Нині випущено багато брошур начебто до Базової програми, а насправді вони або зовсім не пов'язані з нею, або ж містять серйозні методичні помилки і суттєві розбіжності з підходами, що заявлені в БП. Купуючи їх, наші довірливі педагоги не перевіряють наявність грифу "Рекомендовано МОН України" з номером і датою, і так потрапляють на комерційний гачок.
Небезпека ж того, що неправильне тлумачення Базової програми, хиби пропонованого досвіду спричинять поширення помилок і в плануванні, і в організації освітнього процесу надто велика. Тому важливо пильнувати, щоб в освітньому процесі використовували лише матеріали з грифом МОНУ. Якщо ж відбувається місцевий обмін досвідом, методична служба має допомагати педагогам учитися відрізняти справжні прогресивні знахідки від помилкових і у себе, і в колег. Доцільно було б ознайомлення з досвідом супроводжувати коментарями науковців, авторитетних фахівців. Доброзичлива, об'єктивна оцінка фахівцями представленого доробку, методичний коментар, спільні обговорення і роздуми допоможуть запобігти можливим помилкам.
Проектна модель
До форм освітньої роботи, яку характеризує відсутність жорсткого регламентування, науковці відносять: організоване навчання у повсякденному житті (індивідуальні та індивідуально-підгрупові заняття); організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають, чим і з ким займатимуться); обов'язкові заняття за планами вихователя. Стрижнем, що забезпечує об'єднання різних форм освітньої роботи, виступає проект, який реалізується спільно дорослими і дітьми. Про організацію проектної діяльності сьогодні вже багато написано, і педагоги, які обирають цей спосіб роботи з дітьми, можуть обрати будь-який проект з урахуванням специфіки групи, власних можливостей, об'єктивної оцінки матеріальних та методичних ресурсів. Узагальнюючи різні підходи до організації проектної діяльності, коротко означимо лише основні моменти.
♦ Правильно організована проектна діяльність передбачає усвідомлену позицію кожного з учасників від самого початку до фінішу. Для підвищення роз-вивальних можливостей проекту дуже важливі попередня мотивація дітей, заохочення їх до колективної праці, визначення кожним свого місця в проекті, пробудження в кожної дитини особистої відповідальності за свій конкретний внесок у спільний результат.
♦ Під час вступної бесіди та в ході початкових заходів вихователь разом з дітьми має визначити, які ресурси потрібні для виконання проекту (що нам необхідно і що у нас уже є, а в чому виникає потреба; де взяти, як використати; що треба знати, вміти, чого навчитися і знову-таки, де можна здобути необхідну інформацію).
♦ Обов'язковий компонент проектної діяльності — покрокове та обов'язково унаочнене планування дій, спільний розподіл доручень, коли дитина може сама в себе запитати "Я це зможу?" і взяти на себе відповідальність за виконання обіцяного.
♦ У процесі проектної діяльності доцільно поєднувати групову, підгрупову та індивідуальну роботу з пріоритетом малих форм.
♦ Протягом виконання проекту обов'язково час від часу презентувати дітям досягнутий результат, щоб стимулювати їхній інтерес, додати терпіння, надії на успішний фінал. Фінальною крапкою проекту має стати яскрава, святкова презентація кінцевого результату.
♦ Реалізація проекту може передбачати проведення циклів загально групових занять, екскурсій, різні способи організації індивідуальної та підгрупової роботи. Планування навчально-виховної роботи за проектною моделлю не обмежує дій вихователів жорсткими нормами. Проте самі вони мають чітко усвідомити і прописати кожний крок проектування спільної з дітьми діяльності.
Середовищна модель
Організація освітнього процесу за цією моделлю вимагає передусім уточнення сутності поняття освітнє середовище, яке науковці визначають як сукупність відносин між учасниками освітнього процесу, що виникають у певних, спеціально створених дидактичних та матеріально-предметних умовах, необхідних для їх адекватного перебігу та розвитку (Т. М. Бабунова). Образно життєдіяльність групи за середовищною моделлю можна визначити формулою "одномоментний руху різних напрямах", проте це не позбавляє вихователя необхідності забезпечити для себе і дітей високу організацію і самоорганізацію, без якої життя за цією моделлю перетвориться на важко контрольований броунівський рух. Навпаки, ця модель є найскладнішою, особливо на початковому етапі, коли треба забезпечити готовність дітей до самоорганізації. Щоб це стало можливим, важливо навчити себе і вихованців жити за правилами, чітко визначити межі "можна" і "не можна" у групі, в навчанні дітей зробити наголос на опануванні способів пізнання, формувати досвід побудови конструктивних взаємин. Крім такої надзвичайно складної попередньої роботи, обов'язкова умова — довіра вихователя до дітей. А також довіра керівництва до вихователя. Той, хто працює з дошкільнятами, розуміє, наскільки це непросто. Можливо, тому остання модель в наших садочках не дуже поширена.
Вибір будь-якої з цих двох моделей — проектної чи середовищної, в яких домінують вільні форми пізнавальної діяльності дітей на засадах партнерства з педагогом, також не означає відмови від заняття як організованої форми навчання. Формально організацію першої можна визначити за допомогою поняття освітня робота, а другої — освітнє середовище.
