом двох років з моменту реєстрації їх фомадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підста­ви для офимання такого документа, з незалежних від них причин не можуть офимати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного фомадянства.

Декларація про відмову від іноземного громадянства — це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне фо­мадянство і в якого існують незалежні від нього причини неофиман-ня документа про припинення іноземного фомадянства (підданства) або іноземних фомадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Датою набуття фомадянства України за територіальним поход­женням є дата реєсфації набуття особою фомадянства України.

Набуття громадянства України у результаті прийняття до громадян­ ства (натуралізація). В «Юридичній енциклопедії» натуралізація (франц. naturalisation, від лат. naturalis — природний, дійсний, справжній) визначається як акт прийняття до громадянства певної держави іноземця чи особи без громадянства.

Натуралізація має дві основні форми: індивідуальну (відповідно до заяви) і в силу державного правонаступництва. Набуття фомадянства

 

90

91

Розділ 12