Програми та документи народних організацій

З початку 60-х років XIX ст. у Наддніпрянській Україні почали розгортати діяльність народники, що за цілями І методами боротьби були безумовно політичною течією, але за принципами внутрішньої організації до рівня партії не піднялися, не мали виборних керівних органів, необхідних організаційних структур та деяких Інших ознак політичних парті

Народництво в Україні та Роси різнилося І за методами діяльності Перша народницька організація "Земля І Воля" виникла в Роси 1861-1862 рр Вона становила об'єднання різнорідних за політичними І теоретичними орієнтирами груп від соціалістичного забарвлення до просто опозиційних ліберально-конституційних До організації належали Іван Андрущенко.

1862р до "Землі І Волі" приєдналася російська військова організація в Польщі ("Комітет російських офіцерів в Польщі"), яку створив українець Андрій Опанасович Потебня, 27 червня (ст ст) 1862 р він вчинив замах на російського намісника в Польщі 1863 р приєднався до польського повстання І загинув у бою На чолі "Землі І Волі" стояв "Російський центральний народний комітет", створений активістами організації

З приєднанням до "Землі І Волі" "Комітету російських офіцерів в Польщі" за умов революційного піднесення в організації утверджувалася орієнтація за зміну суспільно-державних відносин шляхом збройної боротьби Але в умовах спаду революційного піднесення 1863 р "перша" "Земля і Воля" саморозпустилася.

Під впливом дуже суперечливих, але однаково антицаристських і так званих антиексплуататорських поглядів і пропаганди "соціальних революціонерів" у середовищі молоді сформувались переконання можливості зміни суспільного ладу шляхом перебудови суспільної свідомості, особливо селянства, а звідси — потреби практичної роботи, спрямованої на перебудову — ходіння в народ.

Під впливом таких ідей внаслідок проведення певної організаційної діяльності в низових народницьких гуртках і групах 1874 р. почалося масове "ходіння в народ". Молоді спеціалісти — вчителі, лікарі, ветеринарні лікарі, Інженери, студенти — ходили по селах, щоб там шляхом організації різних курсів, майстерень, а також сходок, лекцій, голосних читань, поширення популярних нелегальних брошур ("Про хліборобів", "Як наша земля була нашою і стала не нашою", "Бог, то Бог, але й сам не будь плох", "Хитра механіка", "Ємелька Пугачев або любов козака' та ін.) зблизитися з народом і підняти його на бунт, щоб так вчинити революцію. "Ходіння" охопило 37 губерній Росії, в тому числі Київську, Подільську, Херсонську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші губернії України.

Отже, серед історичних джерел про народницький рух, у зв'язку з особливо конспіративними методами роботи, дуже мало таких матеріалів, як протоколи з'їздів, звіти, переписка, списки членів організацій тощо. Вони спорадичні й до того так зашифровані (імена, адреси явок, розпорядження та ін.), що сучасному дослідникові їх використовувати дуже складно.

Можна говорити про три таких блоки важливих джерел з Історії народництва, які відносно добре збереглися І є достовірними.

По-перше, це праці Ідеологів народництва Петра Лаврова ("Історичні листи", "Наша програма"), Михайла Бакуніна ("Сповідь", "Державність і анархія", "Доповнення "А"), Миколи Михайловського ("Лист про правду і неправду", "Герої І юрба", "Наукові листи (До питання про героїв і натовп)", "Патологічна магія", "Ще про натовп" тощо), Петра Ткачова, Миколи Кибальчича ("Політична революція і економічне питання") та багатьох інших, мемуари учасників народницького руху.

По-друге, — нелегальна, чи емігрантська преса — газета "Народное дело" (Женева, 1868), "Набат" (Женева, 1875), журнал і газета "Вперед", "Вестник Народной Воли" (1883-1886). Чимало народників друкувалися у легальних виданнях часто під псевдонімами в "Отечественных записках" до їх закриття 1884 р., "Северном вестнике", "Русской мысли", "Русском богатстве" та ін.

По-третє, відносно повно збереглися нормативні, насамперед програмні документи "Землі І Волі" та "Народної Волі". Вже за радянського часу програми "Землі і Волі" та деякі інші документи, що залишились у народників, були видані окремим збірником "Архив "Земли и Воли" і "Народной Воли" (М., 1930). У збірнику вміщені три редакції програми "Землі і Волі", спогади М.Фроленка про Липецький з'їзд народників, деякі матеріали, що пояснюють причину розпаду "Землі і Волі" на "Народну Волю" і "Чорний переділ", фрагменти до статутних документів, касові документи "Землі і Волі", зошити народників щоденникового характеру, документи з окремих судових процесів, у тому числі оборонні промови підсудних, листи народників, що збереглися. Дуже детальний довідковий додаток видання, зокрема іменний покажчик, який вміщає ширші чи вужчі відомості про народників та інших історичних осіб.