Методи наукових досліджень

Метод (від гр. methodos – дослідження) – це форма практичного і теоретичного опанування дійсності відповідно до законів динаміки досліджуваного об’єкта, це спосіб дослідження явищ.

Головне призначення методу полягає в отриманні та обробці інформації. Метод виступає формою зв’язку дослідника з об’єктом дослідження. Він дає змогу отримати знання про ті або інші сторони об’єкта.

У загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.

Науковий метод дослідження – це прийом або система способів дослідження і пізнання певного об’єкта або явища.

Методика – сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика є сукупністю елементарних дій, що необхідно виконати в межах застосування до об’єкту дослідження того чи іншого методу.

Методи наукового пізнання поділяють на загальні й спеціальні.

Загальні методи наукового пізнання, на відміну від спеціальних, використовуються в дослідницькому процесі в різноманітних науках.

Загальні методи наукового пізнання зазвичай поділяють на три великі групи.

I. Емпіричні методи дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

П. Методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях досліджен­ня (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція та ін.);

III. Методи теоретичного дослідження (від аб­страктного до конкретного, системний та ін.).

До спеціальних методів економічних досліджень можна віднести наступні:

– методи аналізу;

– методи прогнозування;

– методи моделювання;

– програмно-цільовий метод;

– евристичні методи (ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників. Наприклад, метод експертних оцінок, “мозкового штурму”, “мозкової атаки” та інші).

Основні групи загальних методів

Емпіричні методи дослідження

(спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент)

Спостереження – активний пізнавальний процес, що спирається на роботу органів чуттів людини.

Спостереження як засіб пізнання дає первинну інформацію про світ.

Для того, щоб бути ефективним методом пізнання, спостереження має задовольняти низку вимог: планомірність, цілеспрямування, активність, систематичність.

Порівняння – один із найбільш поширених методів пізнання, який дає змогу встановити подібність і розходження предметів та явищ дійсності. У результаті порівняння встановлюється те загальне, яке властиве двом або більше об’єктам, та виявляють специфічні риси цих об’єктів.

Для того щоб порівняння було ефективним, воно має задовольняти таким основним вимогам:

1) порівнювати необхідно лише ті явища, між якими може існувати визначена об’єктивна спільність;

2) для пізнання об’єктів їх порівняння має здійснюватись за найбільш важливими ознаками.

Вимірювання, на відміну від порівняння, є більш точним пізнавальним засобом, що являє собою процес визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність вимірювання в тому, що воно дає точну, кількісно визначену інформацію про навколишній світ.

Окремим випадком спостереження є експеримент – метод наукового дослідження, який припускає втручання у природні умови існування предметів і явищ, відтворює визначені сторони предметів і явищ у спеціально створених умовах.

Експериментальне вивчення об’єктів порівняно зі спостереженням має ряд переваг:

1) у процесі експерименту стає можливим вивчення того або іншого явища в чистому вигляді;

2) експеримент дає змогу досліджувати властивості об’єктів в експериментальних умовах;

3) забезпечує достатню повторюваність для того, щоб відокремити суттєві риси та визначити зв’язки.

 

Методи, що використовуються як на емпіричному,