Книга буття українського народу» М.Костомарова як історичне джерело.

«Книга буття українського народу» («Закон Божий») — ідеологічна програма Кирило-Мефодіївського братства, написана у формі біблійного оповідання. Більшість дослідників вважає її автором М. І. Костомарова.

Складається зі 109 параграфів, у яких всесвітню та українську історію викладено у розрізі історії християнства. Соціальна нерівність у творі пояснюється лицемірством панівного класу, який прийняв християнство, але продовжував гнобити народ. Підкреслюється зв'язок між минулим та майбутнім України, волелюбність українського народу визначається як його невід'ємна риса. Твір містить ряд положень щодо скасування кріпацтва, національної та соціальної нерівності, а також ідею об'єднання слов'ян, народів у федеративну республіку з наданням кожному народові авт. прав. Автор постулює ідею непорушності національних прав українців. Україну він вважає центром об'єднання усіх слов'ян, народів, вбачаючи в цьому її роль в історії людства.

В «Книзі буття українського народу» є ряд прогресивних положень, зокрема про необхідність ліквідації кріпосницького права і національної нерівності, знищення дворянських привілеїв і станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і автономії. Разом з тим автори її виходили з того, що українська нація являє собою нібито особливу єдність, пройняту духом рівності і братерства, замовчували класовий антагонізм, який існував всередині українського народу, і вважали, що йому нібито судилося повести за собою слов'ян до об'єднання.

«Книгу буття українського народу» знайдено під час обшуку в М. І. Костомарова у 1847. Відтоді твір знаходився в архівах Третього відділення у Санкт-Петербурзі, пізніше — у рукописному відділі Санкт-Петербурзької Академії Наук, де був виявлений у 1917 році. Вперше опублікований 1918 року у журналі «Наше минуле», звідки його в 1921 р. передрукував Михайло Возняк у своїй книзі «Кирило-Мефодіївське Братство».

Вважають, що автором "Закону Божого" був Микола Костомаров. На допиті він говорив, що цей твір польською мовою дістав під час перебування на Волині; польська мова мала малоросійські домішки, коли твір переклав, то помітив, що він перегукувався з поемою Адама Міцкевича "Pielgrzymek" (Пілігрим); зізнався також, що під час заколоту 1831 р. його розповсюджували поляки серед українців з метою підбурювання проти влади. Далі М.Костомаров говорив: "Тримаючи його для себе, я мав необережність давати його Гулаку, в чому вважаю себе винним".

Микола Гулак на допиті про знайдений у нього примірник "Закону Божого" відповідав: "Зошит з ліберальними думками, знайдений серед моїх паперів, написаний моєю рукою, але не мій твір".

Гадаємо, однак, що відмова Миколи Гулака від авторства "Книги буття..." не що Інше, як прагнення зменшити свою вину перед судом, відвести від себе головне звинувачення. На це наштовхують також відповіді М.Костомарова на наступних допитах. В одному із зізнань він переконував слідчих, що завжди "думав про з'єднання слов'ян, та ніколи не відділяв цієї думки від другої святої, задушевної — бажання слави і первенства законному отцю-государю І любимій вітчизні моїй руській. Монархічного правління я ніколи не заперечував в моєму житті". Чи були ці слова лише вивертанням від судового звинувачення, чи в цьому є доля правди? Напевне, і те, й інше мало місце. М.Костомарову 1847 р. виповнилося 30 років. Його погляди, можливо, з деяких питань ще характеризувалися невизначеністю.

В додатковому показанні 17 квітня 1847 р. М.Костомаров взагалі заявив, що рукопис "Закону Божого" йому не відомий, він не пам'ятав, звідки його одержав, "і навіть пригадується, що від самого Гулака, тільки не ясно, бо потім він захопив список переписаний мною", а раніше, мовляв, "я сказал нелепость".

Ці зізнання можуть схиляти до думки, що головним автором твору насправді був Микола Іванович Гулак. На користь такої версії свідчить факт дуже суворого покарання М.Гулака — ув'язнення в Шліссельбурзьку фортецю, де просидів понад три роки, а потім під наглядом поліції відбував близько десяти років заслання в Пермській губернії.

Однак не можна категорично відкидати й авторства М.Костомарова. Такі ознаки "Закону Божого", як містично-релігійний погляд на історію у поєднанні з професіональним баченням історичного процесу, є співвідносними з костомаровськими авторськими рисами. Дуже підкреслений український патріотизм твору виключає можливість його появи в польському таборі.