Козацькі літописи як історичні джерела 2 половини ХVІІ - хvііі С.

Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури.

В центрі уваги козацьких літописців були передусім бурхливі події Визвольної війни та Руїни. Українське козацтво виступає у цих творах рушійною силою національної історії.

Центральними постатями козацьких літописів виступають українські гетьмани (передусім Б. Хмельницький), кошові, полковники та інша старшина, які відстоюють свободу і честь «козацької вітчизни».

Провідне місце серед творів цього жанру займають літописи Самовидця, Григорія Грабянки і Самійла Величка. їх праці є суттєвим зрушенням в українській історіографії, оскільки вони знаменують перехід від літописання до власне історичної науки.

Літопис Самовидця =(автором вважається, був представник козацької старшини Роман Ракушка) став очевидцем подій від початку Визвольної війни і до 1702 р., які описав живо, ясно і об'єктивно.

Літопис Григорія Грабянки - козака, потім сотника, полкового судді, полковника - теж починається з Хмельниччини і закінчується подіями 1709 р. Але й недописаний, твір складається з чотирьох томів, які систематично охоплюють події 1648-1700 рр., а також вибірково більш ранні історичні події. Для написання свого твору Величко використовував не тільки інші козацькі літописи, хроніки і щоденники, а й твори іноземних (німецьких, польських) істориків, народні перекази, архівні документи генеральної канцелярії, листи, реєстри тощо.

Історико-літературні твори, складені військовими канцеляристами відбивають історичні погляди. Козацькі літописи відображають післягетьманський період історії українського Лівобережжя, духовне життя Гетьманщини, українського світу цієї доби загалом, а також специфіку розвитку української історіографії першої половини ХІХ ст.

Знайти більше влучної інформації з питання можеш ТУТ:

(http://www.medievist.org.ua/2013/01/3080-xv.html \

http://5fan.ru/wievjob.php?id=21120).

________________________

34.«Опис України» Гійома де Боплана як історичне джерело.

«Опис України» французького військового інженера і відомого картографа Г. Левассера де Боплана — одне з найважливіших історичних джерел, що розповідають про Україну XVII ст. Книга містить унікальні свідчення очевидця про природу України, становище й побут селян та козаків, морські походи запорожців, класову боротьбу. Протягом тривалого часу праця Боплана залишалася для західноєвропейських читачів цінним джерелом інформації про Україну та її народ. Вона була перекладена на ряд мов, серед яких, однак, не було українського перекладу всього тексту. дним з найвизначніших творів Іноземців про Україну XVII ст. є ''Опис України" (Description сГ Ukranic..) Гійома Левассера деБоплана (народився наприкінці XVI ст. помер 1672 р.), французького військового інженера, фортифікатора і картографа, який перебував на службі у польського короля з 1630 р. до 1648 р. Вважають, що Боплан очолював будівництво замків у Бродах,Підгірцях, Барі, фортеці Кодак. Мешкав у Києві, Новому Конецполі, Кременчуці. Був на польському боці в битві під Кумейками(1637р.: Потоцький-Павлюк, Скидан, Гуня). Окрім "Опису України" Боплан є автором "Української географічної карти" з 12-ти частин, першої в історії світової картографії топографічної карти всієї країни "Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами та провінціями" у масштабі 1:463000. Власне "Опис України" спочатку був задуманий як коментар, пояснення до українських карт. Та фактично він виріс у самостійну велику і цінну працю. На карті України Гі де Бопланананесено 1884 населених пункти: міста, села, фортеці. Вгорі карти — південь, Чорне море. Масштабне співвідношення відстані між містами І краями, за сучасними знаннями, недосконале. На відміну від "Щоденника" Е.Лясоти, "Опису України" пощастило. Його вперше опублікував у Руані вже 1651 р. Жак Кайде. У 1660 р. той самий друкар видав книгу більшим тиражем під заголовком "Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн". У 1990 р. видавництво "Наукова думка" здійснилорепринтне видання книжки 1660 р.

Дещо під видозміненим заголовком вийшло ще одне видання "Опису України" 1661 р. У 1704 р. видано англійський переклад праць Боплана у збірці Джона Черчілля "Збірка описів подорожей і мандрівок..." Остання "Збірка..." з "Описом..." перевидавалась англійською мовою 1732, 1744, 1752 pp. У 1959 р. вона вийшла в Нью-Йорку. Німецькою мовою "Опис України" 1780р. видано в Бреслау, 1822р. — у Варшаві, а 1839 р. — у Вроцлаві (Бреслау) виходили польські переклади "Опису. У 1832 р. видано російський переклад Устрялова.

