Державні закони і положення, що регламентують якість ЛЗ

4.1 Система ліцензування підприємств на право здійснення виробництва та реалізації ліків.

Фармацевтична промисловість Російської Федерації підтримує високі стандарти управління якістю при розробці, виробництві та контролі лікарських засобів. Система державної реєстрації гарантує, що всі лікарські засоби оцінені уповноваженим органом, щоб забезпечити їх відповідність сучасним вимогам безпеки, якості та ефективності. Система ліцензування виробництва гарантує, що вся продукція, дозволена до застосування в Російській Федерації, проведена тільки виробниками, що мають відповідні ліцензії, які регулярно інспектуються уповноваженими органами з використанням принципів управління ризиками для якості. Ліцензії на виробництво є обов'язковими для всіх виробників лікарських засобів в Російській Федерації, незалежно від того, реалізується ця продукція в Російській Федерації або за її межами.

Відповідність Правил організації виробництва і контролю якості лікарських засобів (далі - Правила) враховується при отриманні ліцензій на виробництво і як основа для інспектування виробників лікарських засобів.

Ці Правила представлені в трьох частинах і доповнені Додатками. Частина І містить принципи, що застосовуються при виробництві лікарських препаратів. Частина ІІ охоплює принципи при виробництві активних (фармацевтичних) субстанцій, які використовуються як вихідна сировина. Частина ІІІ містить пов'язані з правилами належного виробництва документи, в яких роз'яснюються вимоги уповноважених органів.

Розділи частині І щодо «загальних вимог» починаються з принципів, що визначаються законодавством. У главі І «Фармацевтична система якості» в загальних рисах викладається фундаментальна концепція управління якістю при виробництві лікарських препаратів. У кожному з наступних розділів мається принцип, що описує в загальних рисах цілі управління якістю в рамках цього розділу, і текст, який забезпечує достатню деталізацію, щоб виробники розуміли основні питання, які необхідно враховувати при реалізації цього принципу.

У цих Правилах викладається детальна інформація за принципами належного провадження стосовно активних (фармацевтичних) субстанцій, що використовуються як вихідна сировина. Частина ІІ була сформована на основі керівництва, розробленої ICH та виданого як документ ICH Q7A для активних (фармацевтичних) субстанцій. Ця частина поширюється на лікарські засоби як для медичного застосування, так і для застосування у ветеринарії.

На додаток до основного змісту, викладеному в частинах І та II, ці Правила включають ряд Додатків, що забезпечують деталізацію щодо окремих видів діяльності. Для деяких виробничих процесів різні Додатка будуть застосовуватися одночасно (наприклад, Додатки для виробництва стерильних лікарських засобів та виробництва радіофармацевтичних лікарських засобів та/або біологічних лікарських засобів).

Після Додатків наведено словник деяких термінів, що використовуються в цих Правилах. Частина III містить комплект пов'язаних c правилами належного виробництва документів, які не є докладними керівними принципами. Мета частини III - роз'яснити вимоги регуляторних органів, її слід розглядати як джерело інформації щодо найкращих сучасних методів. Окремо в кожному документі описані деталі, що стосуються його застосовності.

Ці Правила не поширюються на питання охорони праці персоналу, зайнятого у виробництві. Ці питання можуть бути особливо важливими при виробництві деяких лікарських засобів, таких як сильнодіючі, біологічні та радіоактивні. Однак вони регулюються іншими законодавчими актами.

4.2 Порядок розроби нормативно-технічної документації та її зміст.

Розробці НТД передують експериментальні дослідження по кожному її розділу. ФС або ВФС на лікарські речовини, що представляють собою індивідуальні хімічні сполуки, відповідно до ОСТ 42-1-71 повинні мати наступну структуру.

У заголовку ФС (ВФС) послідовно дається найменування препарату латинською та російською мовами, а також хімічна назва. Далі наводяться синоніми. Після назв пишеться структурна формула препарату. Нижче структурної формули препарату розташовують емпіричну формулу і молекулярну масу. Далі йдуть розділи, що включають вимоги до якості лікарської речовини, його упаковки і зберігання. Кількість цих розділів може бути зменшено залежно від фізико-хімічних властивостей і джерел одержання препаратів. Окремі розділи можуть поєднуватися або можуть вводитися інші розділи (побудова калібрувального графіка, приготування еталонного розчину та ін.)

У розділі "Опис" наводять показники зовнішнього вигляду препарату (порошок аморфний, кристалічний, рідина, колір, запах), а також можливі зміни при зберіганні на повітрі, на світлі (вказівка ​​на гігроскопічність, зміну кольору тощо).

