Джон Кеннет Гелбрейт Основні погляди: • х-ка к. як устрою, який здатен зазнавати постійних перетворень на основі еволюційного оновлення сусп та його спонтанної трансформації; • основою мех трансформації сусп, його розв є вплив ек, політичних, психологічних, морально-етичних факторів; • джерелами змін у сусп є розв науки, техніки, ств нових технологій (техніка і технологія по суті ототожнюються із соц-ек структурами; • визнання одним з найголовніших інститутів в індустріальній структурі сусп – корпорації, а також розгляд питання влади і управління, як всередині корпорації, так і в індустріальній системі в цілому; • започаткування поняття зрілої корпорації, котра у порівнянні зі звичайною виробничою корпорацією (монополією) є носієм НТП, а об’єднання зрілих корпорацій становить кістяк індустріальної с-ми (плануючої с-ми); • влада і правління у зрілих корпораціях та плануючих с-мах переміщуються від власника до техноструктури (інженерно-технічний персонал, суб’єкти якого володіють спеціальними знаннями, здібностями і досвідом групового прийняття рішень); • виголошення тези про заміну влади ринку рішеннями менеджерів; • пропозиція ств с-ми соц контролю над ек, з активною участю Д (включаючи мікро та макрорівень); • визначення форм соц контролю, а саме: а) реформи щодо функ-ння корпорацій; б) заходи Д щодо поліпшення ринк конкуренції, ціноутворення, в) зайнятість; г) гр-кред ринок; д) фін-бюджетна с-ма.; • пропозиція створення Д с-ми програмування та індикативного планування.
Теорія індустріально-технократичного суспіл Д. Белла (1973). Основна проблема індустр сусп — підпорядкування економ фу-цій політичному порядку; центральний факт — незалежність економ порядку від політики поступово зникає, контроль сусп вже не стільки економ, скільки політичний. 2 — втрата прив власністю соціальної ролі визначення фу-цій людей. Фу-ція стає незалежною. Майбутнє постіндустр сусп характ-ють такі озн: 1) прихід індустрії на місце промис-ті; 2) панування переважно проф і технічної праці, працівників якої Б. називає ієрархічно побудованим класом; 3) фундаментал теорет знання (як джерело нововведень і заходів соціал пол); 4) контроль над новою технолог і доступ до неї; 5) застосування інтелектуальної технолог прийняття рішень. Стратегічну роль відіграють наука та еліта вчених. Розвиток науки потребує вкладення значних коштів, нагромаджених держ і корпорац. Місія вчених — використовуючи ці засоби, не допустити підпорядк досліджень інтересам політики або ринку.
Перехід до післякапіталіст сусп породжує нові уявлення про феномен рідкісності, подолання котрого потребує великих витрат, 1)на інформацію, важливість якої настільки велика, що Б. уводить термін "інформаційне суспільство"; 2)на координацію діяльності багатьох людей і організацій, включаючи планування і регулювання. Сусп майбутнього — "сусп, що планує" (при зростаючій регулюючій ролі держ); час стає найбільш цінним ресурсом. Б.відмічає 2 напрями трансформації сусп, які стикаються.
1. Наукові відкриття породжують нову техніку і необхідні для її втілення величезні корпорації. У результаті перебудовується економ, її структ, а також структ професійна і соціальна, сусп інститути, змінюються риси сусп. У цій економ детермінації вирішальна сила — це еліта вчених і технократи корпорацій. Вирішальний принцип — капіталістична, технократична раціональність і ефективність. 2. Зростаюче масове спожив найрізноман матеріал благ породжує прагнення до насолоди й особистої самоцінності, "антибуржуазний" підхід до світу, суспіл і свого становища в ньому. Модернізм суспі свідомості, ворожий принципам раціональності та ефективності, і виникнення нового класу (носія цієї ідеології) трансформують суспі у протилежному напрямі, формують іншу детермінацію. Процес трансформації суспі — це наростання конфлікту між соціал структурою і новою культурою сусп, яка формується. Б. намагається показати суперечності в кожному із цих процесів і вважає їх загальним фундаментальним недоліком заперечення найвищих духовних цінностей, "звільнення" від обов'язку перед законами моралі. Носіями нових ідеалів стає влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством, яка приходить на зміну технократам. Основою для статусу є вже не власність і не місце в корпоративній ієрархії, а сам інтелект, вимірюваний IQ, талант переробляти інформац і вирішувати складні інтелектуальні завдання. Передбачається період їх гострої конфронтації з технократією. Б. передбачає майбутнє не як боротьбу класів, а боротьбу націй.
123. Історичні передумови виникнення і суть кейнсіанства. Істор передумови виник. аспекти розв ринк ек пров країн світу: • виник диспропорцій розв, зумовл швидкими темпами ↑, а як наслідок, – перев-ва „перегріву” ек; • глибока модифікація ринк мех під впливом конц-ції в-ва та капіталу(К), монополізації та корпоратизації підпр-го сектору, розв фін К, зміни х-ру та форм конкур-ої боротьби; • втрата дієвості стихійних рег-рів ринку (надв-во, безробіття, втрата рівноваги заощаджень та інвест. Аспекти розвитку ек теорії: •неспроможність класично-неокласичної доктрини пояснити нові реалії розвитку ринкових економік; • потреба критичного перегляду неоклас ортодоксії, нового осислення основ функ-ня ринку, подолання та вихід за межі мікроекономічного аналізу; • форм у 30-х р ХХст., поряд з ек лібералізмом (неокласична теорія) ек напряму кейнсіанства. Його започаткували французькі вчені Б. де Жувенель, Ж.Піру, Ф.Перру у 20-х роках ХХст., а також Шведська Стокгольмська шк. Етапи еволюції к-ва: 30-40-ві р виник-я к-кої теорії; 50-п.п.70-х р розв неок-ої теорії, перетворення к-ва у провідний напрям ек науки, а саме у теоретичну основу Д рег ринк ек; середина 70-х р криза теорії та політики ортодоксального к-ва та перехід в опозицію до неокласики; 80-ті р і по теперішній час сучасна еволюція к-ва: виник-я постк-ва та нового к-ва. Методологічні засади К-ва 1. започаткування нового предмету дослідження –макроек; вивч ек як цілісної с-ми з власними законами розв та взаємозв’язками макроп-ків; 2. розробка нового методу дослідження – макроек, який передбачає вивч законів функ-ня макрос-ми як органічної цілісності, а не механічної суми мікро одиниць; з’ясування того, що умови процвітання окремої фірми не ідентичні умовам процвітання ек в цілому; 3. розробка нового категоріального апарату, який базується на агрегованих п-ках (нац дохід, споживання, заощадження, інвестиції в масштабі економіки, рівень зайнятості...); 4. відновлення каузального методу пізнання макроек законів; 5. розробка психологічних основ ек поведінки макросуб’єктів (основний психологічний закон, психологічна схильність до споживання, заощаджень та І); 6. відхід від традиційної класично-неокласичної доктрини рівноваги – закону Сея; 7. винесення в центр досл-ня ринку замість проблеми S (неокласика),– проблеми стану та рівня AD, його структури та факторів динаміки; 8. теор доведення необх рег-чих ф-цій Д для досягнення макроек рівноваги. 9. поділ кількісних зв’язків ек явищ на 2 групи: а) незалежні змінні (AS, I, норма %, гранична схильність до спож чи заощ); б) залежні змінні (зайнятість, AD, нац дохід); 10. ототожнення термінів „політична економія” та „економікс” і включення на цій основі до структури „економікс”, крім мікроаналізу також і макро.