За змістом книга Боплана різнотематична. Це засвідчують самі заголовки її розділів: "Дніпро від Києва до моря...", "Ремесла, якими займаються козаки", "Руська шляхта", "Які повинності селян щодо панів" та Ін. Чимало розділів не мають заголовків, але також присвячені певним питанням: Киеву, природі, островам на Дніпрі, небезпеці від татар, порогам на Дніпрі, татарським ордам Є окремі розділи "Про Крим або край Татари", "Кримські татари", "Про козаків", "Як дівчата залицяються до парубків", "Як селянин може одружитися з панночкою", "Як відбувається весілля", "Козацька медицина", "Про фауну України", "Про клімат України", "Про Польщу (як обирають короля)", "Про шляхетські вольності", "Звичаї польської шляхти".

Боплан дав дуже цікаві відомості про Хортицю, що використовувалися чи не всіма істориками Запорізької Січі: острів "оперезаний урвищами, а відповідно, малодоступний. Має два добрих льє (льє дорівнює 4444 метри. — С.М) в довжину І півльє в ширину, переважно у своїй верхній частині, оскільки на захід звужується і понижується; повені його не затоплюють. На ньому росте багато дубів.. "

Подав Боплан і спосіб виготовлення козаками човнів для морських походів. Вони мали довжину 60, ширину 10-12, глибину — 8 стіп з двома стернами.

Мабуть, саме у Боплана найдетальшше описано техніку ординських нападів. За його даними, орда налічувала близько 80 тис. нападників, коли її веде хан, або ж 40-50 тис., коли мурза. На своєму шляху ординці все спалюють, нищать, а потім виводять з собою до 50 І навіть 60 inc. руських (Roux) невільників, продаючи їх для служби на галерах. "Цей бо народ живе тільки з грабунку".

Описані також татарські міста Гезлеве, Топе-Таркан (Херсонес), Альма, Балаклава, Кафа (Феодосія) — столичне місто Криму. Великий інтерес становлять відомості про національний склад населення Кафи: "Татар у цьому місті живе мало, у ньому переважають християни. Вони послуговуються купленими у татар невільниками, яких ті захопили у Польщі та Московії. У цьому місті є 12 грецьких церков, 32 вірменські і один костьол святого Петра. Тут може бути 5-6 тисяч вогнищ, але понад ЗО тисяч невільників".

Зображені страждання людей, які опиняються в татарському полоні. Набіги татарів "відбуваються, звичайно, на початку січня, о зимовій порі, щоб уникнути перешкод на шляху. НІ болота, ні ріки тоді не можуть перешкодити їх просуванню в будь-якому з тих напрямків, куди ведуть їхні шляхи..." Най впливовіші та найзавбачливіші підковують своїх коней підковами з волового рогу.

"Татари переміщаються по 100 коней у ряді, фактично по 300, оскільки кожний татарин... веде за вуздечку ще двох коней, що служать для запасу, їхній передній ряд може займати вшир від 800 до 1000 кроків, а вглиб вони мають десь від 800 до 1000 коней, І займають понад 3, навіть 4 великих льє... розтягуються на Юльє....Дивне видовище, оскільки 80 тисяч татар ведуть понад 200 тис. коней: не так густо дерев у лісі, як їхніх коней тоді у степу". Така орда, зазначає автор, розподіляється на загони, "заглиблюється в край", швидко грабує оселі та бере в полон людей і так само швидко відступає, щоб уникнути військової погоні. Зображено розподіл здобичі татарами: "Ця картина може зворушити найбільш нелюдські серця, коли розлучається чоловік з жінкою, матір з дочкою без жодної надії ще колись побачитися, бо йдуть у жалюгідне рабство до безбожників-магометан, де зазнають безмежної наруги, їхня брутальність підштовхує їх до мерзенних вчинків, як, наприклад: знеславлення дівчат, ґвалтування жінок на очах їхніх батьків І чоловіків, навіть обрізання дітей перед батьками, аби навернути їх до Магомета.

Словом, найбільш тверді серця здригнулися б, чуючи крики І співи, плач І стогони цих нещасних русинів, бо цей народ І співає, і голосить, плачучи'1.

Є розповідь про наступ татарів у літній час.

Багато матеріалу вміщено про життя, звичаї та боротьбу козаків. "Ось як вони вибирають свого старшого... Якщо обраний козак приймає на себе обов'язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча (додає, що) недостойний і до такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити... що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні), вигукують "Слава! Слава!" (в оригіналі Vivat, Vivat. — CM.), Потім всі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання... Ось так вони вибирають свого старшого (General. —- С.М.), що часто відбувається серед Дикого поля. Влада гетьмана наближена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився".

Цікаві спостереження Боплана про звичаї українців, їх етноніми ("русини або козаки"), назву берегів Дніпра; руський берег, московський берег.

Без перебільшення скажемо, що "Опис України..." Гійома Левассера де Боплана є історичним джерелом з історії України непересічного значення. І як досі, так і в наступні часи всі історики, вивчаючи XVII ст., неодмінно будуть до ньогo звертатися.