У розділі "Розчинність" вказують розчинність у воді, етанолі, ефірі, хлороформі і в інших розчинниках. Показники розчинності наводяться відповідно до загальної статтею ГФ XI (в.1).

У розділі "Справжність" наводять 2-3 хімічні реакції, найбільш специфічні для даного препарату. Необхідно вказувати, на яку функціональне групу або сполуку дано реакції. Потім наводяться температура плавлення (кипіння, застигання), густина, питоме обертання, питомий показник поглинання, показник заломлення та інші фізичні константи.

Далі йдуть розділи, в яких наводять вимоги до чистоти препарату. Вони відображають рекомендації ГФ XI. У розділах, які описують випробуваня на допустимі межі домішок хлоридів, сульфатів, солей амонію, кальцію, заліза, цинку, важких металів, вказують наважки випробовуваних препаратів і межі вмісту (%) домішок або неприпустимість їх присутності. Аналогічно описують випробування з визначення забарвлення рідин, а також прозорості і ступеня каламутності. У них зазначають умови проведення кожного випробування, номери еталонів, концентрації випробовуваних розчинів. Таким же чином дають методи випробувань на органічні домішки, золу (загальну, розчинну в соляній кислоті, сульфатну золу), важкі метали. У цих розділах наводять еталони, що нормують допустимий вміст органічних домішок, норми вмісту (%) сульфатної золи і важких металів у ній.

При встановленні меж кислотності та лужності розчинів за допомогою індикаторів користуються розчинами кислот або лугів від 0,01 до 0,1 М; рН визначають потенціометрично або колориметрично, при цьому вказуються необхідні межі рН і концентрація розчину, використовуваного для вимірювання.

У розділах "Втрата в масі при висушуванні", "Визначення води" вказують наважку препарату і умови виконання випробувань. У розділі "Миш'як" наводяться вимоги його відсутності або допустима межа домішки.

У розділі "Випробування на специфічні домішки" наводять методики виявлення і допустимі норми щодо сполук, які можуть потрапити в лікарську речовину в процесі виробництва або утворитися при зберіганні. При використанні для цих цілей хроматографічних методів вказують умови, що визначають процес хроматографування.

Потім слідують розділи "Випробування на токсичність", "Випробування на пірогенність", "Випробування на вміст речовин гістаміноподібної дії", "Випробування на стерильність". Ці випробування виконують згідно з вимогами ГФ XI (вип.2).

У розділі "Кількісне визначення" дають опис методики кількісного визначення лікарської речовини, а також межі необхідного вмісту основної речовини (у відсотках) або активності в одиницях дії. Якщо метод не описаний у чинній ГФ, то наводиться докладний опис методики виконання аналізу.

У розділі "Упаковка" вказують способи упаковки препаратів і види упаковки (первинна, основна, транспортна), матеріали, що застосовуються при упаковці, вид тари (скляна, картонно-паперова, пластмасова, металева) та інші вимоги. У розділі "Маркування" та "Транспортування" зазначають вимоги безпеки (вогне-тавибухобезпеки та ін.) до умов застосування та заходи безпеки при транспортуванні, зберіганні і вживанні.

Потім наводиться перелік умов транспортування.

У розділі "Зберігання" вказують умови зберігання лікарського засобу на складах, що забезпечують збереження його якості, температурний режим зберігання. Крім того, призводять спеціальні вимоги до зберігання лікарських засобів: за списком Л або Б, вогненебезпечних, вибухонебезпечних або мають обмежений термін зберігання. У розділі "Термін придатності" вказують час, протягом якого лікарський засіб при зберіганні в приписаних умовах повністю задовольняє всім вимогам, що пред'являються фармакопейної статтею. Наприкінці ФС (ВФС) призводять вказівку про основну фармакологічну дію препарату.

Така структура ФС на індивідуальну лікарську речовину. Аналогічні вимоги пред'являються ОСТ 42-1 - 71 до побудови ФС (ВФС) на лікарську форму, лікарську рослинну сировину та інші лікарські засоби.

4.3 Система сертифікації ЛЗ. 4.4 Основи і завдання системи сертифікації ЛЗ.

Сертифікація ЛЗ являє собою процес компетентного і авторитетного підтвердження відповідності якості ЛЗ вимогам НД, здійсненого спеціально акредитованими органами. Сертифікація ЛЗ складається з двох взаємопов'язаних частин: сертифікації відповідності виробництва та сертифікації відповідності ЛЗ.

