Мета: практичне засвоєння матеріалу. Послідовність проведення цього етапу: інструктування — повідомлення про мету, кількість часу на виконання завдання; ознайомлення з правилами та послідовністю дій; з'ясування необхідності індивідуальної допомоги; об'єднання у групи за певною ознакою (критерієм) або розподіл ролей; виконання завдання (вихователь — організатор, консультант, ведучий, перебуває поруч або разом із дітьми тощо); презентація результатів роботи (близько 12 хв).
Етап оцінно-контрольної діяльності
Мета: обговорення виконаної роботи з метою усвідомлення дітьми її значення, звернути увагу на те, чи відповідають очікуваним здобуті результати. Запитання до дітей: про що дізналися? Як це можна буде використати в подальшому? (Близько 3 хв).
Систему завдань, пропонованих дітям, можна умовно назвати "Про що ми дізналися? Чого ми навчилися?".
Наводимо варіанти запитань для бесіди: Чого навчилися? Про що нове дізналися? В який спосіб? Де можна застосувати? Які нові слова ти запам'ятав? Яке слово тебе зацікавило? Що хотів би повторити? Яке завдання для тебе виявилося найцікавішим? Які відкриття зробив для себе? Чого нового навчився? Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися? Пригадай, хто кому допоміг на занятті. Що запам'яталося найбільше? Які труднощі виникали? Що тобі вдалося на занятті? А що не хотілося робити? Чому? Що тобі не вдалося на занятті? Які результати групи? (Твої власні?) Кого можна похвалити? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?
Для позначення ступеня досягнення поставленої на занятті мети доречно використати спеціальні сигнали — кольори, знаки, шкали тощо. Такий прийом дає вихователеві унікальну можливість, зберігаючи на занятті єдину цільову установку, варіювати різні способи навчання. Тому, крім визначення й формулювання пріоритетної мети, слід задавати характер ігор та вправ, обов'язково урізноманітнюючи їх від заняття до заняття, що підтримуватиме в дітей інтерес до навчальної діяльності, даватиме їм позитивні емоції.
Отже, запропонована авторська концептуальна модель організації заняття на основі комунікативно-діяльнісного підходу дає вихователеві можливість будувати свою роботу відповідно до вимог освітнього процесу, робить її більш прогнозованою, чіткою й структурно зрозумілою, дає змогу бачити й коригувати стратегію індивідуального розвитку кожної дитини.
Н.Гавриш розглядає проблему заняття у низці своїх робіт вона зазначає, що проблема заняття існує. Не визначивши його місце і не уточнивши межі свободи творчості конкретного вихователя та педагогічних колективів, маємо небезпеку дійсно втратити певні досягнення і стати на шлях педагогічного плюралізму, просто кажучи шлях хитань.
Уточнимо ключові поняття Зрозуміло: відмовлятися від заняття як від цілеспрямованого, спеціально організованого процесу пізнавального спілкування не можна. Як же інакше зреалізуємо зміст дошкільної освіти, передбачений Базовим компонентом? Але, варто, мабуть, уточнити сутність ключових понять, зокрема таких, як заняття, освітня робота, освітнє середовище та домовитися про їхні загальні параметри.
Звернімося до теорії питання. Традиційно науковці визначають заняття як "організаційну форму навчання", "форму організованого навчання", "регламентовану діяльність", спрямовану на опанування способів пізнання, елементарних навичок навчальної діяльності, завдяки яким діти засвоюють систему уявлень, знань, умінь, а також на формування ставлення до себе, природи і соціуму. Заняття, на відміну від шкільного уроку, має менш жорстко задану структуру, воно коротше за тривалістю та більшою мірою характеризується творчою співпрацею педагога з дітьми (Л. Болотіна, С. Баранов, Т. Комарова, К. Крутій, Т. Поніманська). Підкреслимо: сенс заняття, на думку науковців, полягає не у вивченні дошкільнятами основ наук. Воно насамперед має прилучити дітей до навчально-пізнавальної діяльності, навчити їх учитися. Що це означає? — Навчитися слухати педагога, сприймати завдання та виконувати його, тобто розуміти навчальне завдання. Безперечний позитивний вплив заняття полягає в тому, що в процесі спільної, організованої педагогом навчально-пізнавальної діяльності не лише збагачуються знання та вміння дітей, а й розвиваються їхні інтелектуальні емоції (радість відкриття, дивування новому, цікавому, інтерес, сумнів, упевненість тощо), що є важливою психологічною умовою засвоєння знань та психічного розвитку в цілому. Одне із завдань заняття — навчити дошкільня зосереджуватися, зберігати увагу до процес навчання, контролювати та оцінювати свої дії.
