Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України закріплений у частині першій ст. 25 Конституції України і є конституційним принципом. Ця норма відтворює положення частини другої ст. 15 Загальної декларації прав людини про те, що «ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства». Водночас частина перша ст. 25 Конституції України дещо відрізняється від міжнародно-правової норми: в останній йдеться про безпідставне позбавлення громадянства, а в Конституції — про позбавлення громадянства. Річ у тому, що у Конституції України принцип недопустимості позбавлення громадянства має абсолютний характер, що дає змогу гарантувати набагато краще, ніж заборона лише безпідставного позбавлення громадянства, недопущення повторення колишньої практики (що мала місце в радянські часи) боротьби з інакомислячими як своєрідної форми репресії.
Заборона позбавлення громадянства в абсолютному вигляді закріплена також у конституціях Російської Федерації (частина третя ст. 6), Республіки Білорусь (частина друга ст. 10), Республіки Грузія (частина друга ст. 13). Конституції Словаччини (частина друга ст. 5), Чехії (частина друга ст. 12) містять дещо інше формулювання: нікого не може бути позбавлено громадянства супроти його волі. У конституціях Молдови (частина друга ст. 17), Угорщини (частина перша ст. 69) заборона позбавлення громадянства має обмежений характер: ніхто не може бути безпідставно (свавільно) позбавлений громадянства.
У Європейській конвенції про громадянство 1997 р. не вживається термін «позбавлення громадянства», натомість у назві ст. 7 «Втрата громадянства ех Іе§е або на ініціативу держави-учасниці» міститься інший. При цьому у ній встановлюється вичерпний перелік підстав, за якими може мати місце припинення громадянства.
Під терміном «позбавлення громадянства «російські вчені (Е. Козлова, О. Кутафін), українські правознавці (Ю. Тодика, М. Ришняк) розуміють розірвання громадянських зв'язків за ініціативою держави в односторонньому порядку, що не передбачає як умови згоди на це громадянина1. Тобто позбавленню громадянства притаманний аспект примусовості, що суперечить сучасному розумінню громадянства як правового зв'язку між особою і Україною, що проявляється у їх
взаємних правах та обов'язках і не може бути розірваний ні однією, ні другою сторонами без їх взаємної згоди.
Позбавлення громадянства суперечить не тільки сучасному розумінню громадянства, а й правам людини, позаяк застосовується як засіб покарання конкретної особи.
Особливістю позбавлення громадянства СРСР було те, що в законодавстві не були чітко визначені юридичні підстави такого його припинення, що давало можливість відповідним органам державної влади діяти на свій розсуд. Так, ст. 7 Закону СРСР «Про громадянство Союзу Радянських Соціалістичних Республік» 1938 р. лише зазначала, що особа може бути позбавлена громадянства в силу особливого указу Президії Верховної Ради СРСР. У Законі СРСР «Про громадянство СРСР» 1978 р. до підстав позбавлення громадянства були віднесені дії, які «ганьблять високе звання громадянина СРСР і завдають шкоди престижу або державній безпеці СРСР».
Принцип визнання права громадянина України на зміну громадянства визначають як право громадянина вільно, без особливих перепон змінити своє громадянство в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини першої ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений права змінити громадянство. Сутність цього принципу полягає саме в зміні громадянства, а не в припиненні громадянства України без набуття громадянства іншої держави, що призводило б до безгромадянства. Права громадянина на зміну громадянства ніхто не може позбавити. Стійкий характер правових зв'язків особи і Української держави не означає насильницького, примусового утримання людини в громадянстві. Це ущем-лювало б її свободу і суперечило тенденції демократизації суспільних відносин1.
Принцип неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення грома дянства України другим з подружжя. Цей принцип спрямований на забез печення рівноправності жінок і чоловіків у сфері громадянства. Він узго-
1 Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. — М., 1996. — С. 163; Тодика Ю. Н„ Ришняк Н. А. ГражданствоУкраиньї: Учеб. пос. — X., 1996. — С. 24; Тодика Ю.М. Громадянство України: конституційно-правовий аспект: Навч. посіб. — X., 2002. — С. 44.
1 Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — С. 102.
84
85
Розділ 12