Сертифікація виробництва ЛЗ - підтвердження компетентним органом, які пройшли акредитацію, відповідності виробництва ЛЗ пропонованим вимогам, які містяться в російських і міжнародних «Правилах організації виробництва ЛЗ», фармакопеях, стандартах. Якщо виробництво ЛЗ відповідає встановленим вимогам, видається документ-сертифікат виробництва ЛЗ.

Сертифікація відповідності ЛЗ - підтвердження компетентним органом, які пройшли акредитацію, відповідності ЛЗ вимогам НД, затвердженим у встановленому порядку. Документ, що засвідчує проходження сертифікації, - сертифікат відповідності ЛЗ.

Система сертифікації ЛЗ в Російській Федерації введена в дію з грудня 1998. Вона була створена на основі вимог цілого ряду прийнятих раніше нормативних документів:
- Основи законодавства РФ про охорону здоров'я громадян (від 22.07.93);
- Федерального закону «Про лікарські засоби» (червень 1998 р.);
- Постанов Уряду РФ «Про ліцензування окремих видів діяльності» (від 24.12.94, N91418) і «Положенні про міністерство» (від 03.06.97, № 659).

Система сертифікації ЛЗ (Система) - це сукупність учасників сертифікації, що здійснюють її за правилами, встановленими Законом РФ «Про сертифікації продукції та послуг».

Система сертифікації ЛЗ затверджена МОЗ РФ і Державним комітетом РФ по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт РФ), зареєстрована Мін'юстом РФ з метою посилення державного контролю та вдосконалення порядку сертифікації ЛЗ, забезпечення його повної відповідності вимогам законів РФ «Про сертифікації продуктів і послуг» та «Про захист прав споживачів», а також спрощення процедури сертифікації та виключення дублювання.

На основі «Правил з проведення сертифікації ЛЗ в РФ» і «Порядку проведення сертифікації ЛЗ в РФ» були розроблені: «Положення про систему сертифікації ЛЗ» та «Правила проведення сертифікації ЛЗ», якими керуються в практичній діяльності органи сертифікації ЛЗ.

Положення про сертифікацію ЛЗ встановлює її основні цілі та принципи, склад, функції учасників Системи, вимоги та правила до проведення сертифікації.
Система створена і функціонує для досягнення наступних цілей: забезпечення населення РФ ЛЗ, безпека і якість яких гарантується виробником і підтверджується при сертифікації; створення умов для діяльності підприємств, установ, організацій на єдиному товарному ринку РФ; участі вітчизняних виробників у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Створена Система постійно розвивається, обов'язкова для всіх відомств та установ, що займаються виробництвом ЛЗ, незалежно від форм власності. Державний реєстр системи (Реєстр) являє собою спеціальний вид обліку об'єктів, учасників і різних елементів Системи сертифікації після їх реєстрації (документи, магнітні носії та ін.) Він є джерелом офіційної інформації про результати роботи з сертифікації ЛЗ. Атестати акредитації та сертифікати мають юридичну силу тільки при наявності реєстраційного номера Реєстру.

Учасники Системи зобов'язані дотримуватися порядку, правила, викладені в документах Системи. У разі їх порушення вони можуть бути виключені з неї шляхом скасування їх реєстрації в Реєстрі.

Сертифікація ЛЗ проводиться акредитованими в Системі органами (центрами) на підставі протоколів аналізу, виданих акредитованими випробувальними лабораторіями: Канлі (1ДККЛ).

Акредитацію органів (центрів) з сертифікації та контрольних (випробувальних) лабораторій організовує і проводить в установленому порядку відповідний орган управління.

Обов'язковій сертифікації підлягають всі вітчизняні та зарубіжні ЛЗ, дозволені до застосування та зареєстровані в РФ (що мають реєстраційне посвідчення МОЗ РФ). Без наявності сертифікату відповідності ЛЗ його реалізація не дозволяється.
У «Правилах з проведення сертифікації ЛЗ» визначено основні положення та вимоги, пов'язані з порядком сертифікації зареєстрованих на території РФ лікарських засобів вітчизняного та зарубіжного виробництва з метою захисту інтересів і прав споживачів і проведення єдиної державної політики в галузі державного забезпечення країни. У зв'язку з цим на території РФ запроваджено сертифікат відповідності ЛЗ єдиного зразка. Він видається органами з сертифікації, акредитованими Федеральним органом виконавчої влади, і діє або на території всієї Російської Федерації, або на території, підвідомчій цьому органу. При поставках до аптечних установ всі ЛЗ супроводжуються сертифікатом відповідності або його завіреною копією.

