Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів

 

У 1991 році постановою Кабінету Міністрів України було створено Вищу атестаційну комісію України (ВАК Украї­ни), вскладі якої затверджено Головну раду та президію ВАК України, які здійснюють атестацію наукових кадрів.

Згідно з указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», ВАК України ліквідовано, а його функції передано до Міністерства освіти і науки України. У вересні 2011 року затверджене положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки України.

Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України є дорадчим органом, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на Міністерство освіти і науки України.

Основним завданням атестаційної колегії є участь у:1) забезпеченні функціонування системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;2) прийнятті рішень щодо діяльності аспірантури, ад'юнктури, докторантури у вищих навчальних закладах III – IV рівня акредитації, закладах післядипломної освіти III – IV рівня акредитації, наукових установах (за винятком наукових установ Національної академії наук України);3) формуванні мережі спеціалізованих вчених рад; 4) затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук і кандидата наук; 5) присвоєнні вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науковим і науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти III – IV рівня акредитації та наукових установ.

Основними формами підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації є аспірантура й докторантура.

Аспірантура. Докторантура

 

Аспірантура та докторантура відкриваються при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти, у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу.

Відкриття і закриття аспірантури і докторантури у вищих навчальних закладах, у наукових установах (за винятком наукових установ Національної академії наук) здійснює Міністерство освіти і науки України, а в наукових установах Національної академії наук – її Президія.

Аспірантура відкривається з відривом від виробництва (термін навчання 3 роки) та без відриву від виробництва (термін навчання 4 роки), а докторантура – з відривом від виробництва (термін навчання 3 роки).

Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється:

1) за рахунок:

коштів Державного бюджету України – за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства;

коштів юридичних та фізичних осіб – на умовах контракту – для роботи у державному і недержавному секторах народного господарства.

2) іноземців та осіб без громадянства на підставі:

міжнародних договорів України;

загальнодержавних програм;

договорів, укладених вищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичними особами.

 

Вищі навчальні заклади, наукові установи вміщують у засобах масової інформації оголошення про конкурсний прийом до аспірантури і докторантури не пізніше ніж за три місяці до початку прийому із зазначенням наукових спеціальностей, термінів та умов прийому, переліку необхідних документів.

Вступники до аспірантури або докторантури подають на ім’я керівника вищого навчального закладу, наукової установи такі документи:

1) заява;

2) особистий листок з обліку кадрів;

3) автобіографія;

4) список опублікованих наукових праць і винаходів. Аспіранти, які не мають наукових праць і винаходів, подають реферати з обраної ними наукової спеціальності;

5) медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-у;

6) копію диплома про закінчення вищого навчального закладу;

7) посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених кандидатських іспитів).

При вступі до докторантури, крім того, подаються:

1) розгорнутий план дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук;

2) копія диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук.

Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

Кількість аспірантів і докторантів, підготовка яких здійснюється поза державним замовленням, визначається керівником вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва і консультування.

Зарахування до докторантури чи аспірантури проводить­ся наказом керівника вищого навчального закладу, науко­вої установи. Тема дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта та докторанта після обговорення кафедрою затверджується вченою радою ВНЗ не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до аспірантури або докторантури.

Докторантура й аспірантура як форми підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів мають певні особливості. До докторантури приймаються лише особи, які мають науковий ступінь кандидата наук, наукові здобутки та опубліковані праці з обраної наукової спеціальності і які в змозі на високому науковому рівні проводити фундаментальні, пошукові та прикладні наукові дослідження.

Для надання допомоги докторантам у проведенні дисертаційних досліджень за місцем їх підготовки призначаються наукові консультанти.

Вступники в аспірантуру складають вступні іспити зі спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціаль­ності), із філософії та однієї з іноземних мов в обсязі діючої навчальної програми для вищих навчальних закладів IV рівня акредитації. Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або кілька кандидатських іспитів, звільняються від відповід­них вступних іспитів до аспірантури і їм зараховуються оцінки кандидатських іспитів.

Кожному аспіранту, одночасно з його зарахуванням, призначається науковий керівник з числа докторів наук або за рішенням вченої ради, як виняток, кандидатів наук. Науко­вий керівник консультує аспіранта з наукової проблематики, контролює виконання ним затвердженого індивідуального плану та несе особисту відповідальність за належне вико­нання дисертаційної роботи. Самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.

Здобувачами наукового ступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями поза аспірантурою, можуть бути особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Здобувачі прикріплюються до вищих навчальних закладів, наукових установ, що мають аспірантуру з відповідних спеціальностей, з метою підготовки і захисту кандидатської дисертації, а також для поглибленого теоретичного вивчення спеціальних дисциплін, вивчення іноземної мови та філософії, складання кандидатських іспитів на термін до 5 років. Науковими керівниками здобувачів призначаються, як правило, доктори наук або за рішенням вченої ради, як виняток, кандидати наук. Кількість здобувачів, прикріплених до одного наукового керівника, не повинна перевищувати 5 осіб одночасно, включаючи аспірантів і докторантів.