Логіка підприємницької діяльності
Логіка підприємницької діяльності – це форма мислення підприємця при прийнятті управлінських рішень на основі систематизації дій або висновків, спрямованих на одержання прибутку.
Логіка – форма мислення, хід розсуду, розумність мислення – здатність людини міркувати.
Підприємницька логіка містить:
1. Зародження підприємницької ідеї та первинна оцінка.
2. Визначення реальності впровадження підприємницької ідеї у практику, урахування ситуації та ринку своїх можливостей:
- маркетинговий аналіз ринку;
- аналіз своїх можливостей;
- проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку.
3. Експертна оцінка одержаної інформації і результатів розрахунків.
4. Прийняття підприємницького рішення.
Підприємницька ідея
Підприємницька ідея – це загальний задум (інтерес підприємця) щодо створення нового (можливо модифікованого) товару, просування його на рику або надання нових послуг.
Нова підприємницька ідея необхідна для:
- забезпечення більшої рентабельності виробництва зниження с/в;
- підвищення конкурентоспроможності підприємства;
- збільшення розміру власного капіталу за рахунок реалізації успішної ідеї;
- оновлення виробництва, підвищення обсягів господарської діяльності.
Джерелами формування нових підприємницьких ідей є:
· аналіз товарного ринку;
· незадоволені або неусвідомлені потреби споживачів, які виявляє підприємець (шляхом проведення опитувань, співбесід з рекламними агентствами та торговим персоналом, який знаходиться у безпосередньому контакті з покупцями; співбесід з постачальниками, посередниками; відвідування ярмарків та виставок, передового досвіду);
· географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та ринку;
· досягнення науки і техніки;
· товари конкурентів;
· інформація, яка отримана із засобів масової інформації (радіо, телебачення, газет, журналів тощо);
· інші джерела (рекламні агентства, консультанти, фірми маркетингових досліджень і т. інше).
Є різні методи пошуку підприємницьких ідей:
1) метод аналогії – використання схожого відомого рішення “підказаного” з літературних джерел чи запозиченого з практики діяльності існуючих фірм;
2) метод інверсії – ще означає пошук підприємницької ідеї на підставі інноваційного підходу, нетрадиційних рішень, корінної перебудови;
3) метод мозкового штурму передбачає творчу співпрацю групи спеціалістів шляхом проведення усної дискусії з конкретного кола питань;
4) метод колективного блокнота – поєднує індивідуальне висування ідеї з її колективною оцінкою (кожен учасник отримує блокнот, в якому викладена суть проблеми яка вирішується. Впродовж певного періоду часу він записує до блокнота власні ідеї, які виникли у нього у ході вирішення проблеми. Заповнені блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Далі організується творча дискусія і приймається відповідне рішення стосовно нової підприємницької ідеї). Під час використання даного методу попереднього розроблюються запитання для вирішення проблем;
5) метод фокальних об’єктів – уводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що потребує вдосконалення. Застосування даного методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей, і завдяки цьому дозволяє знайти прийнятну підприємницьку ідею відповідно розробки нових товарів.
Підприємцю доцільно створювати і поповнювати банк підприємницьких ідей і їм можна скористатись:
- при посиленні конкуренції;
- при диверсифікації діяльності (одночасний розвиток непов’язаних між собою видів виробництва, розширення асортименту продукції що виробляється);
- коли будь-яка сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку рентабельних сфер бізнесу;
- при здійсненні правової бази, встановленні різних обмежень що роблять дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення.
Після зародження підприємницької ідеї починається дуже важливий етап: визначення реальності впровадження підприємницької ідеї у практичну діяльність.
Для цього необхідно, по-перше, визначити свої можливості:
- чи існує достатній капітал у підприємця для практичної реалізації ідей;
- чи можливо встановлення партнерських зв’язків, які необхідні для організації виробництва та надання послуг;
- чи існують достатні трудові та матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, технологія та ін.);
- яка буде реакція покупців на новий товар чи послуги, які пропонуються на ринок.
По-друге, необхідно вивчити ринок, провести аналіз конкуруючих товарів, вивчити їх конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність – ще здатність відповідати вимогам споживачів порівняно з іншими конкуруючими товарами. Конкурентоспроможність товарів визначають, з одного боку, їх якістю, а з іншого – цінами.
Якість товарів вимірюють сукупністю його споживчих властивостей, основними з яких є довговічність, надійність, простота в експлуатації.
Ергономічність – відповідність споживчих властивостей товару властивостей людського організму та психіки – зручності у використанні, швидкості втомлюваності споживача.
Ціни, які мають вирішальне значення для споживача є ціна покупки і ціна використання (яка формується для товарів тривалого використання).
Ціна використання передбачає витрати на транспортування, експлуатацію та ремонт.
І по-третє, провести необхідні розрахунки і дослідження з метою виявлення можливого прибутку:
- виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар;
- прогнозувати ціни;
- визначення можливого обсягу виробництва та реалізації продукції;
- визначення потреби в ресурсах;
- розробки витрат, податкових відрахувань, валового доходу;
- розвиток підприємницького ефекту (прибутку) від реалізації ідеї.
Необхідні розвитки та експертну оцінку одержаних результатів для прийняття рішення щодо реалізації підприємницької ідеї можуть бути проведені:
- підприємцем – власником самостійно;
- менеджером та іншими фахівцями фірми;
- сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (консультанти фірми маркетингових досліджень науково-дослідні установи та ін.).
Після всіх досліджень, розрахунків, експертної оцінки результатів, підприємець приймає підприємницьке рішення, враховуючи такі принципи:
Сфери підприємницької діяльності
Вибір конкретної сфери підприємницької діяльності пов’язаний з поділом народного господарства та сфери та галузі.
Двома основними сферами для зайняття підприємницькою діяльністю є матеріальне та нематеріальне виробництво.
У сфері матеріального виробництва підприємець може орієнтуватися на виробництво засобів (машини, верстати, будівлі, дороги тощо) предметів споживання (одяг, взуття, предмети широкого вжитку – посуд, пральні машини і таке інше) та надання матеріальних послуг, які є продовженням процесу виробництва (оптова торгівля засобами виробництва) або їх можна споживати у матеріальному виробництві.
Послуги вантажного транспорту, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення, матеріальних послуг населенню (хімчистка: прання, ремонт і обслуговування автомобілів, холод).
Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва і якій виробляється нематеріальні (нерічові) послуги (це послуги у сфері освіти, охорони здоров’я, юридичні, страхові і т.д.).