Маркс (1818-1883)–економіст, юрист. Іст умови виник ЕТ марксизму: 1. ек-ні фактори – розвиток ек-ї с-ми класич капіт-му вільної конкур-ї та загости-я її супереч-й; 2. соц-ек-ні – негативні наслідки промисл перевороту (нерівність, безроб, інтенсифікація праці, бідність, соц потрясіння); 3. політичні – розгортання пролетарського руху; 4. ідейно-теоретичні – формув ек-х складових ідеології робіт-го класу. Еволюц ЕТ марксизму: 1.етап ранніх ек-ко-філос-х праць Маркса – 40-ві рр ХІХст.; 2.ек-ні праці 50-60-х років, включ чорнові рукописи „Капіталу”; 3.заверш та вихід І тому „Капіталу” – сер 60-х; 4.вихід наступ томів „Капіталу” та праці прибіч марксизму – 70-90-ті роки. Методол-но вийходив із 3-х наук-х дж: 1. анг політек-я Сміта-Рікардо (категоріальні та теоретико-методол-ні запозичення– трудова теорія вартості); 2. нім класич філософія Гегеля-Фейєрбаха (викор-я матеріалізму Л.Фейєрбаха та діалектики Г.Гегеля для формув-я власного філ-го методу дослідж-я – істор-го та діалект-го матеріалізму). Діалектика – процес розвитку чогось у всій різноманіт-і його форм та супереч-ті. Матеріалізм – протилежний ідеалізму філософ напрям, що вказує на матер-у основу світу. 3. франц утопічний соціалізм Сен-Сімона–Фур’є (запозич поняття класової боротьби та ідеї соц-го устрою). + нім іст-на ек-на думка (запозич методів іст-зму, еволют-зму, стадіальності та період-ї ек-го розвитку). Визнач риси методол-ї: створ-я та застос діалектико-матеріал-го методу, який склад із 3 ланок: а) постановка теор-ї проблеми; б) генер-я теор ідеї; в) проведення доведення у вигляді встанов-ня проміжних ланок. 2. метод теор-ї абстракції – рівень абстраг-я більш високий, ніж у класиків (створ власної с-ми категорій – абстрактна та конкретна праця, роб сила, пост та змін К, додатк в-ть); 3. викор загальнонаук методів (індук-дедукт, аналізу та синтезу, істор-го та логіч); 4. застос каузального методу, тобто вивч причинно-наслід-х зв’язків та визнач на цій основі стійких об’єк-х ек-х закономір і формулюв ек-х законів к; 5. метод історизму – врахування розвитку ек-х відносин, форм госп-ня; 6. відокрем ек-ї суті явищ від зовн-х форм прояву (поділ на цій основі ек-ї теорії на наукову – вивчає глибинну суть явищ, та „вульгарну” – розгляд явища поверхнево); 7. використ класового, партійного підходу. Осн постулати: 1. поділ сус-ва на класи; 2.усі продукти в-ва створюються працею роб-в; 3.товарний обмін відбув на основі співвимірювання витрат праці, уречевлених у кож товарі; 4.Пб утвор-ся у сфері в-ва ще до реалізації товару; 5.капіталіст оплачує лише частину праці роб для підтримки ним min-ї норми споживання (даний рівень оплати праці становить так званий „необхідний продукт”, а надлишок є „додатковим продуктом” праці робітника, який становить „додану вартість”); 6.капіталіст привласнює додану в-ть, яка таким чином стає капітал-м Пб і складає сутність експлуатації праці К-ом. Теорія вартості: 1.праця – єд-й фактор вартості; 2.в-ть утвор затрати „ суспільно (!)необхід робоч t” – це витрати t „за середнього у даний час рівня умілості і інтенс-ті праці”; 3.обмін товарів здійсн-я за законом вартості: усі товари обмін-ся на основі в-ті, яка у них міститься; 4. 2-і сторони товару: спожив в-ть (відбиває його корисність) і мінову в-ть (здатність товару обмін-ся на ін товар у певних кіл-х пропорціях); 5.двоїстий х-р праці: конкретну (індивідуальну, приватну), що створює споживну вартість та абстрактну (суспільно необхідну), що створює вартість. Г – товар, який стих виділ-я серед ін-х товарів і служить загал еквівалентом. Теорія додатк-ї в-ті: 1.довед особливого статусу товару роб сила; 2.роб сила – специфіч товар, що створює у в-ві вартість більшу від її власної, тобто додатк в-ть; 3.в-ть роб сили відтвор-ся протягом необхідного роб t, а додатк в-ть створ-ся у додат-й роб t; 4.визначення абсолют і відносної додатк в-ті (абсолютна – надлишок над в-тю роб.сили в результаті подовження тривалості роб дня, або ↑ інтенсивності праці; відносна – надлишок, який зростає в результаті ↑ продуктивності праці); 5. за умов к, діє закон зростання продукт-ї сили праці, експлуат-я найм-ї праці теж ↑. Теорія з/п: 1.з/п - перетворена форма вартості і Ц роб сила. Оск здається нібито оплач-ся повний роб день, тоді як насправді, лише його частина; 2.техніч прогрес є перешкодою для ↑ з/п, оск породжує надлишок роб сили. Теорія К: 1.К поділ:а) постійний К - в-ть засобів в-ва, що не приносить додат-ї в-ті; і б) змінний К – в-ть роб сили, яка приносить додат-у в-ть; 2. Основ і Обор К, відмінність між якими полягає у тому, що 1-й переносить свою в-ть на продукт по частинах, а 2-й – одразу. Теорія ренти у подіб до ренти у теорії Рікардо, єд відмінність: поряд з диферент-ю розляд абсолютна. Її існув пов’яз із низькою нормою органічної будови К у с/г, пов’язаної технічним відстав-м і приват вл-ю на землю. В ум монополії (приват вл на землю) власник землі отримує можливість вимагати від підприємця-орендаря орендну плату ↑ від диферент-ї ренти®на відміну від диферент-ї ренти, яка неотрим-ся із найгірших земель, – абсол утвор-ся на усіх землях. Теорія ек-х криз: досяг-ю МаЕк рівноваги перешкодж вн капіт-ні(!) протиріччя. Цикл має таку логіку: І.- період ек-го піднесення хар-ся наявністю стимулів до накопич К і ↑d на роб силу®призводить до ↓ безробіття, ↑ з/п та ↓ норми Пб; ІІ.- піднесення заверш-я у зв’язку з кризою перевир-ва, коли стимули до накопич К не діють і чисті І припин-я; ІІІ.- криза призводить до ↑безроб, ↓реал з/п, ↓Ц та знецін накопич-х капітальних запасів; ІV.- ↓ з/п та знецін-я запасів ® ↑ норми Пб, що відновлює стимули до накопич К і ек-ка починає знову зростати. Цикли періодичні ≈ 10р.
