Конкурентоспроможність підприємства є об’єктом управління. В сучасних дослідженнях проблема конкурентоспроможності підприємства розглядається переважно як пошук ринкової ніші, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, вибір способів конкурентної боротьби. Водночас не всі аспекти цієї фундаментальної проблеми опрацьовано в силу їх складності, багатоаспектності, наукової дискусійності.
Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, інформаційних та фінансових можливостей підприємства, що в сукупності являє собою його потенціал, який має бути конкурентоспроможним. Теоретичні і методологічні питання формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств, його структури, організації використання, розробки методів діагностики, вибір напряму розвитку потенціалу поки ще не отримали свого вирішення.
Конкурентоспроможний потенціал промислових підприємства (КППП) – це сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних і трудових можливостей, що забезпечують йому стійкі, конкурентні позиції на ринку.
Кожний з елементів конкурентоспроможного потенціалу має специфічні цілі використання і розвитку, підданий впливові різних факторів і складає сильну або слабку сторону підприємства. Тому, приймаючи рішення про розвиток конкурентоспроможного потенціалу, менеджери підприємства особливу увагу повинні приділити вивченню потенціалостворюючих елементів.
Система управління конкурентоспроможним потенціалом промислових підприємств має бути досить різнобічною за орієнтацією, здатною врахувати інтереси підприємства в різних аспектах його діяльності, демократичною стосовно внутрішніх підрозділів підприємства на будь-якому етапі розвитку – становлення, активного зростання або зміни стратегії розвитку і ділової політики. В основу побудови системи управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства має бути покладено науково обґрунтовану концепцію, що враховує, з одного боку, особливості діяльності підприємства, а з іншого – його становище на ринку і стан зовнішнього середовища.
Вивчення зовнішнього середовища дає організації можливість своєчасної реакції на загрози для підприємства, що з’явилися на ринку, і здатність до розробки таких заходів, що допоможуть не тільки врахувати і запобігти цим загрозам, але і отримати з ситуації нові вигідні можливості для зміцнення власних конкурентних позицій.
Методи формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств можна об’єднати у дві групи: створення нових виробництв і модернізація діючих. Перша група методів використовується при сприятливих економічних умовах, достатності інвестиційних ресурсів, високого рівня розвитку інвестиційного комплексу.
Модернізація як метод формування КППП використовується при несприятливих економічних умовах, необхідності усунення окремих недоліків, що знижують конкурентний потенціал, локальних змінах потенціалоутворюючих елементів. Для умов економіки України модернізація як інструмент формування конкурентоспроможного потенціалу промислових підприємств є більш актуальною і прийнятною.
Модернізація – це процес відновлення всіх сторін діяльності промислового підприємства, що забезпечує підвищення його конкурентоспроможності на основі використання наявних можливостей. Процес модернізації являє собою внесення змін у виробництво на підставі реорганізації елементів, що забезпечують конкурентоспроможний потенціал підприємства.
Стратегічне управління КППП передбачає проведення таких дій: виявлення структури конкурентоспроможного потенціалу; аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства; формування методики діагностики потенціалу, оцінку елементів, що утворюють конкурентоспроможний потенціал; виявлення синергічного впливу елементів; інтегральну оцінку конкурентоспроможності підприємства; розробку загальної і локальної стратегій зі зміцнення і розвитку конкурентоспроможного потенціалу.
У складних умовах міжфункціональних зовнішніх і внутрішніх зв’язків правомірна постановка питання про формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства.
Сформований механізм має здійснювати ефективну комплексну підтримку конкурентоспроможного потенціалу підприємства, бути адекватним сучасним вимогам, враховувати динаміку кон’юнктури ринку, ґрунтуватися на принципах адаптивності і створювати можливості для гнучкого і швидкого прийняття управлінських рішень. Організаційно-економічний механізм управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства з чітко поставленою метою функціонування повинен включати комплекс постійно діючих інноваційних, інвестиційних, маркетингових, матеріальних, організаційно-управлінських, соціальних, кадрових заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку потрібного рівня конкурентоспроможності підприємства.
Таким чином, комплексна система підтримки конкурентоспроможного потенціалу підприємства являє собою складну, динамічну, вірогідну, відкриту систему, оскільки, по-перше, процес організації конкурентно функціонуючого виробництва складається з досить великої кількості етапів; по-друге, здійснення всіх етапів організації конкурентоспроможного виробництва відбувається в результаті їх тісного взаємозв’язку, що відбиває реалізацію принципу зворотного зв’язку; по-третє, розглянутий процес характеризується наявністю численних зв’язків із зовнішніми системами.
