Де ж взялась така кількість незайнятого населення?

За 1991-2004 pp. чисельність найманих працівників в Ук­раїні скоротилось із 23 млн 367 тис. чол. в 1991 р. до И млн 316 тис. чол. в 2003 p., або більше, ніж у 2 рази (табл. 4.3), (рис. 4.4).

Таблиця 4.3. Зміна чисельності найманих працівників за галузями

Виробництва за 1981-2004 pp.

(ТИС. ЧОЛ.)

Дані 1991 р. взяті із Статистичного щорічника України за 2001 р. -К.: Техніка, 2002. - С. 383.

Дані за 1995 - 2004 pp. взяті із Статистичного щорічника за 2004 р. - К.: Консультант, 2005. - С 402.

Рис. 4.4. Зміна чисельності найманих працівників України за роками

Особливо велике скорочення чисельності працівників відбулося в промисловості, сільському господарстві і будівництву, тобто у тих галузях, де створюється суспільний продукт.

Так, за 1991-2004 pp. чисельність працівників, зайнятих у промисловості, зменшилася у 2,1 рази - із 7100 тис. чол. до 3408 тис. чол. У сільськогосподарських підприємствах, мисливстві та лісовому господарстві чисельність працівників скоротилась у 3,8 разів - із 4 млн 881 тис. чол. до 1 млн 272 тис. чол.; у будівництві - у 4,4 рази: із 1920 тис. чол. до 441 тис. чол.; на транспорті і зв'язку у 1,8 рази: із 1768 тис. чол. до 981 тис. чол. Відбулося ско­рочення чисельності зайнятих і в освіті та охороні здоров'я.

Скорочення чисельності найманих працівників відбулося в усіх регіонах України без винятку. При загальному скороченні чисельності найманих працівників за 1990-2004 pp. на 52,7% найбільшим воно було у Херсонській області - на 61,3%, в Авто­номній Республіці Крим - на 60,1, Чернівецькій - на 59,7%, Тер­нопільській на 59,5%, Івано-Франківській - на 59,3% та ін. (табл. 4.4).

Причини такого скорочення чисельності найманих працівників криються, з однієї сторони - в різкому скороченні обсягів виробництва в усіх галузях народногосподарського ком­плексу, а з іншої - у неможливості покищо створити умови для працевлаштування всіх бажаючих. Адже ст. 43 Конституції Ук­раїни зазначає: "Кожен має право на працю, що включає мож­ливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для по­вного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, ре­алізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб".

Якщо б дотримувались положень Конституції, то в країні не було б такої кількості незайнятого населення. За даними статис­тики, станом на початок 2005 р. із загальної кількості працездат­ного населення зайнято лише 64,6% економічно активного насе­лення, а 8,4 млн чол. вважається економічно неактивним, тобто, за методикою МОП, це особи у віці 15-70 років.

Таблиця 4.4. Динаміка середньорічної кількості найманих працівників у регіонах України

(тис, чол.)

					В 2004 р.	% змен-
					+або-проти 1990 р.	шення зайнятих
Україна					-12051	52,7
Автономна
Республіка Крим					-627	60,1
Області:
Вінницька					-447	55,2
Волинська					-239	52,1
Дніпропетровська					-781	44,1
Донецька					-1133	46,8
Житомирська					-358	53,5
Закарпатська					-294	59,2
Запорізька					-487	49,2
Івано-
Франківська					-346	59,3
Київська					-390	48,8
Кіровоградська					-340	58,5
Луганська					-710	53,9
Львівська					-641	52,8
Миколаївська					-334	53,5
Одеська					-619	53,5
Полтавська					-405	49,2
Рівненська					-262	51,9
Сумська					-350	52,3
Тернопільська					-309	59,5
Харківська					-805	53,4
Херсонська					-367	61,3
Хмельницька					-384	55,4
Черкаська					-391	55,7
Чернівецька					-225	59,7
Чернігівська					-346	55,2
Міста:
Київ					-491	35,7

Розраховано за даними табл. 17.26 "Середньорічна кількість най­маних працівників за регіонами" Статистичного щорічника України за 2004 рік. - К.: Консультант, 2005. - С 403.

Причому за 2000-2004 pp. чисельність такої частини насе­лення збільшилась на 0,9 млн чол., зростає і рівень безробіття.

