Сучасні вимоги до с-ми якості в лабораторіях з аналізу якості ЛЗ.

Лабораторії з аналізу якості лікарських засобів несуть велику відповідальність за одержані результати та зроблені на їх основі висновки щодо відповідності перевірених зразків вимогам їх специфікацій,ї повинні гарантувати і документально підтвердити правильність одержаних результатів, показати свою компетентність замовникам, виробникам, населенню.

Такою гарантією є впровадження i підтримання на належному рівні відповідної системи якості.

Першими документами, які описували системи якості для лабораторних досліджень лікарських засобів, були впроваджені в 60-х роках в США, а потім і в інших країнах правила GLP.

У Західній Європі вимірювальні лабораторії всіх галузей останні 15 років стали все ширше використовувати системи якості, описані в стандартах серії EN 45000 (в Україні був уведений в дію аналогічний державний стандарт ДСТУ 3412-96). Європейські національні лабораторії з контролю якості ліків додатково до вимог GLP почали проходити добровільну акредитацію на відповідність вимогам стандарту EN 45001 в своїх національних органах по стандартизації. На 1998 рік в країнах Західної Європи таку процедуру пройшли 4 національні лабораторії.

Беручи до уваги важливість гармонізації з міжнародними стандартами, в останні роки кілька міжнародних організацій почали розробляти документи з описом систем якості для лабораторій з контролю якості лікарських засобів, які 6 поєднували універсальність стандартів серії EN 45000 зі специфічними вимогами, викладеними в правилах GLP. Так, в 1995 р. Конвенція з фармацевтичних інспекцій (РІС) опублікувала "Рекомендації по системі якості для офіційних лабораторій з контролю лікарських засобів" [6] у вигляді таблиці, в одній колонці якої був викладений текст стандарту EN 45001, а в другій - додаткові специфічні вимоги для лабораторій з контролю ліків.

Для формального підтвердження того, що лабораторія відповідає вимогам стандарту EN 45001 передбачено проведення її акредитації, тобто процедури, під час якої орган з акредитації офіційно визнає повноваження лабораторії в проведенні конкретних видів робіт.

Під час перевірки експерти на місці знайомляться з описаною в "Настанові якості"(9.2) системою якості лабораторії, елементами якої є стандарти з якості належна організаційна структура, необхідна документація, затверджені процедури контролю за якістю проведення випробувань та перевірок (аудиту).

· Організаційна структура лабораторії повинна бути відображена в "Організаційній схемі" із зазначенням підпорядкованості відділів і співробітників. У складі лабораторії повинні бути призначені наказом особи, відповідальні за впровадження і підтримання системи якості та за метрологічне забезпечення.

· Документація лабораторії з системи якості повинна включати "Настанову з якості" та "Паспорт лабораторії"; адміністративні документи по забезпеченню якості - функціональні обов'язки, "Стандартні операційні Процедури" (СОПи) за всіма видами робіт; документи з результатами роботи лабораторії - лабораторні журнали, аналітичні листки, сертифікати аналізу тощо

· Обсяг і види роботи, виконаної лабораторією, повинні відповідати кількості га кваліфікації персоналу.

· Методи аналізу, які використовує лабораторія, повинні бути атестовані та затверджені (описані у фармакопеях, інших чинних нормативних документах).

· Приміщення лабораторії не повинні впливати на якість одержаних результатів. Вони повинні забезпечувати належні температурні умови, вологість, водо- та електропостачання. Меблі та обладнання повинні бути розташовані таким чином, щоб створити необхідні робочі та санітарно-гігієнічні умови для персоналу.

· На кожну одиницю обладнання лабораторії повинен бути журнал з її описом, даними про введення в експлуатацію, ремонт та обслуговування.

· Реактиви, які використовує лабораторія, повинні бути одержані від надійних постачальників, мати необхідний клас чистоти, етикетки з усією необхідною інформацією і належний термін придатності. Всі реактиви, які готуються в лабораторії (титровані розчини, вода, реактиви, розчинники), повинні бути належним чином проконтрольовані та мати необхідне маркування.

· В лабораторії повинні бути перелік наявних стандартних зразків і СОПи з описом порядку їх реєстрації, зберігання та використання. Стандартні зразки повинні мати документи з інформацією про їх склад та вміст вологи.

· Архівні зразки повинні обов'язково зберігатися в лабораторії на протязі певного періоду (не менше 3 - 6 місяців), щоб при необхідності можна було їх повторно проаналізувати і підтвердити правильність первинних результатів. Під час перевірки експерти звичайно проводять випробування кількох архівних зразків і порівнюють одержані дані з результатами співробітників лабораторії.