4.5 Структура системи сертифікації ЛЗ.

Система сертифікації має певну структуру, що включає учасників системи, що здійснюють сертифікацію ЛЗ, їх функції та документальну частину Системи. Учасниками Системи є:

Орган управління Системою (ОУ) - Міністерство охорони здоров'я РФ.
Створює систему сертифікації ЛЗ, встановлює правила процедури і управління для проведення сертифікації відповідності виробництва ЛЗ і сертифікації відповідності ЛЗ, проводить акредитацію та інспекційний контроль органів (центрів) з сертифікації та контрольно-аналітичних лабораторій (ЦККЛ).

Центральний орган з сертифікації (ЦО) - призначається ОУ і функціонує на базі, що має статус юридичної особи та можливості забезпечити його діяльність в Системі. ЦО повинен мати фахівців, які знають норми, правила, нормативні документи Системи і володіють методами дослідження. Такими ЦО є: Центр з сертифікації лікарських засобів МОЗ РФ і Державний НДІ з стандартизації лікарських засобів МОЗ РФ.

Орган з сертифікації (ОС) - акредитований орган регіонального підпорядкування, який очолює роботи з сертифікації ЛЗ. Акредитується ОУ за поданням федеральних чи регіональних органів виконавчої влади.

Контрольна (випробувальна) лабораторія - акредитована для проведення випробувань ЛЗ на відповідність вимогам НД.

Заявник - юридична або фізична особа будь-якої форми власності, яка отримала ліцензію на виробництво, реалізацію або ввезення ЛЗ на територію РФ.

Порядок сертифікації ЛЗ.

Для проведення сертифікації ЛЗ заявник подає до органу з сертифікації заявку, до якої прикладає: реєстраційне посвідчення МОЗ РФ з дозволом застосування ЛЗ; ліцензію на право виробництва або реалізації ЛЗ; акт відбору середньої проби ЛЗ, проведеного відповідно до вимог ГФ, і зразок ЛЗ, що підлягає сертифікації; протокол аналізу ВТК виготовлювача (для вітчизняних ЛЗ) або сертифікат аналізу фірми (для закордонних ЛЗ) з результатами перевірки якості ЛЗ на відповідність вимогам НД.

Орган з сертифікації на підставі заявки проводить роботу з підготовки до проведення сертифікації, яка включає: реєстрацію заявки; визначення кількості, порядку відбору зразків, які підлягають випробуванням, і обсяг випробувань; визначення схеми сертифікації; визначення КАнЛ (ЦККЛ), якій доручається проведення випробувань.

КАнЛ (ЦККЛ) проводить випробування ЛЗ, обробку результатів випробувань і направляє до Органу з сертифікації протокол аналізу з результатами випробувань. Протоколи аналізів мають право видавати органам Сертифікації ЛЗ не тільки акредитовані територіальні (регіональні) КАнЛ (ЦККЛ), а також аналітичні лабораторії НДІ і вузів фармацевтичного профілю. Допускається акредитація контрольно-аналітичних відділів КАВ підприємств хіміко-фармацевтичної промисловості. Співробітники всіх зазначених лабораторій повинні бути атестовані за профілем роботи, а лабораторія мати ліцензію на право сертифікації ЛЗ.

Протокол аналізу повинен містити фактичні дані, отримані при експериментальній перевірці, мати висновок про відповідність ЛЗ вимогам НД і бути підписаний керівником лабораторії. У разі виявлення невідповідності якості ЛЗ вимогам НД лабораторія негайно повідомляє про це органу управління та поставщику з одночасним поданням протоколу аналізу.

Органи з сертифікації визнають протоколи аналізів, виданих акредитованою контрольною лабораторією, тільки в тому випадку, якщо аналіз виконаний за всіма показниками, передбаченими НД. При одночасному надходженні на сертифікацію більше 5 серій одного ЛЗ контроль можна проводити вибірково (1-2 серій). Решта серії цього ЛЗ (за наявності позитивних результатів перевірених серій) контролюються тільки за показниками «Опис», «Справжність», «Упаковка», «Маркування».

Якщо територіальні контрольні лабораторії (ЦККЛ) не можуть оцінити якість ЛЗ відповідно до встановлених вимог, зразки цих ЛЗ разом з супровідними документами направляються в НІІКЛС. Аналогічним чином поступають у тому випадку, якщо по негативному висновку контрольної лабораторії постачальник пред'являє претензію і відмовляється визнати невідповідність якості ЛЗ. НІІКЛС при цьому виступає в ролі арбітра, проводячи арбітражний контроль.

