Які ж причини спонукають дбати про раціональне викори­стання трудових ресурсів?

По-перше, - на підготовку працівника, на навчання у се­редній загальноосвітній школі, у професійно-технічних учили­щах, у вищих навчальних закладах І і II та III і IV рівнів акреди­тації держава витрачає значні кошти.

По-друге, людина не вічна, і в 55 років жінки, в 60 років чо­ловіки виходять на пенсію. Тому раціонально використати їх фізичну силу і розумові здібності можна лише у період їх актив­ної трудової діяльності.

По-третє, кожна людина незалежно від того, працює вона чи ні, потребує витрат на їжу, одяг, взуття, забезпечення житлом і всіма видами комунальних та соціальних послуг.

По-четверте, людина лише в праці удосконалює свою май­стерність і навики. Закріпити отримані у навчальному закладі знання, підвищити свою ділову кваліфікацію можна лише на ро­бочому місці.

Про ці фактори постійно повинні пам'ятати керівники всіх ланок управління і піклуватись про раціональне використання трудових ресурсів.

З переходом на ринкові методи господарювання увага до цієї надто важливої проблеми зі сторони держави докорінно змінилась. Тепер, коли громадяни України вільно вибирають види своєї діяль­ності, які не забороняються законом, і добровільна незайнятість громадян не є основою для притягнення їх до адміністративної і кримінальної відповідальності, змінюються і підходи до ставлення керівників різних ланок управління до цієї надто важливої пробле­ми, а питання зайнятості трудових ресурсів, збільшення кіль-кості робочих місць покище не стало загальнодержавною справою.

У результаті значна кількість населення працездатного віку не має робочих місць.

Наприклад, у 2004 р. із загальної чисельності населення 47,1 млн чол. та чисельності населення працездатного віку 28,2 млн чол. непрацюючих інвалідів І і II гр. в працездатному віці -1,4 млн чол., та чисельності працюючих пенсіонерів 1,8 млн чол. загальна чисельность трудових ресурсів становила 28,6 млн чол. (28,2 - 1,4 + 1,8).

Із загальної чисельності трудових ресурсів не можуть бути залучені до економічної діяльності:

а) учні і студенти працездатного віку - 4,1 млн чол. (учні се­
редніх шкіл - 1026 тис. чол., учні ПГУ - 507 тис. чол., студенти
вищих навчальних закладів І і II рівня акредитації - 548 тис.
чол., і студенти вищих навчальних закладів III і IV рівня акреди­
тації - 2026 тис. чол.);

б) жінки по догляду за дітьми - 0,8 млн чол.;

в) зайняті у силових структурах - 0,7 млн чол.

Могли б працювати в Україні 23,0 млн чол. (28,6 - 4,1 - 0,8 - 0,7). З них осіб працездатного віку 21,2 млн чол. (23,0 - 1,8 млн пенсіонерів).

Згідно із статистичними даними у 2004 р. було зайнято най­маних працівників - 11,3 млн чол., в тому числі у працездатному віці 9,5 млн чол. (11,3 - 1,8), не зайнято осіб працездатного віку 11,7 млн чол. (21,2 - 9,5).

Рівень незайнятого населення працездатного віку (з урахуванням виїхавших працювати за кордон) у 2004 році становив:

21,2

Із загальної кількості незайнятого населення працездатного віку - 11,7 млн чол.: виїхали на заробітки за межі країни 7,5-8 млн чол., в межах 1 млн чол. зайнято пасажирськими та вантажними перевезеннями приватним транспортом та 2,5-3 млн чол. торгує на ринках (в основному у тіньовій сфері діяльності).