· Бібліотеку специфікацій лабораторій повинна вести особа, призначена наказом. В лабораторії повинен бути перелік всієї наявної АНД (фармакопеї, ФС, ТФС, НД, інструкції тощо), старі редакції АНД повинні оперативно вилучатися з роботи. Система зберігання та доступу до АНД повинна забезпечувати її конфіденційність.

· Лабораторія повинна мати необхідні інструкції, а співробітники регулярно проходити інструктажі з техніки безпеки по роботі з електрообладнанням, хімічними речовинами тощо. Співробітники повинні бути забезпечені необхідними засобами з техніки безпеки та аптечками для надання першої медичної допомоги.

9.3 Паспорт лабораторії

Паспорт лабораторії - цесукупністьдокументів, в яких наводиться систематизованаінформація про лабораторію.

Має містити наступну інформацію:

a) загальну характеристику лабораторії(включаючи корпоративну організацію, найменування, адресу, телефон, ПІП власника офіційний статус, людські та технічні ресурси);

b) перелік документів лабораторії (документи, що описують процедури системи менеджменту, документи, що встановлюють вимоги до об'єктів аналітичного контролю, а також інші документи, що ілюструють компетентність лабораторії)

c) відомості про методики аналітичних робіт

d) відомості про засоби вимірювання

e) відомості про зразки порівняння та про зразки для ідентифікації

f) відомості про персонал

g) відомості про приміщення

відомості про прийняття участі в між лабораторних дослідженнях

9.4 Організація, порядок проведення та процедура акредитації для лабораторій у системі державного контролю якості лікарських засобів.

Процедура акредитації включає наступні етапи:

- підготовку заявником "Настанови з якості", "Паспорта лабораторії", заяви на акредитацію та подання їх до органу з акредитації;

- комісія з акредитації призначає експертів для перевірки поданих документів та участі в атестації лабораторії;

- експерти перевіряють подані документи на їх відповідність вимогам органу з акредитації;

- експерти відвідують лабораторію, перевіряють відповідність викладених в документах даних фактичному стану справ, готують зауваження за виявленими недоліками;

- лабораторія проводить роботу з виправлення виявлених невідповідностей;

- експерти другий раз відвідують лабораторію, проводять її атестацію;

- комісія з акредитації розглядає результати атестації, виносить рекомендації органу з акредитації;

Під час першого візиту експерти перевіряють всі аспекти роботи лабораторії, які можуть вплинути на достовірність вимірювань і висновків щодо якості проаналізованих зразків:

· наявність Системи якості, елементи якої описані в "Настанові з якості";

· персонал;

· методи випробування, що використовуються;

· приміщення;

· обладнання;

· реактиви;

· стандартні зразки;

· архівні зразки;

· бібліотеку специфікацій;

· техніку безпеки.

Акредитована лабораторія одержує атестат акредитації, підписаний заступником міністра - Головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів.

Підготовка лабораторії до акредитації звичайно вимагає значних витрат робочого часу та коштів, необхідних для підготовки документації та її регулярного перегляду, проведення перевірок, прямих витрат на проведення акредитації. За даними європейських лабораторій, акредитованих на відповідність стандартам серії EN 45000, такі втрати складають в середньому 10 -15 % річних витрат лабораторії, які, однак, виправдовують себе за рахунок зменшення числа помилок, витрат на їх компенсацію.

9.5 Нормативні документи акредитації лабораторій контролю якості лікарських засобів

Документи:

· Історично першими документами, які описували системи якості для досліджень лікарських засобів, були впроваджені в 60-х роках в США, а потім і в інших країнах правила GLP.

· У Зх. Європі вимірювальні лабораторії всіх галузей останні 15 р. стали використовувати системи якості, описані в стандартах серії EN 45000 (в Україні діє аналог: ДСТУ 3412-96).

· В останні роки міжнародні організації почали розробляти документи з описом систем якості, які поєднують універсальність EN 45000 зі специфічними вимогами GLP (1995 р. Конвенція з фармацевтичних інспекцій (РІС) "Рекомендації по системі якості для офіційних лабораторій з контролю лікарських засобів" – це таблиця, в одній колонці якої викладений текст стандарту EN 45001, а в другій - додаткові специфічні вимоги для лабораторій з контролю ліків).

· ВООЗ у 1999 році підготувала проект рекомендацій для лабораторій з аналізу ліків, які включають такі елементи EN 45001, як "Настанову з якості", журнали з інформацією про кожен прилад лабораторії тощо.