Після визнання протоколу аналізу, виконаного КАнЛ (ЦККЛ), достовірним орган сертифікації оформляє та видає заявнику сертифікат відповідності на ЛЗ і знак відповідності ЛЗ для маркування сертифікатів. Сертифікат відповідності реєструється в Державному Реєстрі Системи. ЛЗ, які отримали сертифікати відповідності, ПОВИННІ реалізовуватися у строки, зазначені в НД. Продовження термінів не допускається.
Орган управління має право укладати з вітчизняними виробниками або інофірмами угоди (договори) з визнання документів виробника про якість ЛЗ достатньою підставою для видачі сертифікатів. У такому випадку ці виробники систематично піддаються плановому вибіркового контролю або позапланового інспекційному контролю при виникненні сумнівів у якості вироблених ЛЗ.

Відповідно до цього права Департаментом державного контролю лікарських засобів і медичної техніки МОЗ РФ 70 вітчизняних підприємстві і 173 зарубіжні фірми були звільнені від посерійного контролю випущених і доставлених в РФ лікарських засобів. При цьому враховувалося, що вони тривало працюють на російському ринку і споживачі не мають претензій до якості їхньої продукції. Згідно з «Правилами проведення сертифікації ЛЗ» зазначені підприємства і фірми можуть отримати сертифікат відповідності (в органі з сертифікації) на підставі протоколу аналізу ВТК (вітчизняні) або сертифіката аналізу (зарубіжні) після перевірки за показниками "Опис", "Упаковка", «Маркування». Однак такий порядок допускається тільки в тому випадку, якщо поставка випущеного ЛЗ здійснюється за прямими контрактами. Якщо ж реалізація продукції йде від цих виробників через посередницькі організації, то вони при поставці ЛЗ в аптечну є зобов'язані отримувати сертифікат тільки після проведення аналізу за всіма показниками НД.

Крім того, навіть при прямих поставках не звільняються від посерійного контролю і підлягають обов'язковому контролю за всіма показниками: лікарські речовини, використовувані для виготовлення ЛЗ в аптеках; наркотичні ЛЗ (як у вигляді субстанції, так і Л Ф); ЛЗ для наркозу (крім кисню і закису азоту); ЛЗ для дітей; препарати інсуліну та рентгеноконтрасні засоби.

При сертифікації кровозамінників, що випускаються виробниками, звільненими від посерійного контролю, ЛП додатково повинні контролюватися за показниками: «Справжність», «Прозорість», «рН», «Механічні включення», «Стерильність», а при сертифікації препаратів крові - за показниками: «Справжність», ('Прозорість», «Загальний білок», «рН», «Механічні включення», «Пірогенність», «Стерильність».
Сертифікацією медичних імунобіологічних препаратів (МІБП) займається НДІ стандартизації та контролю медико-біологічних препаратів (ГІСК ім. Л.А. Тарасовича). До числа МІБП відносяться вакцини, сироватки, бактеріофаги, імуноглобуліни, інтерферони, алергени, діагностичні тест-системи, поживні середовища та ін.

4.6 Контрольно-дозвільна система. 4.7 Структура і функції КДС.

У СРСР існувала система Державного контролю якості ЛЗ, очолювана МОЗ СРСР. Вона була покликана оцінювати ефективність, нешкідливість і якість ЛЗ, їх відповідність вимогам ГФ та іншої НД. Ця система включала два основні напрями. Одне з них пов'язане з контролем новостворюваних ЛЗ, а інше - з контролем якості ЛЗ, що випускаються підприємствами медичної промисловості або виготовляються в аптеках.
Початок створення контрольно-дозвільної системи Російської Федерації відноситься, до 1993 р. Її основою стала наявна в структурі МОЗ РФ Інспекція (потім - Управління) державного контролю лікарських засобів і медичної техніки. Система включає експертизу, стандартизацію, сертифікацію і контроль якості лікарських, профілактичних, діагностичних засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення на всіх етапах обігу ЛЗ.

Контрольно-дозвільна система охоплює практично всі етапи обігу і контролю якості ЛЗ від створення до реалізації, включаючи стадії розробки, доклінічних і клінічних досліджень ЛЗ, виробництва і екстемпорального виготовлення, розробку НД, що передбачає упаковку, маркування та зберігання, транспортування, а також сертифікацію, реалізацію та імпорт ЛЗ.

