Лекція 2. Менеджмент розвитку ресурсів в охороні здоров’я
1. Основні стратегії удосконалення організаційного механізму державного управління та їх класифікація. Стимулюючі стратегії удосконалення організаційного механізму.
2. Внутрішня перебудова закладів охорони здоров'я.
3. Характеристика ресурсів, їх значення для галузі охорони здоров’я.
3.1. Особливості менеджменту та планування трудових ресурсів галузі.
3.2. Методи обліку кількості лікарів та середніх медичних працівників у лікувально-профілактичних закладах.
4. Сутність фінансових ресурсів та фінансування охорони здоров’я в умовах обмеженого фінансування.
5. Управлінський облік та контроль витрат установ охорони здоров’я.
Основні стратегії удосконалення організаційного механізму державного управління та їх класифікація. Стимулюючі стратегії удосконалення організаційного механізму.
Стратегічні напрями вдосконалення організаційного механізму управління охороною здоров'я
Організаційні заходи як механізм державного управління охороною здоров'я спрямовані на покращання діяльності системи через цілеспрямовані зміни функцій (взаємодія між організаціями) та структури (кількість і види закладів у системі) на різних рівнях вказаної діяльності, а також на забезпечення оптимального співвідношення між державними і приватними надавачами медичних послуг, порядку розподілу відповідальності між ними для вирішення основних завдань системи.
Організаційний механізм державного управління охороною здоров'я може бути спрямований на макро- або на мікрорівень системи. Макроорганізація стосується населення, яке обслуговує система охорони здоров'я, та ринків, на яких взаємодіють різні її суб'єкти, тоді як мікроорганізація зосереджується на організації діяльності надавачів медичних послуг і в її рамках на окремих людях.
З допомогою організаційного механізму державного управління можливе регулювання у двох основних напрямах макроорганізації. Перший з них являє собою співвідношення різних організаційних типів, які охоплюють весь обсяг медичних послуг, що надаються системою охорони здоров'я. Другий напрям - це масштаби й характер конкуренції надавачів послуг на ринку охорони здоров'я. Сьогодні, на відміну від ситуації десятирічної давності, вже немає чіткого поділу між системами з ринковою конкуренцією й системами, де вона відсутня. Частково конкуренція характерна для більшості систем охорони здоров'я і більшості видів медичних послуг.
Перебудова галузі охорони здоров'я на основі організаційного механізму державного управління базується на чотирьох характеристиках системи, а саме:
• визначенні організацій, які надають послуги з охорони здоров'я;
•розподілі діяльності між цими організаціями;
• взаємодії між ними і їх відносинах з іншими суспільними секторами,
включаючи політичні структури, органи державної влади та суспільство
загалом;
• внутрішньому управлінні організаціями.
Отже, розуміння організації системи охорони здоров'я визначає три типи втручань у межах організаційного механізму державного управління, а саме зміну функцій та структури, які впливають на систему загалом, стимулюючі стратегії та зміну внутрішньої організації (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Стратегії вдосконалення організаційного механізму державного управління охороною здоров'я
Рівні організації
Типи стратегій
Характеристики системи охорони здоров'я, на які спрямовані зміни
Стратегії перебудови галузі охорони здоров'я
• 1
Зміна функцій та структури, які впливають на систему загалом
Стимулюючі стратегії
Зміни внутрішньої організації виробників послуг з охорони здоров'я
Типи організацій -виробників медичних послуг та розподіл завдань між ними
Зв'язок між організаціями та їх взаємозв'язок із
Внутрішня організація виробників послуг охорони здоров'я
Зміни: - форми власності;
- масштабу діяльності
(суспільної значущості);
- сфери діяльності
Ринкове середовище: -природа конкуренції на ринку (між надавачами та
Структурна перебудова: - децентралізація
- організаційна реформа
державних лікарень:
корпоратизація
автономізація
Неструктурна перебудова:
- управлінські зміни
всередині організації
- всеохоплююче
управління якістю
- зовнішні контракти
На відміну від фінансування організаційний механізм управління найбільше стосується виробників медичних послуг, а також фізичних ресурсів, які необхідні для створення таких послуг. Незважаючи на те. що існують складні системи фінансування й регулювання охорони здоров'я, проста взаємодія між тими, хто потребує медичної допомоги, і тими, хто її надає, є найважливішим стрижнем, на який спирається результативність всієї системи. Спосіб організації цього обміну по-своєму значущий і може підлягати цілеспрямованим змінам.
Перша група втручань зосереджена на визначенні організацій-виробників медичних послуг та розподілі завдань між ними. Вказані втручання спрямовані нате, щоб змінити співвідношення державної та приватної власності, а також сферу діяльності і значущість нових та існуючих організацій. Кінцевою метою таких змін є не організаційні характеристики закладів надання медичних послуг, а їх вплив на систему функціонування загалом.
Друга група втручань орієнтована на особливості зв'язку між організаціями і
зовнішнім середовищем (політичним, державним, суспільним тощо). Стосовно цієї групи використовуються два підходи, а саме підвищення конкуренції та договірні відносини (контрак-тування) з метою впливу на доступність та якість послуг з охорони здоров'я. Саме удосконалення управління закладами охорони здоров'я становлять третю групу факторів впливу, які спрямовані на зміни всередині організації.
