Управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств можна представити як складний процес, що характеризується методологією й інструментарієм.
Управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств повинне здійснюватися на основі наступних принципів:
- достатності для забезпечення конкурентоспроможності і стратегічного розвитку підприємства;
- адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища;
- стабільності, обумовленої життєвим циклом підприємства і заданим періодом часу;
- саморегулювання і саморозвитку відповідно до динаміки внутрішнього середовища;
- гнучкості для забезпечення конкурентоспроможності і розвитку підприємства.
Основні характеристики конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств:
- структура, тобто елементи, що утворять конкурентоспроможний потенціал, їх взаємозв’язок і взаємозалежність;
- можливості конкурентоспроможного потенціалу підприємств як реалізовані, так і нереалізовані;
- ресурси, необхідні для реалізації можливостей конкурентоспроможного потенціалу;
- знання, навички і вміння менеджерів, що дозволяють використовувати ресурси конкурентоспроможного потенціалу підприємства.
Найбільш доцільним і ефективним для вирішення проблеми стратегічного управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств є застосування сучасних концепцій менеджменту, які використовують взаємодію процесного, системного і ситуаційного підходів.
Процесний підхід визначає управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств у вигляді серії послідовних, безперервних, взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення цілей підприємства. Він може бути представлений як взаємозв’язок між функціями підприємства, пов’язуючими процесами і керівництвом персоналом як особливим видом управлінської діяльності.
З погляду системного підходу конкурентоспроможний потенціал може бути представлений у вигляді властивості виробничо-економічних систем (якими є підприємства) змінювати намічений режим функціонування в процесі адаптації до впливу зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг.
Ситуаційний підхід до управління конкурентоспроможним потенціалом передбачає врахування реакції на різні ситуації, що відбуваються за межами дії підприємства і всередині нього. Ситуація це набір обставин, що здійснюють вплив на конкурентоспроможність. В визначенні ситуації вирішальну роль відіграє збір релевантної інформації і її глибокий аналіз. Адекватність оцінок ситуації визначає правильність змісту управління конкурентоспроможним потенціалом. Порівняння цілей і ситуації показує відмінність бажаного від дійсного. Усунення різниці, вирішення проблем передбачає вибір заходів впливу на ситуацію і їхнє застосування для її зміни і приведення до стану, який визначений на основі встановлення цілей. Тому менеджери повинні постійно визначати ситуацію, що склалася, і приймати рішення в залежності від неї.
З огляду на вказані сучасні підходи до менеджменту можна виділити основні принципи формування і функціонування конкурентоспроможного потенціалу:
- системний підхід, що полягає в тому, що кожне економічне явище розглядається і оцінюється у взаємодії з іншими явищами, при цьому всі інші елементи об’єкта і процеси, що відбуваються в ньому, взаємно пов’язуються з врахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх факторів;
- комплексне вирішення проблеми, що передбачає, насамперед, досягнення пропорційності і збалансованості виробничих ресурсів як за обсягами, так і за часом їх використання на основі глибокого аналізу організаційних, економічних, технічних і соціальних умов та факторів виробництва;
- розгляд організації як цілеспрямованої системи, що має кілька цілей; постановка декількох цілей на верхньому рівні пояснюється прагненням організації до постійного розвитку в сфері розробки нових ідей, виробництва, фінансів, збуту;
- моделювання цілісної системи управління конкурентоспроможним потенціалом з врахуванням того, що зміна одного потенціалоутворюючого елемента обов’язково вплине і на сферу функціонування інших елементів, пов’язаних з ним безпосередньо або через інші елементи.
Таким чином, концепція формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств включає: використання загальних методологічних підходів і принципів до процесу стратегічного управління КППП; обґрунтування застосування інструментарію модернізації підприємств; представлення КППП як взаємодії різних елементів, кожний з яких характеризує можливості підприємства, має внутрішню структуру й особливості; використання загальних і спеціальних функцій менеджменту, серед яких виділяється функція діагностики КППП; оцінку елементів, що утворюють конкурентоспроможний потенціал промислового підприємства й інтегральну оцінку КППП, аналіз синергетики елементів.
Реалізація концепції досягається на основі створення механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств, дія якого спрямована на стратегічне проектування і реалізацію стратегій конкуренції. Концепція створення і розвитку КППП адаптується до стану зовнішнього середовища підприємства.
Управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства являє собою процес, в якому діяльність, що спрямована на досягнення цілей, розглядається не як одноразова, а як серія безперервних, взаємопов’язаних дій – функцій управління, об’єднаних процесами комунікацій і прийняття рішень.
Управління конкурентоспроможним потенціалом може здійснюватися як в рамках загальних завдань системи управління підприємства в цілому, так і спеціальною системою управління, що має всі необхідні атрибути: елементний склад, принципи функціонування, структуру, інформаційне, економічне, кадрове, правове та організаційне забезпечення.
При управлінні конкурентоспроможним потенціалом в рамках загальної системи управління зв’язки між окремими підсистемами, задіяними в управлінні ним, слабкі або повністю відсутні, що і визначає низьку ефективність результатів.
Перебороти дані недоліки можливо на основі створення спеціального механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства (МУКППП).
Під механізмом управління конкурентоспроможним потенціалом підприємстві (МУКППП) розуміється сукупність способів забезпечення взаємопов’язаної діяльності функціональних підрозділів підприємства з метою ефективного використання можливостей підприємства для розвитку його конкурентних переваг в межах встановленої організаційної структури.
Основними принципами функціонування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства є керованість, плановість, адекватність, безперервність розвитку, міжсистемна і внутрішньосистемна сумісність, відповідність механізму управління системі, для якого він створений, економічність, зворотний зв’язок, модельованість.
Механізм управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства будується на основі системного підходу. Тому необхідно виділити суб’єкт і об’єкт механізму.
Структура суб’єкта управління МУКПП представлена взаємопов’язаними блоками, які впливають на об’єкт управління. Серед блоків механізму можна виділити статичні і динамічні. До статичних блоків можна віднести правовий і мотиваційний, тому що вони забезпечують інструментарій роботи механізму. До динамічних варто віднести блоки – стратегічного управління, економічного забезпечення, організаційно-функціональний, інформаційний і блок управління опором.
Мотиваційний блок забезпечує механізм зацікавленості працівників в досягненні максимальних економічних і соціальних результатів діяльності підприємства. Правове забезпечення означає створення нормативної бази управління конкурентоспроможністю за наступними напрямках: загальні і часткові нормативи, нормативи оцінки впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища тощо. Елементи правового забезпечення покликані здійснювати регулювання правовідносин між суб’єктами господарювання.
Об’єкт управління механізму конкурентоспроможного потенціалу підприємства складається з виробничого, інноваційного, фінансового, маркетингового, управлінського, комунікаційного, трудового потенціалів, які розглядаються в єдності своїх взаємозв’язків.
Умовою функціонування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства є наявність чотирьох складових його ефективної роботи. До них відносяться: чітко сформульовані цілі роботи механізму; встановлені критерії його роботи; інструменти, за допомогою яких забезпечується робота всього механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства; ресурси, які дозволяють реалізувати поставлені цілі.
В основі формулювання цілей механізму лежить принцип розгляду його як цілеспрямованої системи, що має глобальні цілі для підприємства в цілому і конкретні для кожної функціональної підсистеми. Постановка цілей на верхньому рівні пояснюється прагненням підприємства до розробки інновацій, здійснення виробництва, фінансової та маркетингової діяльності.
Наступною складовою ефективності роботи механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства є встановлення критеріїв його роботи. Критерій – це ознака, на підставі якої здійснюється оцінка ефективності управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства. До таких критеріїв відносяться: рівень конкурентоспроможності підприємства, обсяг продажів, частка ринку, коефіцієнт відновлення асортименту тощо.
Прийняття рішень про формування і розвиток конкурентоспроможного потенціалу підприємства передбачає застосування різних інструментів – методів впливу на елементи потенціалу для досягнення цілей підприємства. Наприклад, ряд матриць як набір інструментів, що дозволяють проводити оцінку потенціалу, або обирати різні моделі поведінки підприємства в залежності від ситуації.
Під ресурсами управління варто розуміти джерела впливу на стан відповідних факторів управління. Результатом цих впливів буде приведення об’єкта управління у відповідність до поставлених цілей.
Таким чином, формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства сприяє одержанню синергічного ефекту в цілому для всього підприємства, оскільки забезпечує взаємозв’язок, взаємодію її підрозділів і різних напрямків їхньої діяльності. Механізм управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства – це інструмент, правильне використання якого розширює вузькі міжфункціональні канали підприємства і дає можливість формувати та розвивати конкурентоспроможний потенціал.