У сучасних умовах ринку ЛЗ роль контрольно-дозвільної системи безперервно зростає. У зв'язку з необхідністю посилення контрольних та дозвільних функцій Мінздравом РФ були зроблені структурні зміни в її адміністративних підрозділах.
Існуюче Управління було в 1999 р. перетворено в Департамент державного контролю якості, ефективності та безпеки лікарських засобів і медичної техніки (далі - Департамент). Розширено його склад, в який входять відділи експертизи та стандартизації ЛЗ; державного контролю, сертифікації та інспектування виробництва ЛЗ; організації випробувань нової медичної техніки; стандартизації та державного контролю медичної техніки; стандартизації та контролю фармацевтичної діяльності.

На регіональному рівні контрольно-дозвільна система представлена ​​контрольно-аналітичними лабораторіями (КАнЛ) і центрами з контролю якості ліків (ЦККЛ).
Головний напрям діяльності Департаменту - реєстрація, стандартизація і державний контроль ЛЗ. У його функції входять: дозвіл медичного застосування та реєстрація ЛЗ; затвердження державних стандартів на ЛЗ; сертифікація і державний контроль за якістю медичної продукції; видача ліцензій на виробництво і реалізацію ЛЗ та медичної техніки. Крім того, Департамент розробляє проекти нормативних актив, інформаційно-методичні матеріали та інформаційні листи з питань лікарського забезпечення, експертизи, реєстрації та державного контролю якості ЛЗ та виробів медичного призначення.
Реалізацію цих функцій Департамент здійснює за допомогою створеного в лютому 1999 р. Державного наукового центру експертизи та контролю лікарських засобів (ГН ЦЕКЛС). У його складі функціонують: Інститут контролю якості лікарських засобів (з відділами хіміко-фармацевтичного, біологічного контролю), Інститут стандартизації ЛЗ, Інститут доклінічної експертизи ЛЗ, Інститут клінічної експертизи ЛЗ, Інститут клінічної фармакології, відділ інспектування підприємств і організацій, які виробляють, зберігають і реалізують ЛЗ. Ці підрозділи забезпечують наукове та методичне керівництво системою організації контролю ЛЗ.

Основними напрямками діяльності ГНЦЕКЛС є: організація експертизи нормативної документації чи нових препаратів; підготовка експертних включень; наукова експертиза ЛЗ, включених до переліку життєво необхідних і найважливіших; дослідження побічних дій ЛЗ; розробка та впровадження галузевих стандартів на інформацію про ЛЗ; вдосконалення організаційних форм системи державного контролю ЛЗ.

Фармакологічний державний комітет є основним експертним органом МОЗ РФ з питань дозволу клінічних випробувань. На цей комітет покладаються такі функції: експертна оцінка специфічної активності, токсичності та безпеки ЛЗ; дозвіл клінічних випробувань або вивчення ЛЗ з метою їх рекомендаціїдореєстраціїі медичного застосування; зміна показань до застосування дозволених раніше ЛВ; експертиза і схвалення інструкцій для медичного застосування ЛЗ і листків-вкладишів; перегляд номенклатури з метою виключення з Державного реєстру застарілих, малоефективних і небезпечних ЛЗ; підготовка у виданні інформаційних матеріалів. При ФГК є спеціалізовані експертні комісії по: акушерству і гінекології, антибактеріальним і противірусним ЛЗ, гастроентерології, дерматології та венерології, імунології, кардіології, онкології, педіатрії, інструкціям і номенклатурі, препаратів рослинного і тваринного про-виходи і гомеопатичним засобам, урології, токсикології та ін. У функції комісій входить розгляд матеріалів на нові оригінальні ЛЗ, нові комбінації ЛЗ, нові свідчення ЛЗ. У функції Бюро ФГК входить оперативне вирішення питань щодо реєстрації відтворених, ліцензованих ЛЗ, вітамінів, препаратів рослинного, тваринного походження та гомеопатичних засобів. Президія ФГК визначає стратегію вдосконалення системи експертизи, клінічних випробувань і реєстрації ЛЗ, а також вирішує найбільш важливі питання експертної оцінки ефективності та безпеки ЛЗ.

