Врахування специфічних проблем різних регіонів країни, врахування економічних і екологічних їх особливостей, роблять реалізацію нового напрямку в системі охорони здоров'я більш реальною.
Окремі регіони України мають не тільки інші кліматичні і природничо-географічні умови, але й щільність населення, побутові традиції, демографію, а також суто соціальні показники – рівень освіти, соціальну структуру тощо.
Регіональні фактори впливають на географію здоров'я в Україні. Більш дослідженим є вплив на здоров'я населення в регіонах відповідних екологічних умов. Створена карта захворюваності в областях, яка має свої недоліки, але в основному відтворює регіональні особливості. Без врахування регіональних аспектів життєдіяльності населення реалізація нової політики не має перспективи.
Реформування ланки первинної медико-санітарної допомоги в її новій функціональній якості більше відповідає вимогам регіонального або муніципального рівня. Попередній аналіз стану здоров’я в окремих регіонах України виявив різні механізми і першопричини захворювань та регіональні особливості епідеміології. Тому досконалий моніторинг ресурсного потенціалу регіональних ланок первинної медико-соціальної допомоги (ПМСД) є однією з визначальних умов успіху реструктуризації галузі.
Можна вважати, що посилення профілактичного складника, формування і впровадження здорового способу життя, спрямування всіх сфер суспільства на оздоровлення життєдіяльності, умов праці і побуту, передачі його наступним поколінням - це те нове, що надасть реформам в галузі охорони здоров’я сучасні риси, поставить людину в центр їх уваги, перетворить суспільство на активного співучасника формування громадського здоров’я.
Таким чином, масштабні перетворення в такій відповідальній галузі суспільної політики як охорона здоров’я тільки в тому випадку стануть цивілізованим прогресивним кроком в нашій державі, якщо вони будуть соціально легітимними, тобто їх необхідність буде визнана суспільством, будуть відповідати його нагальним потребам і будуть мати прийнятну соціальну ціну.
Виходячи з уявлення про громадське здоров‘я як медико-соціальну категорію, можна стверджувати, що на стан здоров‘я населення зміни перехідного періоду в українському суспільстві вплинули досить суттєво. Перехідний до ринкової економіки період в Україні (і Росії) привів до ослаблення ролі центрального державного управління і, звичайно, до підсилення регіонів.
Але природно-географічні, кліматичні, господарські, побутові умови, а також різні за силою зв‘язки з центром призвели до того, що різні регіони України по-різному розвивались в перехідний період і мають на даний момент особистісну характеристику показників, в тому числі і тих, що стосуються системи охорони громадського здоров‘я.
Загальнодержавні (національні) інтегровані показники стану здоров‘я населення (на початок 1999):
· тривалість життя - 67 років;
· середній вік - 37,8 років;
· співвідношення народжуваність: смертність - 9,1:15,5;
· співвідношення допрацездатних: післяпрацездатних - 20,7:23,2.
З урахуванням показників первинної захворюваності, дитячої смертності та інвалідизації і середньої очікуваної тривалості життя в розрахунку на одиницю виміру населення вираховується індекс стану здоров‘я населення.
Існують значні регіональні відмінності в системі охорони громадського здоров’я. Регіони практично відповідають територіально-адміністративному поділу на 27 областей. Крім того можна розглядати більш крупні регіональні території (5):Центр, Північ, Схід, Захід, Південь.
Територіальні відмінності поглиблюються (від мин. до макс - з 24 до 35,6%).
ІСЗ кращий за середньостатистичний в 15 регіонах; нижчий - в 12.
У першій половині 1998 року найвища смертність зафіксована в Сумській та Чернігівській областях. Найвища дитяча смертність - в Криму, Одеській, Херсонській областях. Перше місце по захворюваності на туберкульоз займає Донецька область. Незважаючи на наявність загальних рис, кожен регіон має індивідуальні передумови для формування і охорони громадського здоров‘я, темпи змін та ресурсний потенціал.
За станом суспільного здоров’я регіони України поділені на три групи:
І тип -західні області, ІСЗ=0,845-0,929, СЗН задовільний. Серед них виділяють стабільні, з показниками покращення, з показниками погіршення (Рівненська область).
ІІ тип -ІСЗ=0,944-1,038, СЗН середній. Спостерігать регіони зі стабільними показниками, тими, що покращуються, та погіршуються (Хмельницька, Львівська, Волинська, Кіровоградська, Київська, Крим).
ІІІ тип - незадовільний стан здоров‘я населення, ІСЗ=1,042-1,138. З тією ж динамікою. Подальше погіршення в Донецькій та Чернігівській обл.
Таким чином можна зробити виснок щодо значних регіональних відмінностей в системі охорони громадського здоров‘я. Регіони України відрізняються за такими ознаками:
- ступенем зв‘язку з центром (віддалені, невіддалені);
- фінансовою і соціальною автономністю;
- ступенем довіри до регіонального керівництва;
- рівнем соціальної і громадської самосвідомості;
- рівнем освіченості населення;
- інвестиціями;
- господарською спеціалізацією;
- економічним потенціалом;
- ступенем безробіття;
- рівнем бідності в тому числі і суб‘єктивною його оцінкою;
- середньою заробітною платою;
- іншими факторами стресогенної напруги;
- природними ресурсами;
- ступенем розвитку галузі ОЗ;
- екологічними в тому числі антропогенними умовами.
Регіональні особливості охорони громадського здоров‘я. Класифікація та загальнення регіональних особливостей свідчить, що регіональні або фонові особливості охорони громадського здоров‘я мають біо-соціальний характер:
- забезпеченість 1 жителя основними фондами ОЗ, фізкультури і соціального забезпечення;
- розвиток мережі і потужність закладів ОЗ;
- потужність обєктів соціального комплексу;
- потужність об‘єктів рекреаційного комплексу;
- рівень людського розвитку(освіта);
- культура здоров‘я;
- екологічні показники;
- інфраструктура забезпечення закладами ОЗ;
- інфраструктура забезпечення рекреаційними можливостями;
- фінансування закладів ОЗ і рекреації.
Впливають комплексні - регіональні або фонові особливості, які визначаються характером взаємодії чинників:
- економічних (техногенні)
- соціальних (соціальні)
- екологічних (природні)
- демографічних (біологічних).
R = Ap; при р R = n/N,
де А - наслідок, а р - його ймовірність.
де n - кількість випадків, а N-середня кількість населення.
До принципів регіонального підходу відносять:
- зв‘язок із всією системою - регіон частина держави;
- використання багатоджерельного фінансування - фонди, бюджет, страхування, благодійність;
- пріоритетна цілеспрямованість заходів;
- адекватний розвиток інфраструктури;
- розвиток культури здоров‘я населення;
Регіональна політика в охороні громадського здоров‘я відображає адаптованість заходів з охорони здоров‘я і реформ системи до показників здоров‘я населення регіону і регіональних особливостей. До таких показників відносять:
- потенціал здоров'я - комплекс заходів, які спроможна здійснити держава, суспільство, система охорони здоров'я, громадянин, спрямованих на оптимізацію стану здоров'я;
- інтегрований індекс здоров'я: народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня очікувана тривалість життя, первинна захворюваність, інвалідизація.