· Згідно до статті 10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду можуть виконуватися лабораторіями за умови їх акредитації на право проведення вимірювань. Тобто законодавство України ставить вимогу акредитації лабораторіям з аналізу якості лікарських засобів.

У нормативних документах з акредитації вимірювальних лабораторій звичайно відображають:

· орган з акредитації (яка організація проводить акредитацію лабораторій);

· об'єкт акредитації (які лабораторії акредитують);

· мету проведення акредитації лабораторій;

· критерії акредитації;

· процедуру акредитації.

9.6 Підготовка лабораторії до акредитації.

Підготовка лабораторії до акредитації звичайно вимагає значних витрат робочого часу та коштів, необхідних для підготовки документації та її регулярного перегляду, проведення перевірок, прямих витрат на проведення акредитації. За даними європейських лабораторій, акредитованих на відповідність стандартам серії EN 45000, такі втрати складають в середньому 10 -15 % річних витрат лабораторії, які, однак, виправдовують себе за рахунок зменшення числа помилок, витрат на їх компенсацію.

До етапів підготовки лабораторії до акредитації входить підготовка наступних документів:

· заявка на акредитацію;

· область акредитації;

· положення про акредитовану лабораторію;

· керівництво з якості лабораторії;…

9.7 Міжлабораторні дослідження в програмах професійного тестування лабораторій.

Впровадження GMP, GLP, GDP та ін. є на сьогодні необхідною умовою інтеграції українського фармацевтичного ринку у світовий. Належна лабораторна практика — одна з невід’ємних складових системи забезпечення якості лікарських засобів, а програми професійного тестування (ППТ) як елемент зовнішнього контролю якості роботи вимірювальних лабораторій — одна з невід’ємних складових GLP.

ППТ — це процедура незалежної оцінки технічної компетентності випробувальних лабораторій шляхом порівняння результатів, що отримані в ході міжлабораторних випробувань ідентичних «сліпих» тестових матеріалів. Згідно з міжнародними стандартами ППТ є обов’язковим і невід’ємним елементом зовнішнього контролю системи якості ВЛ.

ППТ виділилися з поширених раніше видів міжлабораторних випробувань. Основними цілями ППТ є об’єктивна оцінка якості одержаних ВЛ. Демонстрування лабораторією, яка бере участь у ППТ, правильних результатів сприяє зростанню довіри до неї з боку споживачів і фахівців.

Систематично застосовувати ППТ почали у 40-х роках XX сторіччя в США в першу чергу в фармацевтичних лабораторіях, пізніше — у клінічних лабораторіях Великобританії, інших країн Західної Європи. Поступово ППТ були охоплені всі види аналітичних досліджень, перш за все пов’язаних з безпекою людини.

Види схем професійного тестування:

· схеми порівняльних вимірювань одного й того ж зразка — потребують часу; виникають труднощі в забезпеченні стабільності зразка для тестування;

· схеми міжлабораторного тестування — випадково обрані зразки, які одночасно розповсюджуються між лабораторіями;

· схеми «поділеного» тестування зразків — часто беруть участь лише 2 лабораторії (при укладанні комерційних угод), зразок ділиться на 3 частини, 3-тя частина використовується для арбітражного контролю;

· якісні схеми — оцінюють можливості лабораторій щодо характеристики специфічних властивостей (наприклад, визначення специфічних патогенних мікроорганізмів тощо);

· схеми «відомого значення» — зразок з відомими кількостями вимірюваної величини; дозволяють оцінити здатність окремої ВЛ проаналізувати зразок та надати чисельні результати для порівняння;

· схеми часткових випробувань — здатність ВЛ перетворювати та отримувати результат з наданого набору даних або приготувати зразок відповідно до специфікації.

Основні етапи проведення ППТ:

· затвердження структури та основних етапів Програми, вирішення питання щодо організації, керівництва Програмою та її окремих раундів здійснюється координуючою організацією (лабораторією), яка утворює Організаційний комітет програми (далі — Оргкомітет);

· вирішення питання фінансування Програми;

· підготовка і затвердження графіка проведення професійного тестування;

· вибір типів тестових матеріалів (ТМ) для професійного тестування; контроль якості та атестація ТМ за допомогою аналітичного методу (визначається Оргкомітетом);

· звітування про результати випробувань ТМ;

· статистичний аналіз результатів випробувань ТМ та їх інтерпретація;

· аналіз результатів раунду та коригуючі дії;

· заходи по забезпеченню конфіденційності та недопущенню фальсифікації результатів;

· проведення додаткових відкритих раундів;

· подальше використання ТМ;

· взаємозв’язок ППТ з системами акредитації лабораторій.