Фармакопійний державний комітет, який здійснює експертизу нормативної документації на ЛЗ, до складу якого входять голова, два заступники голови, головний Вчений секретар, голови спеціалізованих комісій: хімічної, фармацевтичної, фармакологічної, мікробіологічної, фітопрепаратів, антибіотиків, гормональних і ферментних препаратів, препаратів крові та кровозамінників, радіофармацевтичних препаратів, гомеопатичних засобів, препаратів, одержуваних геноінженерними методами, а також комісії з експертизи документації на вітчизняні ЛЗ.

Таким чином, скоординована діяльність Департаменту, Державного наукового центру експертизи та контролю ЛЗ спільно з Фармакологічним і Фармакопейним державними комітетами забезпечує єдність у проведенні всіх етапів контролю якості на федеральному рівні: від створення ЛЗ, його експертизи та реєстрації до випуску серійної продукції і її застосування. Важливу роль у контрольно-дозвільну систему грають територіальні органи контролю якості: КАнЛ і ЦККЛ. Їх діяльність дозволила створити дворівневу систему, розмежувавши функції федеральних і регіональних органів. При цьому була забезпечена вертикальна підпорядкованість підрозділів, розміщені в суб'єктах Федерації, органах державної влади, тобто єдність всієї системи контролю якості ЛЗ.

4.8 Регламентація проведення доклінічних та клінічних випробувань.

Правові норми, які необхідно дотримуватися при проведенні цих досліджень, були узаконені у Федеральному законі «Про лікарські засоби». Сутність проведення комплексу доклінічних випробувань полягає у виконанні фармакологічних досліджень на основі хімічних і фізичних властивостей отриманих БАР. Потім проводиться відбір на основі скринінгу фармакологічної активності або шляхом конструювання найбільш перспективних сполук, вивчення їх загальної і специфічної фармакологічної активності та безпеки. На даному етапі основним фактором, що визначає якість ЛЗ, є рівень наукових досліджень. Він залежить від наявності необхідних приладів і обладнання, піддослідних тварин, біологічних моделей, сучасних методик, кваліфікованих фахівців. Для гарантії безпеки досліджуваних БАР надзвичайно важливо забезпечити достовірність результатів доклінічних досліджень. Цього можна досягти тільки шляхом впровадження та суворого дотримання відповідних національних правил доклінічній оцінки безпеки БАР.
Перехід до проведення клінічних випробувань дозволяється тільки після проведення Департаментом (на основі укладання його підрозділів) експертизи результатів доклінічних досліджень. Основною метою клінічних випробувань є встановлення ефективності та безпеки нового ЛЗ, виявлення побічних ефектів і взаємодії з іншими ЛЗ, вивчення процесів всмоктування, розподілу, біотрансформації та екскреції, встановлення діапазону терапевтичних доз при застосуванні ЛЗ.

Клінічні випробування проводяться в чотири фази. На першій фазі отримують попередні дані про безпеку ЛЗ для здорового добровольця (рідше - пацієнта) і встановлюють діапазон допустимих доз і концентрацій в крові. На другій фазі досліджують ефективність і безпеку ЛЗ при короткочасному прийомі хворими, що страждають захворюванням, при якому передбачається терапевтичне застосування ЛЗ. Цей етап випробувань дозволяє встановити залежність клінічної ефективності та безпеки від дози і служить основою дня проведення подальших ширших клінічних випробувань. Мета третьої фази - встановлення співвідношення безпеки та ефективності ЛЗ при тривалому застосуванні, оцінка його терапевтичної цінності в порівнянні з плацебо або з загальноприйнятим ЛЗ, застосовуваним по аналогічних показаннями. На цій фазі можуть бути виявлені побічні ефекти, особливості індивідуальної реакції на випробний ЛЗ, відмінність ефективності залежно від перебігу захворювання, взаємодія з іншими ЛЗ. Четверту фазу випробувань проводять після реєстрації ЛЗ. При цьому всебічно відпрацьовується методика його застосування та дозування залежно від різних клінічних варіантів патологічного процесу, для хворих різного віку і т.д.

Таким чином, оцінка якості ЛЗ на етапі клінічних випробувань визначається, насамперед, рівнем і умовами їх проведення. Ці випробування проводяться в різних клініках з використанням численних медичних процедур, за участю великого контингенту (до декількох тисяч) пацієнтів або добровольців із залученням десятків найрізноманітніших фахівців. Тому оцінка якості ЛЗ на даному етапі багато в чому залежить від ступеня уніфікації вимог, що пред'являються до випробувань.

4.9 Порядок реєстрації і експертизи вітчизняних і закордонних ЛЗ.