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" безробітні - це громадяни працездатного віку, які не мають за­робітку або інших передбачених законодавством доходів, за­реєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до виконання підходящої ро­боти.

В останні роки в країні реєструється безробітних у межах 1 млн осіб, а станом на 1.01.2005 р. їх було 981,8 тис. чол., або 3,5% від працездатного населення.

Серед безробітного населення молоді у віці до ЗО років -42,6%, і з них 16,9% осіб, які закінчили вищі навчальні заклади І—IV рівнів акредитації та демобілізовані із строкової служби, третина звільнених з економічних причин.

Із загальної кількості безробітного населення в 2004 р. шука­ли роботу до 3 місяців - 25,8%, від 4 до 6 місяців - 15,2%, від 7-9 місяців - 10,9%, 10-12 місяців - 5,6 %, більше року - 42,5%. Се­редня тривалість пошуку роботи становила 8 місяців.

Відсутність в країні роботи та довгий її пошук змусили знач­ну частину незайнятого населення працездатного віку виїхати на заробітки за межі країни. За різними оцінками чисельність осіб, які виїхали на заробітки, становить понад 8,0 млн чол.

Слід розуміти, що повернути назад усіх людей, які виїхали на заробітки в інші країни, уже повністю не вдасться. Багато з них обзавелися сім'ями, деякі уже отримали громадянство тих країн, де вони працюють, і намагаються перевезти туди свої сім'ї, з'являться й інші причини.

Щоб зменшити кількість незайнятого населення, у березні 2002 року було прийнято Закон України № 73 "Про затверд­ження державної програми зайнятості на 2001 - 2004 pp.". Згідно з цім документом за ці роки потрібно було створити 1,5 млн робочих місць, в тому числі в 2001 р. - 370 тис, а в 2002 -2004 pp. по 370 - 380 тис. робочих місць.

Тобто повинні бути такі показники зайнятості:

в 2001 р. (13678 + 370) - 14048 тис. чол.;

в 2002 р. (14048 -:- 370) = 14788 тис. чол.;

в 2003 р. (14788 4 370) = 15158 тис. чол.

Практично згідно з статистичними даними у 2004 р. було зайнято 11316 тис. чол., тобто цей Закон не спрацював, а чи­сельність найманих працівників навіть скоротилось на 2362 тис. чол. Причому за 2001-2004 pp. виконання цього Закону Урядом і Верховною Радою не аналізувалось.

Нинішній президент України В.А. Ющенко у передви­борній програмі зобов'язувався вжити заходів по збільшенню кількості робочих місць по 1 млн на рік. Через п'ять років це складе приблизно 40% від кількості незайнятих працівників та 63% від тієї їх кількості, що виїхали на роботу за межі України.

Звичайно, такого збільшення кількості робочих місць зама­ло, але якщо воно буде виконано, то це вже будуть зроблені перші кроки. Перш за все збільшення численності зайнятих працівників повинно відбутися у машинобудуванні, легкій про­мисловості, будівництві і сільському господарстві. Особливу увагу слід приділяти виведенню із тіні найманих працівників, які працюють без належного оформлення у фізичних осіб.

Певну роль у працевлаштуванні незайнятого населення по­винні зіграти створені державні служби зайнятості населення. На них покладено виконання таких завдань:

- аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозицій на робочу силу;

- ведення обліку громадян, які звертаються з питань пра­цевлаштування, та надання їм допомоги у пошуку роботи;

- забезпечення населення достовірною інформацією про можливість працевлаштування;

- професійна орієнтація та консультація населення про можливість працевлаштування;

- організація професійної підготовки;

- надання підприємствам, організаціям і установам допо­моги при підборі кадрів;

- забезпечення в межах компетенції соціального захисту незайнятим громадянам;

- здійснення контролю за виконанням підприємствами за­конодавства про зайнятість населення.

У 2004 р. службою зайнятості було працевлаштоване 984,2 тис. чол. в тому числі на робочі місця 527,1 тис. чол., на посади службовців - 216,5 тис. чол., на місця, які не потребують про-

фесійної підготовки, - 240,6 тис. чол. Із загальної кількості пра­цевлаштованих більше половини - 496,5 тис. - становили жінки.