У Російській Федерації реєстрації підлягають ЛЗ як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Потім на них оформляється сертифікат про реєстрацію. Поки що в Росії існують різні вимоги до експертизи і клінічних вимог для вітчизняних і зарубіжних ЛЗ. Основні відмінності є на початковому і кінцевому етапах процедури реєстрації. Для вітчизняних ЛЗ у всіх випадках є обов'язковим проведення фармацевтичної експертизи зразків. Тільки при позитивному рішенні за результатами такої експертизи ЛЗ може бути допущений для розгляду на ФГК. Для закордонних ЛЗ фармацевтична експертиза є обов'язковою тільки при вирішенні ФГК про проведення клінічних досліджень або оцінки біоеквівалентності. В окремих випадках ФГК призначає вибірковий контроль зразків ЛЗ.
Друга відмінність є на заключному етапі реєстрації. Лише по вітчизняних, на відміну від зарубіжних ЛЗ, готується наказ МОЗ РФ про дозвіл медичного застосування даного ЛП. У наказі наводиться коротка анотація на ЛЗ.

За останній час система реєстрації істотно змінена, вона наближена до міжнародних стандартів. Правила GСР поширені на клінічні випробування як вітчизняних, так і зарубіжних ЛЗ. Розроблено принципи оцінки біоеквівалентності ЛЗ. Це особливо важливо, тому що значна частина реєстрованих ЛЗ представляють дженерики (відтворювані ЛЗ). Доповнено і перероблені вимоги до інструкцій із застосування ЛЗ.
Реєстрації ЛЗ передує проведення експертизи, яку здійснює Державний науковий центр експертизи та контролю ЛЗ за результатами доклінічних і трьох фаз клінічних випробувань. При цьому оцінка якості ЛЗ залежить від рівня експертизи поданих матеріалів, кваліфікації та об'єктивності експерта, оснащеності центрів експертизи. Однак, на якому б рівні не проводилася розробка та експертиза ЛЗ, вирішальним фактором є організація і дотримання технології його виробництва. Недотримання цих умов може призвести до появи недоброякісних або небезпечних для здоров'я людини ЛЗ. Важливим етапом експертизи ЛЗ є вивчення фізичних або хімічних процесів, що відбуваються при зберіганні і транспортуванні ЛЗ. Фактори зовнішнього середовища (температура, вологість, освітлення, контакт з іншими речовинами і т.д.) здатні змінити фізико-хімічні властивості ЛЗ, вплинути на їх ефективність і безпеку.

Таким чином, на всіх етапах створення, випробування, виробництва та реалізації ЛЗ необхідна дієва оцінка якості. Кінцевим етапом є експертиза, що передує реєстрації ЛЗ. Контроль якості ЛЗ повинен мати попереджувальний характер і не допускати появи на фармацевтичному ринку неефективних і небезпечних ЛЗ, які становлять серйозну загрозу здоров'ю і життю людини. Однією з таких загроз є фальсифікація ЛЗ.
З проблемою фальсифікації ЛЗ Росія зіткнулася починаючи з 1998 р. У 2001 р. в РФ було виявлено 74 серії 40 найменуванні фальсифікованих ЛЗ. З них 67% припадає на вітчизняні ЛП. 31% - на зарубіжні, 2% - на вироблені в країнах СНД. Як правило, фальсифіковані ЛЗ маскуються під номенклатуру підвищеного попиту. Загроза наслідків фальсифікації ЛЗ набуває загальнодержавний характер, тому що підробки підступним чином впливають на лікування хворого. Проблема фальсифікації явилася предметом обговорення в таких інстанціях, як колегія МОЗ РФ, а також міжвідомча комісія Ради безпеки РФ з охорони здоров'я громадян. У структурі МОЗ РФ створена Державна інспекція але нагляду за фармацевтичною діяльністю. Однією з її функцій є виявлення і усунення випадків фальсифікації ЛЗ.

Крім введення адміністративної та кримінальної відповідальності, одним із першочергових заходів запобігання виробництва та реалізації фальсифікованих ЛЗ є вдосконалення державної системи контролю якості ЛЗ. Зокрема, перехід до тотального, багаторазового контролю всіх (100%) випущених в Росії та ввезених на територію РФ імпортних ЛЗ з подальшим інспекційним і вибірковим контролем на кожному етапі обігу ЛЗ. У цьому зв'язку величезна відповідальність покладається на органи сертифікації та КАнЛ (ЦККЛ) в суб'єктах Російської Федерації. Виникла необхідність розробки нових експресних методів, без яких неможливий великий обсяг роботи з контролю якості ЛЗ.